1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 10
|
|
|
1
|
|
| Слухайте слово, яке Господь говорить вам, доме Ізраїлів. | |
|
2
|
|
| Так говорить Господь: не вчіться шляхів язичників і не страшіться знамень небесних, яких язичники страшаться. | |
|
3
|
|
| Бо устави народів — порожнеча: зрубують дерево у лісі, обробляють його руками теслі за допомогою сокири, | |
|
4
|
|
| покривають сріблом і золотом, прикріплюють цвяхами і молотом, щоб не хиталося. | |
|
5
|
|
| Вони — як обточений стовп, і не говорять; їх носять, тому що ходити не можуть. Не бійтеся їх, тому що вони не можуть заподіяти зла, але і добра робити не в силах. | |
|
6
|
|
| Немає подібного до Тебе, Господи! Ти великий, і ім’я Твоє велике могутністю. | |
|
7
|
|
| Хто не убоїться Тебе, Царю народів? бо Тобі єдиному належить це; тому що між усіма мудрецями народів і в усіх царствах їх немає подібного до Тебе. | |
|
8
|
|
| Усі до одного вони безглузді і дурні; пусте вчення — це дерево. | |
|
9
|
|
| Розбите на листи срібло привезене з Фарсиса, золото — з Уфаза, справа художника і рук плавильника; одяг на них — гіацинт і пурпур: усе це — справа людей майстерних. | |
|
10
|
|
| А Господь Бог є істина; Він є Бог живий і Цар вічний. Від гніву Його тремтить земля, і народи не можуть витримати обурення Його. | |
|
11
|
|
| Так говоріть їм: боги, які не створили неба і землі, зникнуть з землі і з-під небес. | |
|
12
|
|
| Він створив землю силою Своєю, утвердив вселенну мудрістю Своєю і розумом Своїм розпростер небеса. | |
|
13
|
|
| За гласом Його шумлять води на небесах, і Він піднімає хмари від країв землі, творить блискавки серед дощу і виводить вітер зі сховищ Своїх. | |
|
14
|
|
| Безумствує усяка людина у своєму знанні, осоромлює себе всякий плавильник ідолом своїм, тому що виплавлене ним є неправда, і немає у ньому духу. | |
|
15
|
|
| Це повна порожнеча, справа омани; під час відвідування їх вони зникнуть. | |
|
16
|
|
| Не така, як їх, доля Якова; бо Бог його є Творець усього, й Ізраїль є жезл насліддя Його; ім’я Його — Господь Саваоф. | |
|
17
|
|
| Забирай із землі майно твоє, ти, що маєш сидіти в облозі; | |
|
18
|
|
| бо так говорить Господь: ось, Я викину жителів цієї землі цього разу і зажену їх у тісне місце, щоб схопили їх. | |
|
19
|
|
| Горе мені у моєму скрушенні; болісна рана моя, але я говорю сам у собі: «справді, це моя скорбота, і я буду нести її; | |
|
20
|
|
| намет мій спустошений, і всі мотузки мої порвані; діти мої пішли від мене, і немає їх: нема кому вже розкинути шатро моє і розвісити килими мої, | |
|
21
|
|
| бо пастирі зробилися безглуздими і не шукали Господа, а тому вони і чинили нерозумно, і все стадо їх розсіяне». | |
|
22
|
|
| Несеться чутка: ось вона йде, і великий шум від країни північної, щоб міста Юдеї зробити пустелею, житлом шакалів. | |
|
23
|
|
| Знаю, Господи, що не у волі людини путь її, що не у владі того, хто йде, давати напрямок стопам своїм. | |
|
24
|
|
| Карай мене, Господи, але за правдою, не у гніві Твоєму, щоб не принизити мене. | |
|
25
|
|
| Вилий лють Твою на народи, які не знають Тебе, і на племена, які не прикликають імені Твого; бо вони з’їли Якова, пожерли його і знищили його, і житло його спустошили. |
