1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 8
|
|
|
1
|
|
| У той час, — говорить Господь, — викинуть кістки царів Іуди, і кістки князів його, і кістки священиків, і кістки пророків, і кістки жителів Єрусалима із гробів їхніх; | |
|
2
|
|
| і розкидають їх перед сонцем і місяцем і перед усім воїнством небесним*, яких вони любили і яким служили і слідом яких ходили, яких шукали і яким поклонялися; не приберуть їх і не поховають: вони будуть гноєм на землі. | |
|
3
|
|
| І будуть смерті віддавати перевагу перед життям усі інші, які залишаться від цього злого племені в усіх місцях, куди Я вижену їх, — говорить Господь Саваоф. | |
|
4
|
|
| І скажи їм: так говорить Господь: хіба, упавши, не встають і, збившись із дороги, не повертаються? | |
|
5
|
|
| Для чого цей народ, Єрусалим, знаходиться у впертому відступництві? вони міцно тримаються омани і не хочуть навернутися. | |
|
6
|
|
| Я спостерігав і слухав: не говорять вони правди, ніхто не кається у своєму нечесті, ніхто не говорить: «що я зробив?»; кожен повертається на свій шлях, як кінь, який кидається у бій. | |
|
7
|
|
| І лелека під небом знає свої визначені часи, і горлиця, і ластівка, і журавель пильнують час, коли їм прилетіти; а народ Мій не знає визначення Господнього. | |
|
8
|
|
| Як ви говорите: «ми мудрі, і закон Господній у нас»? А ось, неправдива тростина книжників і його перетворює на неправду. | |
|
9
|
|
| Осоромилися мудреці, знітилися і заплутались у сіті: ось, вони відкинули слово Господнє; у чому ж мудрість їхня? | |
|
10
|
|
| За те дружин їхніх віддам іншим, поля їхні — іншим володарям; тому що всі вони, від малого до великого, віддалися користолюбству; від пророка до священика — усі діють неправдиво. | |
|
11
|
|
| І лікують рану дочки́ народу Мого легковажно, говорячи: «мир, мир!», а миру немає. | |
|
12
|
|
| Чи соромляться вони, роблячи мерзоти? ні, вони ніскільки не соромляться і не червоніють. За те упадуть вони між упалими; під час відвідування їх будуть повалені, — говорить Господь. | |
|
13
|
|
| До кінця обберу їх, — говорить Господь, — не залишиться жодної виноградини на лозі, ні смокви на смоковниці, і лист обпаде, і що Я дав їм, відійде від них. | |
|
14
|
|
| «Чого ми сидимо? збирайтеся, підемо в укріплені міста, і там загинемо; бо Господь Бог наш призначив нас на загибель і дає нам пити воду з жовчю за те, що ми грішили перед Господом». | |
|
15
|
|
| Чекаємо миру, а нічого доброго нема, — часу зцілення, і ось жахи. | |
|
16
|
|
| Від Дана чутно хропіння коней його, від голосного іржання жеребців його тремтить уся земля; і прийдуть і знищать землю і все, що на ній, місто і тих, що живуть у ньому. | |
|
17
|
|
| Бо ось, Я пошлю на вас зміїв, василисків, проти яких немає заговорювання, і вони будуть уражати вас, — говорить Господь. | |
|
18
|
|
| Коли утішуся я у горі моєму! серце моє знемогло у мені. | |
|
19
|
|
| Ось, чую волання дочки народу Мого з далекої країни: хіба немає Господа на Сионі? хіба немає Царя його на ньому? — Навіщо вони спонукали Мене на гнів своїми ідолами, чужоземними, нікчемними? | |
|
20
|
|
| Минули жнива, скінчилося літо, а ми не спасені. | |
|
21
|
|
| Про скрушення дочки народу мого я крушуся, ходжу похмурий, жах обійняв мене. | |
|
22
|
|
| Хіба немає бальзаму в Галааді? хіба немає там лікаря? Чому ж немає зцілення дочки народу мого? |
