1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 13
|
|
|
1
|
|
| Так сказав мені Господь: піди, купи собі лляний пояс і поклади його на стегна твої, але у воду не клади його. | |
|
2
|
|
| І я купив пояс, за словом Господа, і поклав його на стегна мої. | |
|
3
|
|
| І було до мене слово Господнє вдруге, і сказано: | |
|
4
|
|
| візьми пояс, який ти купив, що на стегнах твоїх, і встань, піди до Євфрату і сховай його там у розщелині скелі. | |
|
5
|
|
| Я пішов і сховав його біля Євфрату, як повелів мені Господь. | |
|
6
|
|
| Коли ж минуло багато днів, сказав мені Господь: встань, піди до Євфрату і візьми звідти пояс, який Я звелів тобі сховати там. | |
|
7
|
|
| І я прийшов до Євфрату, викопав і узяв пояс з того місця, де сховав його, і ось, пояс був зіпсований, ні до чого став не придатний. | |
|
8
|
|
| І було до мене слово Господнє: | |
|
9
|
|
| так говорить Господь: так скрушу Я гордість Іуди і велику гордість Єрусалима. | |
|
10
|
|
| Цей негідний народ, який не хоче слухати слів Моїх, живе за впертістю серця свого і ходить слідом інших богів, щоб служити їм і поклонятися їм, буде як цей пояс, який ні до чого не придатний. | |
|
11
|
|
| Бо, як пояс близько лежить до стегон людини, так Я наблизив до Себе весь дім Ізраїлів і весь дім Іудин, — говорить Господь, — щоб вони були Моїм народом і Моєю славою, хвалою і прикрасою; але вони не послухалися. | |
|
12
|
|
| Тому скажи їм слово це: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: усякий для вина міх наповнюється вином. Вони скажуть тобі: «хіба ми не знаємо, що усякий для вина міх наповнюється вином?» | |
|
13
|
|
| А ти скажи їм: так говорить Господь: ось, Я наповню вином до сп’яніння усіх жителів цієї землі і царів, які сидять на престолі Давида, і священиків, і пророків і всіх жителів Єрусалима, | |
|
14
|
|
| і скрушу їх одне об одного, і батьків і синів разом, — говорить Господь; не пощаджу і не помилую, і не пожалкую знищити їх. | |
|
15
|
|
| Слухайте і вслуховуйтеся: не будьте горді, бо Господь говорить. | |
|
16
|
|
| Воздайте славу Господу Богу вашому, доки Він ще не навів темряви, і доки ще ноги ваші не спотикаються на горах мороку; тоді ви будете очікувати світла, а Він оберне його на тінь смерти і зробить темрявою. | |
|
17
|
|
| Якщо ж ви не послухаєте цього, то душа моя у потаємних місцях буде оплакувати гордість вашу, буде плакати гірко, й очі мої будуть виливатися у сльозах; тому що стадо Господнє відведене буде в полон. | |
|
18
|
|
| Скажи цареві і цариці: смиріться, сядьте нижче, бо упав з голови вашої вінець слави вашої. | |
|
19
|
|
| Південні міста замкнені, і нема кому відчиняти їх; Іуда весь відводиться у полон, відводиться у полон геть увесь. | |
|
20
|
|
| Підніміть очі ваші і подивіться на тих, що йдуть з півночі: де стадо, яке дано було тобі, прекрасне стадо твоє? | |
|
21
|
|
| Що скажеш, дочко Сиону, коли Він відвідає тебе? Ти сама привчила їх начальствувати над тобою; чи не схоплять тебе болі, як жінку, яка народжує? | |
|
22
|
|
| І якщо скажеш у серці твоєму: «за що осягло мене це?» — За безліч беззаконь твоїх відкритий поділ у тебе, оголені п’яти твої. | |
|
23
|
|
| Чи може ефіоплянин перемінити шкіру свою і барс — плями свої? так і ви, чи можете робити добре, звикнувши робити зле? | |
|
24
|
|
| Тому розвію їх, як порох, що розноситься вітром пустельним. | |
|
25
|
|
| Ось жереб твій, відміряна тобі від Мене частина, — говорить Господь, — тому що ти забула Мене і сподівалася на неправду. | |
|
26
|
|
| За те буде піднятий поділ твій на лице твоє, щоб відкрився сором твій. | |
|
27
|
|
| Бачив Я перелюбство твоє і шалену похіть твою, твої непотребства і твої мерзоти на пагорбах у полі. Горе тобі, Єрусалиме! ти і після цього не очистишся. Доки ж? |
