|
Глава 30
|
Глvа, л~”
|
|
1
|
1
|
|
А нині сміються з мене молодші за мене літами, ті, батьків яких я не погодився б помістити з псами стад моїх.
|
Нн~њ же порђга'ша ми ся мен#шины, нн~њ ё^ча'тъ м^я эT ча'сти, и^х#же похђляX эTц~а, и%х#же не сътвори'хъ досто'ины приѓ^бщи'тися мои^хъ чре'дъ”
|
|
2
|
2
|
|
І сила рук їх до чого мені? Над ними вже минув час.
|
Крњпость бо рђ'къ иX вскђю мнњ`, на нихᲆ поги'бе сконча'нїе”
|
|
3
|
3
|
|
Бідністю і голодом виснажені, вони тікають у степ безводний, похмурий і спустошений;
|
Скђ'достїю и гла'домъ водя'ися, бњжа'щїи беꙁво'денᲆ сы'и вчера” Тђга` и^ тщета`
|
|
4
|
4
|
|
щипають зелень біля кущів, і ягоди ялівцю — хліб їх.
|
ѓ^бходя'ще, и^ бы'лїе ѓ%стро ѓ^глажа'юще, и%мже ё^тро'бное бра'шно бы'лїе. нечестнїи же похђленїи требђ'юще вынђ бл~га. и^же ко'ренїе и^ дре'ва жва'хђ эT гла'да вели'каго.
|
|
5
|
5
|
|
Із суспільства виганяють їх, кричать на них, як на злодіїв,
|
въста'ша на' мя та'тїе,
|
|
6
|
6
|
|
щоб жили вони у вибоїнах потоків, в ущелинах землі і скелях.
|
и^хже до'мове бњша пеще'ры ка'мены,
|
|
7
|
7
|
|
Ревуть між кущами, туляться під терням.
|
эT среды доброгла'сныхъ въꙁопїюᲄъ. и^же поD хвра'стїемъ дивїимъ живя'хђ”
|
|
8
|
8
|
|
Люди знедолені, люди без імені, непотріб землі!
|
Беꙁђмныхъ сн~ове и^ нече'стно и^мя, и^ сла'ва ёгаше'на эT земля`.
|
|
9
|
9
|
|
Їх-то зробився я нині піснею і їжею розмов їхніх.
|
нн~њ же гђсли е^смь аZ и^мъ, и^ мене въ пїе'нїе и^мђтъ”
|
|
10
|
10
|
|
Вони гребують мною, віддаляються від мене і не утримуються плювати перед лицем моїм.
|
ѓ^мраꙁи'ша м^я эTстђпльше дале'че, эT лица же мое^го не пощадњша плюнове'нїя.
|
|
11
|
11
|
|
Оскільки Він розв’язав повід мій і вразив мене, то вони скинули з себе вузду перед лицем моїм.
|
эTвњзнђв# б^отђлъ свои ѓ^скръби м^я, и^ ё^зDђ лицђ мое^мђ и^спђсти”
|
|
12
|
12
|
|
З правого боку встає цей непотріб, збиває мене з ніг, направляє згубні свої шляхи до мене.
|
На деснаго эTраслю въста'ша, но'ѕᲇ же е^го простреT” и^ пђть сътвори на' мя сᲄеꙁя па'гђбы и^хъ,
|
|
13
|
13
|
|
А мою стежку зіпсували: все встигли зробити для моєї погибелі, не маючи помічника.
|
сътро'ша стезя` моя” Съвлеко'ша же м^и ѓ^де'ждђ,
|
|
14
|
14
|
|
Вони прийшли до мене, як крізь широкий пролом; з шумом кинулися на мене.
|
стрњла'ми свои^ми ё^стрњли м^я” Сътвори м^и ја^коже въсхотњ. въ болњꙁнехъ смњри'хся, ѓ^браща'ют# же ми ся печа'ли”
|
|
15
|
15
|
|
Жахи напали на мене; як вітер, розвіялася велич моя, і щастя моє зникло, як хмара.
