1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 6
|
|
|
1
|
|
| Біжіть, діти Веніамінові, із середовища Єрусалима, й у Фекої сурміть трубою і дайте знати вогнем у Бефкаремі, бо від півночі з’являється біда і велика загибель. | |
|
2
|
|
| Розорю Я дочку Сиону, красиву і зніжену. | |
|
3
|
|
| Пастухи зі своїми стадами прийдуть до неї, розкинуть намети навколо неї; кожен буде пасти свою ділянку. | |
|
4
|
|
| Готуйте проти неї війну; вставайте і підемо опівдні. Горе нам! день уже схиляється, розпростираються вечірні тіні, | |
|
5
|
|
| Вставайте, підемо і вночі, і зруйнуємо чертоги її! | |
|
6
|
|
| Бо так говорить Господь Саваоф: рубайте дерева і робіть насип проти Єрусалима: це місто має бути покаране; у ньому всяке гноблення. | |
|
7
|
|
| Як джерело вивергає із себе воду, так воно виточує із себе зло: у ньому чутно насильство і грабіжництво, перед лицем Моїм завжди обра́зи і рани. | |
|
8
|
|
| Врозумися, Єрусалиме, щоб душа Моя не віддалилася від тебе, щоб Я не зробив тебе пустелею, землею ненаселеною. | |
|
9
|
|
| Так говорить Господь Саваоф: до кінця обберуть залишок Ізраїля, як виноград; працюй рукою твоєю, як збирач винограду, наповнюючи кошики. | |
|
10
|
|
| До кого мені говорити і кого напоумлювати, щоб слухали? Ось, вухо у них необрізане, і вони не можуть слухати; ось, слово Господнє в них у посміянні; воно неприємне їм. | |
|
11
|
|
| Тому я переповнений люттю Господньою, не можу тримати її у собі; виллю її на дітей на вулиці і на зібрання юнаків; узяті будуть чоловік з дружиною, літній з тим, хто віджив літа́. | |
|
12
|
|
| І доми їхні перейдуть до інших, також поля і дружини; тому що Я простягну руку Мою на жителів цієї землі, — говорить Господь. | |
|
13
|
|
| Бо від малого до великого, кожен з них відданий користолюбству, і від пророка до священика — усі діють облудно; | |
|
14
|
|
| лікують рани народу Мого легковажно, говорячи: «мир! мир!», а миру немає. | |
|
15
|
|
| Чи соромляться вони, роблячи мерзоти? ні, ніскільки не соромляться і не червоніють. За те впадуть між убитими, і під час відвідування Мого будуть повалені, — говорить Господь. | |
|
16
|
|
| Так говорить Господь: зупиніться на шляхах ваших і розгляньте, і розпитайте про путі древніх, де путь добра, і йдіть нею, і знайдете спокій душам вашим. Але вони сказали: «не підемо». | |
|
17
|
|
| І поставив Я вартових над вами, сказавши: «слухайте звук труби». Але вони сказали: «не будемо слухати». | |
|
18
|
|
| Отже, слухайте, народи, і знай, зібрання, що з ними буде. | |
|
19
|
|
| Слухай, земле: ось, Я приведу на народ цей згубу, плід помислів їх; бо вони слів Моїх не слухали і закон Мій відкинули. | |
|
20
|
|
| Для чого Мені ладан, який іде із Сави, і запашна тростина з далекої країни? Всепалення ваші неугодні, і жертви ваші неприємні Мені. | |
|
21
|
|
| Тому так говорить Господь: ось, Я покладу перед народом цим спотикання, і спотикнуться об них батьки і діти разом, сусід і друг його, і загинуть. | |
|
22
|
|
| Так говорить Господь: ось, іде народ від країни північної, і народ великий піднімається від країв землі; | |
|
23
|
|
| тримають у руках лук і спис; вони жорстокі і немилосердні, голос їх шумить, як море, і несуться на конях, вишикувані, як одна людина, щоб воювати з тобою, дочко Сиону. | |
|
24
|
|
| Ми почули звістку про них, і руки у нас опустилися, скорбота охопила нас, муки, як жінку при пологах. | |
|
25
|
|
| Не виходьте в поле і не ходіть дорогою, бо меч ворогів, жах з усіх боків. | |
|
26
|
|
| Дочко народу мого! опояши себе веретищем і посипай себе попелом; тужи, ніби про смерть єдиного сина, гірко плач; бо раптово прийде на нас згубник. | |
|
27
|
|
| Вежею поставив Я тебе серед народу Мого, стовпом, щоб ти знав і стежив за шляхом їх. | |
|
28
|
|
| Усі вони — вперті відступники, живуть наклепами; це мідь і залізо, — усі вони розбещувачі. | |
|
29
|
|
| Роздувальний міх обгорів, свинець зотлів від вогню: плавильник плавив даремно, бо злі не відокремилися; | |
|
30
|
|
| відкинутим сріблом назвуть їх, тому що Господь відкинув їх. |
