1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 2
|
|
|
1
|
|
| І було слово Господнє до мене: | |
|
2
|
|
| йди і проголоси у вуха дочки Єрусалима: так говорить Господь: Я згадую про дружбу юности твоєї, про любов твою, коли ти була нареченою, коли пішла за Мною у пустелю, у землю незасіяну. | |
|
3
|
|
| Ізраїль був святинею Господа, початком плодів Його; усі, хто поїдав його, були засуджувані, біди осягали їх, — говорить Господь. | |
|
4
|
|
| Вислухайте слово Господнє, доме Якова і всі роди дому Ізраїлевого! | |
|
5
|
|
| Так говорить Господь: яку неправду знайшли у Мені батьки ваші, що віддалилися від Мене і пішли за суєтою, й осуєтились, | |
|
6
|
|
| і не сказали: «де Господь, Який вивів нас із землі Єгипетської, вів нас пустелею, землею порожньою і ненаселеною, землею сухою, землею тіні смертної, по якій ніхто не ходив і де не жила людина?» | |
|
7
|
|
| І Я ввів вас у землю плодючу, щоб ви годувалися плодами її і добром її; а ви увійшли й осквернили землю Мою, і надбання Моє зробили мерзотою. | |
|
8
|
|
| Священики не говорили: «де Господь?», і вчителі закону не знали Мене, і пастирі відпали від Мене, і пророки пророкували в ім’я Ваала і ходили слідом тих, які не допомагають. | |
|
9
|
|
| Тому Я ще буду судитися з вами, — говорить Господь, — і з синами синів ваших буду судитися. | |
|
10
|
|
| Бо підіть на острови хиттимські і подивіться, і пошліть у Кидар і розвідайте старанно, і розгляньте: чи було там що-небудь подібне до цього? | |
|
11
|
|
| чи перемінив який народ богів своїх; хоч вони і не боги? а Мій народ проміняв славу свою на те, що не допомагає. | |
|
12
|
|
| Подивуйтеся цьому, небеса, і здригніться, і жахніться, — говорить Господь. | |
|
13
|
|
| Бо два зла зробив народ Мій: Мене, джерело води живої, залишили, і висікли собі водойми розбиті, які не можуть тримати води. | |
|
14
|
|
| Хіба Ізраїль раб? або він домочадець? чому він зробився здобиччю? | |
|
15
|
|
| Зарикали на нього молоді леви, подали голос свій і зробили землю його пустелею; міста його спалені, без жителів. | |
|
16
|
|
| І сини Мемфиса і Тафни об’їли тім’я твоє. | |
|
17
|
|
| Чи не заподіяв ти собі це тим, що залишив Господа Бога твого у той час, коли Він вів тебе у дорозі? | |
|
18
|
|
| І нині для чого тобі путь у Єгипет, щоб пити воду з Нілу? і для чого тобі путь в Ассирію, щоб пити воду з ріки її? | |
|
19
|
|
| Покарає тебе нечестя твоє, і відступництво твоє викриє тебе; отже, пізнай і розміркуй, як погано і гірко те, що ти залишив Господа Бога твого і страху Мого немає у тобі, — говорить Господь Бог Саваоф. | |
|
20
|
|
| Бо здавна Я скрушив ярмо твоє, розірвав кайдани твої, і ти говорив: «не буду служити ідолам», а між тим на усякому високому пагорбі і під усяким гіллястим деревом ти блудодіяв. | |
|
21
|
|
| Я насадив тебе як благородну лозу, — найчистіше насіння; як же ти перетворилася у Мене на дикий паросток чужої лози? | |
|
22
|
|
| Тому, хоч би ти умився милом і багато ужив на себе лугу, нечестя твоє відзначене переді Мною, — говорить Господь Бог. | |
|
23
|
|
| Як можеш ти сказати: «я не осквернив себе, я не ходив слідом Ваала?» Подивися на поведінку твою у долині, пізнай, що робила ти, жвава верблюдиця, яка гасає по шляхах твоїх? | |
|
24
|
|
| Звиклу до пустелі дику ослицю, яка у пристрасті душі своєї ковтає повітря, хто може утримати? Усі, хто шукає її, не стомляться: у її місяці вони знайдуть її. | |
|
25
|
|
| Не давай ногам твоїм стоптувати взуття, і гортані твоїй — знемагати від спраги. Але ти сказав: «не надійся, ні! бо люблю чужих і буду ходити слідом за ними». | |
|
26
|
|
| Як злодій, коли впіймають його, буває осоромлений, так осоромив себе дім Ізраїлів: вони, царі їх, князі їх, і священики їх, і пророки їх, — | |
|
27
|
|
| говорячи дереву: «ти мій батько», і каменю: «ти народив мене»; бо вони повернули до Мене спину, а не лице; а під час біди своєї будуть говорити: «встань і спаси нас!» | |
|
28
|
|
| Де ж боги твої, яких ти зробив собі? — нехай вони встануть, якщо можуть спасти тебе у час біди твоєї; бо скільки в тебе міст, стільки і богів у тебе, Іудо. | |
|
29
|
|
| Для чого вам змагатися зі Мною? — усі ви [нечестиво чинили і] грішили проти Мене, — говорить Господь. | |
|
30
|
|
| Даремно вражав Я дітей ваших: вони не прийняли напоумлення; пророків ваших пожирав меч ваш, як лев, який винищує [, і ви не убоялись]. | |
|
31
|
|
| О, роде! слухайте ви слово Господнє: чи був Я пустелею для Ізраїля? чи був Я країною мороку? Навіщо ж народ Мій говорить: «ми самі собі господарі; ми вже не прийдемо до Тебе»? | |
|
32
|
|
| Чи забуває дівчина прикрасу свою і наречена — вбрання своє? а народ Мій забув Мене, — немає числа дням. | |
|
33
|
|
| Як майстерно направляєш ти шляхи твої, щоб здобути любов! і для того навіть до злочинів пристосовувала ти шляхи твої. | |
|
34
|
|
| Навіть на полах одягу твого знаходиться кров людей бідних, невинних, яких ти не застала при зламі, і, незважаючи на все це, | |
|
35
|
|
| говориш: «оскільки я невинна, то, напевне, гнів Його відвернеться від мене». Ось, Я буду судитися з тобою за те, що говориш: «я не згрішила». | |
|
36
|
|
| Навіщо ти так багато бродиш, змінюючи путь твою? Ти так само будеш посоромлена і Єгиптом, як була посоромлена Ассирією; | |
|
37
|
|
| і від нього ти вийдеш, поклавши руки на голову, тому що відкинув Господь надії твої, і не будеш мати з ними успіху. |
