1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 2
|
Главa в7
|
|
1
|
1
|
| Таке було видіння подоби слави Господньої. Побачивши це, я упав на лице своє, і чув глас Того, Хто говорив, і Він сказав мені: сину людський! стань на ноги твої, і Я буду говорити з тобою. | СіE видёніе под0біе слaвы гDни. И# ви1дэхъ, и3 пад0хъ ни1цъ, и3 слhшахъ глaсъ гlющагw, и3 речE ко мнЁ: сhне человёчь, стaни на н0ги тво‰, и3 возгlю тебЁ. |
|
2
|
2
|
| І коли Він говорив мені, ввійшов у мене дух і поставив мене на ноги мої, і я чув Того, Хто говорив мені. | И# пріи1де на мS дyхъ, и3 взS мS, и3 воздви1же мS, и3 постaви мS на ногaхъ мои1хъ, и3 слhшахъ є3го2 гlюща ко мнЁ. |
|
3
|
3
|
| І Він сказав мені: сину людський! Я посилаю тебе до синів Ізраїлевих, до людей непокірливих, які збурилися проти Мене; вони і батьки їхні зрадники переді Мною до цього самого дня. | И# речE (гDь) ко мнЁ: сhне человёчь, послю1 тz ѓзъ къ д0му ї}леву, њгорчевaющымъ мS, и5же њгорчи1ша мS: сaми и3 nтцы2 и4хъ tверг0шасz менє2 до днeшнzгw днE: |
|
4
|
4
|
| І ці сини з огрубілим лицем і з жорстоким серцем; до них Я посилаю тебе, і ти скажеш їм: «так говорить Господь Бог!» | и3 сhнове жестоколи1чніи и3 твердосердeчніи. Ѓзъ послю1 тz къ тBмъ, и3 речeши къ ни6мъ: тaкw гlетъ ґдwнаJ гDь: |
|
5
|
5
|
| Чи будуть вони слухати, чи не будуть, бо вони бунтівний дім; але нехай знають, що був пророк серед них. | ѓще ќбw ўслhшатъ, и3ли2 ўбоsтсz, занE д0мъ њгорчевazй є4сть, и3 познaютъ, ћкw прbр0къ є3си2 ты2 посредЁ и4хъ. |
|
6
|
6
|
| А ти, сину людський, не бійся їх і не бійся слів їхніх, якщо вони бур’яном і терням будуть для тебе, і ти будеш жити у скорпіонів; не бійся слів їхніх і не страшися лиця їх, бо вони бунтівний дім; | И# ты2, сhне человёчь, да не ўбои1шисz и4хъ, ни ўжасaйсz t лицA и4хъ: занE разсверёпэютъ и3 њбhдутъ тS w4крестъ, посредё бо скорпjєвъ ты2 живeши: словeсъ и4хъ не ўб0йсz и3 t лицA и4хъ не ўжасaйсz, занE д0мъ њгорчевazй є4сть: |
|
7
|
7
|
| і говори їм слова Мої, чи будуть вони слухати, чи не будуть, бо вони вперті. | и3 возглаг0леши словесA мо‰ къ ни6мъ, ѓще ќбw ўслhшатъ, и3ли2 ўбоsтсz, занE д0мъ прогнёваzй є4сть. |
|
8
|
8
|
| Ти ж, сину людський, слухай, що Я буду говорити тобі; не будь упертим, як цей бунтівний дім; відкрий уста твої і з’їж, що Я дам тобі. | И# ты2, сhне человёчь, послyшай гlющагw къ тебЁ, не бyди њгорчевazй, ћкоже д0мъ преwгорчевazй: tвeрзи ўстA твоS и3 снёждь, ±же ѓзъ даю2 тебЁ. |
|
9
|
9
|
| І побачив я, і ось, рука простягнена до мене, і ось, у ній книжковий сувій. | И# ви1дэхъ, и3 сE, рукA простeрта ко мнЁ, и3 въ нeй сви1токъ кни1жный: |
|
10
|
10
|
| І Він розгорнув його переді мною, і ось, сувій списаний був усередині і ззовні, і написано на ньому: «плач, і стогін, і горе». | и3 разви2 є3го2 предо мн0ю, и3 въ т0мъ пи6сана бhша прє1днzz и3 з†днzz: и3 впи1сано бsше въ нeмъ рыдaніе и3 жaлость и3 г0ре. |
