Глава 4
1
Коли вони говорили до народу, до них приступили священики й начальники охорони храму і саддукеї,
2
гніваючись на те, що вони навчають народ і проповідують в Ісусі воскресіння з мертвих;
3
і наклали на них руки, і віддали їх під варту до ранку; бо вже був вечір.
4
Багато з тих, хто слухав слово, увірували; і число таких людей було близько п’яти тисяч.
5
Hа другий день зібралися в Єрусалим начальники їхні, і старійшини та книжники,
6
і первосвященик Анна, і Каяфа, і Іоан, і Олександр та інші з роду первосвященицького;
7
поставивши їх посередині, питали: «Якою силою або яким іменем ви зробили це?»
8
Тоді Петро, сповнившись Духа Святого, сказав їм: «Начальники народу і старійшини ізраїльські!
9
Якщо від нас сьогодні вимагають відповіді за благодіяння немічному чоловікові, як він зцілився,
10
то нехай буде відомо всім вам і всьому народові ізраїльському, що іменем Ісуса Христа Hазорея, Якого ви розп’яли і Якого Бог воскресив із мертвих, Hим поставлений він перед вами здоровий.
11
Він є камінь, занедбаний вами, будівничими, Який став наріжним каменем, і нема ні в кому іншому спасіння,
12
бо немає іншого імені під небом, даного людям, яким належало б спастися нам».
13
Побачивши сміливість Петра та Іоана й примітивши, що вони люди некнижні й прості, [вони] дивувались, а разом з тим упізнавали їх, що вони були з Ісусом;
14
а побачивши зціленого чоловіка, який стояв з ними, нічого не могли сказати проти.
15
І, наказавши їм вийти геть із синедріону, міркували між собою,
16
кажучи: «Що нам робити з цими людьми? Бо всім, хто живе в Єрусалимі, відомо, що через них сталося явне чудо, і ми не можемо відкинути цього;
17
але, щоб це не розголошувалось більше в народі, погрозою заборонімо їм, щоб не говорили про це ім’я нікому з людей».
18
І, покликавши їх, заборонили їм зовсім говорити і вчити про ім’я Ісуса.
19
Але Петро та Іоан сказали їм у відповідь: «Судіть, чи справедливо перед Богом слухати вас більше, ніж Бога?
20
Ми не можемо не говорити про те, що бачили й чули».
21
Вони ж, пригрозивши, відпустили їх, не маючи можливості покарати їх через народ, бо всі прославляли Бога за те, що сталося.
22
Бо було понад сорок років тому чоловікові, з яким сталося це чудо зцілення.
23
Коли їх відпустили, вони прийшли до своїх і переказали те, що говорили їм первосвященики й старійшини.
24
Вони ж, вислухавши, однодушно піднесли голос до Бога й сказали: «Владико Боже, Що створив небо, й землю, і море та все, що є в них!
25
Ти устами отця нашого Давида, раба Твого, сказав Духом Святим: «Чого заметушились народи і люди задумують марне?
26
Повстали царі земні, і князі зібралися разом на Господа й на Христа Його».
27
Бо справді зібрались у місті цьому на Святого Сина Твого Ісуса, помазаного Тобою, Ірод і Понтій Пилат з язичниками та народом ізраїльським,
28
щоб зробити те, чому бути визначила наперед рука Твоя і рада Твоя.
29
І нині, Господи, споглянь на погрози їхні і дай рабам Твоїм з усією сміливістю промовляти слово Твоє,
30
коли Ти простягаєш руку Твою на те, щоб зцілення, знамення й чудеса творилися іменем Святого Сина Твого Ісуса».
31
І після молитви їхньої захиталося місце, де вони зібрались, і сповнилися всі Духа Святого, і промовляли слово Боже з дерзновенням.
32
У людей, що увірували, було одне серце й одна душа; і ніхто нічого з майна свого не називав своїм, а все у них було спільне.
33
Апостоли ж із великою силою свідчили про воскресіння Господа Ісуса Христа; і велика благодать була на всіх них.
34
Hе було між ними жодного вбогого; бо всі, хто володів землею або домами, продавали їх, приносили гроші за продане
35
і клали до ніг апостолів; і давалося кожному, хто чого потребував.
36
Так Іосія, прозваний апостолами Варнавою, що значить «син утіхи», левит, родом кіпрянин,
37
у якого була своя земля, приніс гроші й поклав до ніг апостолів.
