1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 18
|
|
|
1
|
|
| Слово, яке було до Єремії від Господа: | |
|
2
|
|
| встань і зійди у дім гончара, і там Я сповіщу тобі слова Мої. | |
|
3
|
|
| І зійшов я у дім гончара, і ось, він виконував свою работу на кружалі. | |
|
4
|
|
| І посудина, яку гончар виробляв із глини, розвалилася у руці його; і він знову зробив з неї іншу посудину, яку гончар здумав зробити. | |
|
5
|
|
| І було слово Господнє до мене: | |
|
6
|
|
| чи не можу Я вчинити з вами, доме Ізраїлів, подібно до гончара цього? — говорить Господь. Ось, що глина в руці гончара, те ви у Моїй руці; доме Ізраїлів. | |
|
7
|
|
| Іноді Я скажу про який-небудь народ і царство, що викоріню, знищу і погублю його; | |
|
8
|
|
| але якщо народ цей, на який Я це вирік, навернеться від своїх злих діл, Я відкладаю те зло, яке помислив зробити йому. | |
|
9
|
|
| А іноді скажу про який-небудь народ і царство, що впорядкую і утверджу його; | |
|
10
|
|
| але якщо він буде робити лихе перед очима Моїми і не буде слухатися голосу Мого, Я відміню те добро, яким хотів облагодіяти його. | |
|
11
|
|
| Отже, скажи мужам Іуди і жителям Єрусалима: так говорить Господь: ось, Я готую вам зло і замишляю проти вас; отже, наверніться кожен від злого шляху свого і виправте путі ваші і вчинки ваші. | |
|
12
|
|
| Але вони говорять: «не надійся; ми будемо жити за своїми помислами і будемо чинити кожен за впертістю злого свого серця». | |
|
13
|
|
| Тому так говорить Господь: запитайте між народами, чи чув хто подібне до цього? украй мерзотні діла вчинила діва Ізраїлева. | |
|
14
|
|
| Чи залишає сніг ливанський скелю гори? і чи висихають холодні води, що течуть з інших місць? | |
|
15
|
|
| А народ Мій залишив Мене; вони кадять суєтним, спіткнулися на шляхах своїх, залишили шляхи давні, щоб ходити по стежках шляху непрокладеного, | |
|
16
|
|
| щоб зробити землю свою жахом, постійним посміховиськом, так що кожен, хто проходить нею, здивується і похитає головою своєю. | |
|
17
|
|
| Як східним вітром розвію їх перед лицем ворога; спиною, а не лицем повернуся до них у день біди їх. | |
|
18
|
|
| А вони сказали: «прийдіть, учинимо задум проти Єремії; тому що не зник же закон у священика і рада у мудрого, і слово у пророка; прийдіть, уразимо його язиком і не будемо слухати слів його». | |
|
19
|
|
| Вислухай мене, Господи, і почуй голос моїх супротивників. | |
|
20
|
|
| Чи слід відплачувати злом за добро? а вони риють яму душі моїй. Згадай, що я стою перед лицем Твоїм, щоб говорити за них добре, щоб відвернути від них гнів Твій. | |
|
21
|
|
| Отже, віддай синів їх голоду і піддай їх мечу; нехай будуть дружини їхні бездітними і вдовами, і чоловіки їхні нехай будуть уражені смертю, і юнаки їхні умертвлені мечем на війні. | |
|
22
|
|
| Нехай буде чутно волання з домів їхніх, коли приведеш на них полки раптово; бо вони риють яму, щоб упіймати мене, і таємно розставили сіті для ніг моїх. | |
|
23
|
|
| Але Ти, Господи, знаєш усі задуми їхні проти мене, щоб умертвити мене; не прости неправди їх і гріха їх не загладь перед лицем Твоїм; нехай будуть вони поваленими перед Тобою; вчини з ними під час гніву Твого. |
