1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 3
|
Главa G
|
|
1
|
1
|
| І сказав мені: сину людський! з’їж, що перед тобою, з’їж цей сувій, і йди, говори дому Ізраїлевому. | И# речE ко мнЁ: сhне человёчь, снёждь сви1токъ сeй, и3 и3ди2 и3 рцы2 сынHмъ ї}лєвымъ. |
|
2
|
2
|
| Тоді я відкрив уста мої, і Він дав мені з’їсти цей сувій; | И# tверз0хъ ўстA мо‰, и3 напитa мz сви1ткомъ си1мъ |
|
3
|
3
|
| і сказав мені: сину людський! насить утробу твою і наповни нутрощі твої цим сувоєм, який Я даю тобі; і я з’їв, і було у вустах моїх солодко, як мед. | и3 речE ко мнЁ: сhне человёчь, ўстA тво‰ снэдsтъ, и3 чрeво твоE насhтитсz сви1тка сегw2 дaннагw тебЁ. И# снэд0хъ є3го2, и3 бhсть во ўстёхъ мои1хъ ћкw мeдъ слaдокъ. |
|
4
|
4
|
| І Він сказав мені: сину людський! встань і йди до дому Ізраїлевого, і говори їм Моїми словами; | И# речE ко мнЁ: сhне человёчь, и3ди2 и3 вни1ди въ д0мъ ї}левъ, и3 глаг0ли словесA мо‰ къ ни6мъ: |
|
5
|
5
|
| бо не до народу зі словами нерозбірливими і з незрозумілою мовою ти посилаєшся, але до дому Ізраїлевого, | ћкw не къ лю1демъ глубокорBчивымъ и3 косноzзы6чнымъ посылaемь є3си2, къ д0му ї}леву, |
|
6
|
6
|
| не до народів багатьох з нерозбірливими словами і зі незрозумілою мовою, яких слів ти не розумів би; та якби Я послав тебе і до них, то вони послухали б тебе; | нижE къ лю1демъ мнHгимъ и3ноzзы6чнымъ, и3норBчивымъ, ни т‰жкимъ љзhкомъ сyщымъ, и4хже не разумёлъ бы є3си2 словeсъ: ѓще же и3 къ тацBмъ послaлъ бhхъ тS, то2 и3 тjи послyшали бhша тебE: |
|
7
|
7
|
| а дім Ізраїлів не захоче слухати тебе; бо вони не хочуть слухати Мене, тому що весь дім Ізраїлів з твердим лобом і жорстоким серцем. | ґ д0мъ ї}левъ не восх0щетъ послyшати тебE, понeже не хотsтъ слyшати менE, ћкw вeсь д0мъ ї}левъ непокори1ви сyть и3 жестокосeрди: |
|
8
|
8
|
| Ось, Я зробив і твоє лице міцним проти лиць їх, і твоє чоло твердим проти їх лоба. | и3 сE, дaхъ лицE твоE си1льно проти1ву лицA и4хъ, и3 прю2 [Е#вр.: чело2.] твою2 ўкрэплю2 проти1ву при2 и4хъ: |
|
9
|
9
|
| Як алмаз, який міцніший за камінь, зробив Я чоло твоє; не бійся їх і не страшися перед лицем їх, бо вони бунтівний дім. | и3 бyдетъ, всегдA крэпчaе кaмене дaхъ прю2 твою2: не ўб0йсz и4хъ, ни ўжасaйсz лицA и4хъ, занE д0мъ разгнёваzй є4сть. |
|
10
|
10
|
| І сказав мені: сину людський! усі слова Мої, які буду говорити тобі, прийми серцем твоїм і вислухай вухами твоїми; | И# речE ко мнЁ: сhне человёчь, вс‰ словесA, ±же гlахъ съ тоб0ю, возми2 въ сeрдце твоE и3 ўши1ма твои1ма послyшай: |
|
11
|
11
|
| встань і піди до переселених, до синів народу твого, і говори до них, і скажи їм: «так говорить Господь Бог!» чи будуть вони слухати, чи не будуть. | и3 шeдъ вни1ди въ плёнъ къ сынHмъ людjй твои1хъ, и3 речeши къ ни6мъ и3 возглаг0леши къ ни6мъ: тaкw гlетъ ґдwнаJ гDь: ѓще ќбw послyшаютъ и3 ѓще ќбw повинyтсz. |
|
12
|
12
|
| І підняв мене дух; і я чув позаду себе великий громовий голос: «благословенна слава Господа від місця свого!» | И# взs мz дyхъ, и3 слhшахъ глaсъ за соб0ю трyса вели1ка, глаг0лющихъ: блгcвeна слaва гDнz t мёста є3гw2. |
|
13
|
13
|
| і також шум крил тварин, що торкаються одне одного, і стукіт коліс поряд з ними, і звук сильного грому. | И# ви1дэхъ глaсъ кри1лъ жив0тныхъ скрилsющихсz дрyгъ ко дрyгу, и3 глaсъ колeсъ держaщьсz и4хъ, и3 глaсъ трyса вели1ка. |
|
14
|
14
|
| І дух підняв мене, і взяв мене. І йшов я засмученим, зі стривоженим духом; і рука Господня була міцно на мені. | И# дyхъ воздви1же мS и3 взs мz, и3 поид0хъ вознесeнъ во ўстремлeніи дyха моегw2, и3 рукA гDнz бhсть на мнЁ крёпкаz. |
|
15
|
15
|
| І прийшов я до переселених у Тел-Авив, що живуть при ріці Ховарі, і зупинився там, де вони жили, і провів серед них сім днів у здивуванні. | И# внид0хъ въ плённики вознесeнъ, и3 њбыд0хъ живyщыz на рэцЁ ховaръ, и3 сэд0хъ тY сeдмь днjй, ходS посредЁ и4хъ. |
