|
Глава 5
|
Глvа, е~”
|
|
1
|
1
|
|
Взивай, якщо є той, що відповідає тобі. І до кого зі святих звернешся ти?
|
Приꙁови' же а^ще т^я ё^слы'шитъ, и^л^и а^ще кого ст~ыX а^гг~лъ ё%ꙁриши.
|
|
2
|
2
|
|
Так, дурня убиває гнівливість, і нерозумного губить роздратування.
|
беꙁђмнаh б^о ё^бїетъ гнњвъ, ꙁаблђжDьшаго же ё^мориT рвенїе”
|
|
3
|
3
|
|
Бачив я, як дурень вкорінюється, і негайно прокляв дім його.
|
А/зъ же ви'дњхъ беꙁђмныя коренїе пђстяща, н^о а^бїе поја^дено бысть и^хᲆ бра'шно”
|
|
4
|
4
|
|
Діти його далекі від щастя, їх будуть бити біля воріт, і не буде захисника.
|
далече да бђ'дђтᲆ сн~ове иX эT сп~се'нїя, да и^сᲄрясђтся при двереX хђждъшиX, и^ не бђ'детᲆ и^ꙁима'яи”
|
|
5
|
5
|
|
Жниво його з’їсть голодний і з-за терну візьме його, і спраглі поглинуть майно його.
|
ЈА/же б^о ѓ^ни събраша, правеDницы ја%дя'тъ. са'ми же эT ꙁолъ не и^ꙁя'ти бђдђтъ, и^ꙁмо'ждана бђди крњпость иX.
|
|
6
|
6
|
|
Так, не з пороху виходить горе, і не з землі виростає лихо;
|
не и'мать б^о эT ꙁемля` и^ꙁыти трDђ, н^и эT горъ проѕя'бнђти бо'лњзни,
|
|
7
|
7
|
|
але людина народжується на страждання, як іскри, щоб підніматися вгору.
|
н^о чл~къ ражDа'ется трђдомъ, птищи же ѓ^рли высо'ко па'рятᲆ”
|
|
8
|
8
|
|
Але я до Бога звернувся б, передав би справу мою Богу,
|
Ника'коже н^о а^зъ помолю'ся бв~и, г~а же всњхъ влDкђ приꙁовђ`,
|
|
9
|
9
|
|
Який творить діла великі і недослідимі, дивні без міри,
|
творя'щаго ве'лїя и^ неи^слDњная, сла'вна же і^ иꙁряDна и%мже нњсть числа`”
|
|
10
|
10
|
|
дає дощ на лице землі і посилає води на лице полів;
|
да'ющаго до'ждь на' ꙁемлю, пђща'юща же во'дђ на поDнбsнђю”
|
|
11
|
11
|
|
принижених поставляє на висоту, і ті, що ремствують, підносяться на спасіння.
|
Творящаh же смире'ныя на высотђ, и^ поги'б#шая въꙁдвиза'ющаго”
|
|
12
|
12
|
|
Він руйнує задуми підступних, і руки їхні не довершують намірів.
|
Расточающаго совњты лђка'выX, и^ не и'мђть сътвори'ти рђки иX и%стины”
|
|
13
|
13
|
|
Він уловлює мудреців їхнім же лукавством, і рада хитрих стає марною:
|
Разђмњва'яи въ мђдрости премђдрыя, совњты же мно'гоплетенныхъ ё^диви`”
|
|
14
|
14
|
|
вдень вони зустрічають темряву й опівдні ходять навпомацки, як уночі.
|
Въ дн~ехъ сря'щетъ иX тма, въ полђ'дне же да ѓ^ся'жђтъ ја%коже в но'щи”
|
|
15
|
15
|
|
Він спасає бідного від меча, від уст їх і від руки сильного.
|
И$ да поги'бнђтᲆ на' брани, немощныи же да и^ꙁы'идетъ и^ꙁ рђки си'лна”
|
|
16
|
16
|
|
І є нещасному надія, і неправда закриває вуста свої.
|
Бђ'ди же немо'щномђ надежда, непра'веDнаго же ё^ста загражDена бђ'дђтъ”
|
|
17
|
17
|
|
Блаженна людина, яку напоумлює Бог, і тому покарання Вседержителя не відкидай,
|
Бл~женъ же чл~къ е^гоy ѓ^бли'чиT б~ъ. накаꙁанїя же вседръжителя не эTвраща'ися,
|
|
18
|
18
|
|
бо Він завдає рани і Сам обв’язує їх; Він уражає, і Його ж руки лікують.
|
то'и б^о болњти тво'ритъ, и^ па'ки ё^строиT. поразиT л^и и^ рђцњ е^го и^сцњлисте”
|
|
19
|
19
|
|
У шести лихах врятує тебе, і в сьомому не торкнеться тебе зло.
|
шестижды эT бњдъ и^зметъ т^я, въ седмњм же не косне'тъ ти ся ѕло”
|
|
20
|
20
|
|
Під час голоду визволить тебе від смерти, і на війні — від руки меча.
|
Въ гла'дњ и^зба'вит# тя эT смр~ти, на бра'ни же и^з рђки желњ'ꙁа и^ꙁрᲇшиT тя,
|
|
21
|
21
|
|
Від бича язика сховаєш себе і не убоїшся спустошення, коли воно прийде.
|
и^ эT бича ја^зы'ка съкрыеT т^я, и^ не ё^бои'шися эT ѕолъ находя'щихᲆ эT мђжа гл~ющаго ничтоже бл~го”
|
|
22
|
22
|
|
Спустошенню і голоду посмієшся і звірів землі не убоїшся,
|
Непра'веднымъ и^ беZꙁако'н#нымъ посмњ'ешися, эT дивїаго же ѕвњри не ё^бои'шися.
|
|
23
|
23
|
|
бо з каменями польовими у тебе союз, і звірі польові у мирі з тобою.
|
зане сᲆ ка'менїем# дївниM завњт# твои, и^ ѕвњрїе б^о дивїи ё^мирят# ти ся.
|
|
24
|
24
|
|
І дізнаєшся, що намет твій у безпеці, і будеш дивитися за домом твоїм, і не згрішиш.
|
потомъ разђмᲇе^ши ја%ко ё^мири'т ти ся до'мъ, жи'тїе же хра'ма твое^го не и'мать съгрњшити”
|
|
25
|
25
|
|
І побачиш, що сім’я твоє численне, і паростки твої, як трава на землі.
|
Разђмњ'еши же ја%ко мно'го сњмя твое, ча'да же твоа бђдђтъ ја%коже все` бы'лїе се'лное.
|
|
26
|
26
|
|
Увійдеш у гріб у зрілості, як укладаються снопи пшениці у свій час.
|
вни'деши же ѓ^богати'вшися въ' гроб#, ја%ко пшини'ца съꙁрњла въ время по'жата. или ја%коже сто'гъ гђмна въ время сᲆвеꙁенъ”
|
|
27
|
27
|
|
Ось, що ми пізнали; так воно і є; вислухай це і зауваж для себе.
|
Се сїя си'це и^ꙁъслњдихомъ, сїя же е^сть е^же слышахоM, ты же раꙁђмњи себњ` чт^о сътвори'лъ е^си”
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.