|
Глава 17
|
Глvа, з~і”
|
|
1
|
1
|
|
Дихання моє ослабло; дні мої вгасають; гроби переді мною.
|
Тлњ'ю же дх~омъ носимъ, прошђ ж'е гроба и^ не ё^лђча'ю
|
|
2
|
2
|
|
Якби не глузування їх, то і серед спорів їх око моє перебувало б спокійним.
|
молю` творя'и, и^ чт^о сътворю`. ё^крадо'ша же м^и и^мњнїе чю'жїи,
|
|
3
|
3
|
|
Заступися, поручися Сам за мене перед Собою! інакше хто поручиться за мене?
|
кто` е^сть се` в рђкђ же моею свя'ꙁанъ бђди.
|
|
4
|
4
|
|
Бо Ти закрив серце їх від розуміння, і тому не даси торжествувати їм.
|
ја%ко срDца и^хъ съкры'лъ е^си эT мђдрости, сего ради не воꙁнесе'ши и^хъ
|
|
5
|
5
|
|
Хто прирікає друзів своїх на здобич, у дітей того очі витечуть.
|
в ча'сти възвњсти'тъ ѕло'бы. ѓ'чи же на сн~ехъ и^ста'яста”
|
|
6
|
6
|
|
Він поставив мене притчею для народу і посміховищем для нього.
|
Положи' же м^я притчею въ странаX, смњхђ же быX и^мъ.
|
|
7
|
7
|
|
Помутніли від горя очі мої, і всі члени мої, як тінь.
|
ѓ^слњпо'сᲄе б^о ѓ%чи мои эT гнᲇвA повое'ванъ быхъ во'и свои^ми.
|
|
8
|
8
|
|
Здивуються від цього праведні, і невинний обуриться на лицеміра.
|
чю'до быX и%стинныM ѓ^ сихъ, пра'ведникᲆ же на беꙁако'нника въста'етъ.
|
|
9
|
9
|
|
Але праведник буде міцно триматися путі своєї, і чистий руками буде більше і більше утверджуватися.
|
да ё^крњпит же ся вњрныи на своеM пђти`, чи'стыи же рђка'ма да прїиметъ де'рꙁость.
|
|
10
|
10
|
|
Виступайте, всі ви, і підійдіть; не знайду я мудрого між вами.
|
н^и и%накоже, н^о вси` ё^твержа'итеся и^ прїидете, не бо` ѓ^брњта'ю въ ва'съ и%стинны.
|
|
11
|
11
|
|
Дні мої минули; думи мої — надбання серця мого — розбиті.
|
дн~їе мои` преи^до'ша въ тече'нїи. преторго'ша же ся ё'дове срDца мое^го.
|
|
12
|
12
|
|
А вони ніч хочуть перетворити на день, світло наблизити до лиця пітьми.
|
но'щь въ дне мњсто положи'хъ, и^ свњтъ бли'ꙁᲆ эT лица` т#мы`,
|
|
13
|
13
|
|
Якби я й очікувати став, то пекло — дім мій; у пітьмі постелю я постіль мою;
|
а^ще б^о сᲄерплю` а%дъ м^и е^сть до'мъ. и^ в сђмра'цњ лежа'нїя м^и е^сть, и^ посте'ля.
|
|
14
|
14
|
|
гробу скажу: ти батько мій, черві: ти мати моя і сестра моя.
|
смр~ть проꙁва'хъ себњ эTц~а быти, мт~рь же и^ сесᲄрђ ми гно'я.
|
|
15
|
15
|
|
Де ж після цього надія моя? і очікуване мною хто побачить?
|
гдњ ё^бо е^ще е^сть м^и надеж'да, и^л^и бл~гъ свои^хъ ё^ꙁрю`.
|
|
16
|
16
|
|
У пекло зійде вона і буде спочивати зі мною у поросі.
|
и^л^и со мно'ю въ а'дъ сни'дђтъ, и^л^и вкђпњ на прьсть сни'демъ”
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.