|
16
|
16
|
| Після семи ж днів було до мене слово Господнє: | И# бhсть по седми1хъ днeхъ сл0во гDне ко мнЁ гlz: |
|
17
|
17
|
| сину людський! Я поставив тебе стражем дому Ізраїлевому, і ти будеш слухати слово з уст Моїх, і будеш напоумлювати їх від Мене. | сhне человёчь, стрaжа дaхъ тS д0му ї}леву, да слhшиши сл0во t ќстъ мои1хъ и3 воспрети1ши и5мъ t менє2. |
|
18
|
18
|
| Коли Я скажу беззаконникові: «смертю помреш!», а ти не будеш напоумлювати його і говорити, щоб застерегти беззаконника від беззаконного путі його, щоб він живим був, то беззаконник той помре у беззаконні своєму, і Я стягну кров його від рук твоїх. | ВнегдA гlати ми2 беззак0ннику: смeртію ќмреши: и3 не возвэсти1ши є3мY, ни соглаг0леши, є4же њстaтисz беззак0ннику и3 њбрати1тисz t пути2 своегw2, є4же жи1ву бhти є3мY: беззак0нникъ т0й въ беззак0ніи своeмъ ќмретъ, кр0ве же є3гw2 t руки2 твоеS взыщY. |
|
19
|
19
|
| Але якщо ти напоумлював беззаконника, а він не навернувся від беззаконня свого і від беззаконного путі свого, то він помре у беззаконні своєму, а ти спас душу твою. | И# ты2 ѓще возвэсти1ши беззак0ннику, и3 не њбрати1тсz t беззак0ніz своегw2 и3 t пути2 своегw2 (беззак0нна): т0й беззак0нникъ во беззак0ніи своeмъ ќмретъ, ґ ты2 дyшу твою2 и3збaвиши. |
|
20
|
20
|
| І якщо праведник відступить від правди своєї і вчинить беззаконно, коли Я покладу перед ним перешкоду, і він помре, то, якщо ти не напоумлював його, він помре за гріх свій, і не згадаються йому праведні діла його, які робив він; і Я стягну кров його від рук твоїх. | И# є3гдA соврати1тсz првdникъ t прaвдъ свои1хъ и3 сотвори1тъ согрэшeніе: и3 дaмъ мyку пред8 ни1мъ, т0й ќмретъ, ћкw ты2 не воспрети1лъ є3си2 є3мY, и3 во грэсёхъ свои1хъ ќмретъ, занE не помzнyтсz пр†вды є3гw2, ±же сотвори2: кр0ве же є3гw2 t руки2 твоеS взыщY. |
|
21
|
21
|
| Якщо ж ти будеш напоумлювати праведника, щоб праведник не згрішив, і він не згрішить, то і він живий буде, тому що був напоумленим, і ти спас душу твою. | Тh же ѓще возвэсти1ши првdному, є4же не согрэши1ти, и3 т0й не согрэши1тъ: првdный жи1знію поживeтъ, ћкw воспрети1лъ є3си2 є3мY, и3 ты2 твою2 дyшу и3збaвиши. |
|
22
|
22
|
| І була на мені там рука Господа, і Він сказав мені: встань і вийди у поле, і Я буду говорити там з тобою. | И# бhсть на мнЁ рукA гDнz, и3 речE ко мнЁ: востaни и3 и3зhди на п0ле, и3 тaмw возглаг0летсz къ тебЁ. |
|
23
|
23
|
| І встав я, і вийшов у поле; і ось, там стояла слава Господня, як слава, яку бачив я біля ріки Ховарі; й упав я на лице своє. | И# востaхъ и3 и3зыд0хъ на п0ле: и3 сE, тaмw слaва гDнz стоsше, ћкоже видёніе и3 ћкоже слaва гDнz, ю4же ви1дэхъ на рэцЁ ховaръ, и3 пад0хъ на лицы2 моeмъ. |
|
24
|
24
|
| І ввійшов у мене дух, і поставив мене на ноги мої, і Він говорив зі мною, і сказав мені: йди і замкнися у домі твоєму. | И# пріи1де на мS дyхъ и3 постaви мS на ногY моє1ю: и3 гlа ко мнЁ и3 речE ми2: вни1ди и3 затвори1сz средЁ д0му твоегw2. |
|
25
|
25
|
| І ти, сину людський, — ось, покладуть на тебе пута, і зв’яжуть тебе ними, і не будеш ходити серед них. | И# ты2, сhне человёчь, сE, дaшасz на тS ќзы, и3 свsжутъ тS и4ми, и3 не и3зhдеши t среды2 и4хъ: |
|
26
|
26
|
| І язик твій Я приліплю до гортані твоєї, і ти онімієш, і не будеш викривачем їх, бо вони бунтівний дім. | и3 љзhкъ тв0й привzжY къ гортaни твоемY, и3 њнэмёеши и3 не бyдеши и5мъ въ мyжа њбличeніz, понeже д0мъ разгнёваzй є4сть: |
|
27
|
27
|
| А коли Я буду говорити з тобою, тоді відкрию вуста твої, і ти будеш говорити їм: «так говорить Господь Бог!» хто хоче слухати, слухай; а хто не хоче слухати, не слухай: бо вони бунтівний дім. | и3 внегдA гlати ми2 къ тебЁ, tвeрзу ўстA тво‰, и3 речeши къ ни6мъ: сі‰ гlетъ ґдwнаJ гDь: слhшай да слhшитъ, и3 не покарszйсz да не покарsетсz, занE д0мъ преwгорчевazй є4сть. |