|
эTи^де ми наде'жда ја%коже вњтръ, и^ ја%ко ѓ%блакъ спsнїе мое”
|
|
16
|
16
|
|
І нині знемагає душа моя в мені: дні скорботи огорнули мене.
|
Нн~њ на мя раꙁлїется дш~а моя, и^ ѓ^дръжа'т# м^я дн~їе печа'лїи”
|
|
17
|
17
|
|
Уночі ниють у мені кістки мої, і жили мої не мають спокою.
|
Но'щїю же ко'сти моя раꙁгорњшася, жилы же моя ѓ^слабњша”
|
|
18
|
18
|
|
Насилу знімається з мене одяг мій; краї хітона мого тиснуть мене.
|
Мно'гою крњ'постїю ја%т# ми ся ꙁа ри'ꙁђ, ја%коже ѓ^жере'лїе ри'ꙁы мое^я ѓ^бъя м^я”
|
|
19
|
19
|
|
Він кинув мене у бруд, і я став, як порох і попіл.
|
И$маT же м^я ра'вно бернїю въ ꙁемли` и^ попелњ часᲄь мою”
|
|
20
|
20
|
|
Я взиваю до Тебе, і Ти не слухаєш мене, — стою, а Ти тільки дивишся на мене.
|
Въꙁопихъ к тебњ и^ не ё^слы'ша мене, ста'ша же смотрњша мене”
|
|
21
|
21
|
|
Ти зробився жорстоким до мене, кріпкою рукою ворогуєш проти мене.
|
Наидо'ша же на' мя без# млsти рђко'ю крњ'пкою ё^ја^зви'лъ м^я е^си”
|
|
22
|
22
|
|
Ти підняв мене і змусив мене літати з вітром і розтрощуєш мене.
|
Въчини'лъ же м^я е^си въ печа'лехъ, и^ эTверже м^я эT сп~сенїя”
|
|
23
|
23
|
|
Так, я знаю, що Ти приведеш мене до смерти й у дім зібрання усіх, хто живе.
|
Вњдњ б^о ја%ко смр~ть м^я и^стретъ, домъ б^о вся'комђ смр~тнђ ꙁемля`”
|
|
24
|
24
|
|
Певно, Він не простягне руки Своєї на дім кісток: чи будуть вони кричати під час свого руйнування?
|
А$ще бы лњпо самъ бы себе ё^би'лъ, и^ли моли'лся быхъ и^номђ дабы ми ᲄо сътвори'лъ”
|
|
25
|
25
|
|
Чи не плакав я про того, хто був у горі? чи не уболівала душа моя за бідних?
|
А$з# же ѓ^ вся'комъ не'мощнMњ въспла'кахся, въꙁд#хнђв же ви'дњв# мђ'жа въ бњдахъ,
|
|
26
|
26
|
|
Коли я сподівався добра, прийшло зло; коли очікував світла, прийшла пітьма.
|
а^ꙁъ ё^держюся ѓ^ блаꙁњ, и^ с^е стрᲇто'ша м^я паq дн~їе ѕло'бнїи”
|
|
27
|
27
|
|
Мої нутрощі киплять і не перестають; зустріли мене дні печалі.
|
СрDце въсмръдњ и^ не ё^молчитᲆ, вари'ша м^я дн~їе нищеты”
|
|
28
|
28
|
|
Я ходжу почорнілий, але не від сонця; встаю у зібранні і кричу.
|
Стеня ходи'хъ беZ млъча'нїя, стоя'хъ же въ събо'рњ въпїя”
|
|
29
|
29
|
|
Я став братом шакалам і другом страусам.
|
Бра'тъ быхъ сири'нъскъ, дрђгъ же птиw”
|
|
30
|
30
|
|
Моя шкіра почорніла на мені, кістки мої обгоріли від спеки.
|
Ко'жа же моя` помрачи'ся вели'ко, ко'сти же моя съгорњша эT теплоты”
|
|
31
|
31
|
|
І цитра моя зробилася сумною, і сопілка моя ридає.
|
Събы'сть же ми ся на стра'сть гђсли, пњснь же моя на пла'чь мнњ`”
|
Категорії
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.