|
Глава 9
|
Глvа, џ~”
|
|
1
|
1
|
|
І відповів Іов і сказав:
|
Отвњща і%ѓ^въ и^ реq,
|
|
2
|
2
|
|
правда! знаю, що так; але як виправдається людина перед Богом?
|
вои%стиnнђ вњдњ ја%кота'ко е^сть. ка'ко б^о чл~къ пра'веденъ ё^ г~а.
|
|
3
|
3
|
|
Якщо захоче вступити в суперечку з Ним, то не відповість Йому на жодне з тисячі.
|
а^ще б^о хо'щетъ прᲇтися с нимъ, не послђшаеT е^го да не пререче'тъ, къ е^ді'номђ словеси е^го и^зъ ё^стнђ`.
|
|
4
|
4
|
|
Премудрий серцем і могутній силою; хто повставав проти Нього і залишався у спокої?
|
премђдръ б^о еs мы'слїю, крњпокъ же и^ вели'къ. кто же'стокъ бы'въ, пря'мо е^мђ стерпњлъ.
|
|
5
|
5
|
|
Він пересуває гори, і не впізнають їх: Він перетворює їх у гніві Своєму;
|
ѓ^бет#ша'яи го'ры, не вњдятъ превраща'яи я& гнњ'вомъ.
|
|
6
|
6
|
|
зрушує землю з місця її, і стовпи її тремтять;
|
трясы'и подънбsнђю эT ѓ^снова'нїя, столпи же ся дви'жаT.
|
|
7
|
7
|
|
скаже сонцю, — і не зійде, і на зірки накладає печатку.
|
гл~яи слн~цђ и^ не въсхо'дитъ, на ꙁвњзды же наꙁнаменаетъ.
|
|
8
|
8
|
|
Він один розпростирає небеса і ходить по висотах моря;
|
простры'и е^ді'нъ нб~о и^ ходя` по' морю ја^ко по ꙁемли`”
|
|
9
|
9
|
|
створив Ас, Кесиль і Хима* і тайники півдня;
|
творя'и власожельца, и^ прохоDню нареk т^ђ, ра'и ю^жь наложа`.
|
|
10
|
10
|
|
робить велике, недослідиме і дивовижне без міри!
|
творя'и ве'лїя и^ неи^слњ'дованнаа, сла'вна же і^ и^ꙁря'дна, и^мже нњ'сть числа`.
|
|
11
|
11
|
|
Ось, Він пройде переді мною, і не побачу Його; пронесеться, і не помічу Його.
|
а^ще прїидеT ко мнњ` не и%мамъ ви'дњти, и^ а'ще ми'мои^де'тъ м^я и^ ни ка'ко разђмњхъ.
|
|
12
|
12
|
|
Візьме, і хто заборонить Йому? хто скаже Йому: що Ти робиш?
|
а^ще и^ꙁмњни'тъ кто` въꙁврати'тъ, и^л^и кт^о речет# е^мђ чт^о сътвори'лъ е^си.
|
|
13
|
13
|
|
Бог не відверне гніву Свого; перед Ним упадуть поборники гордині.
|
ты б^о эTврати` гнњвъ, прегнђш'ася иM кљ=ти поDнбsныя”
|
|
14
|
14
|
|
Тим більше чи можу я відповідати Йому і вишукувати собі слова перед Ним?
|
А$ще м^я ё^слы'шитъ, и^л^и разъсђ'дитъ гл~ы моя.
|
|
15
|
15
|
|
Хоч би я і правий був, але не буду відповідати, а буду благати Суддю мого.
|
а^ще пра'веденъ сы'и, но ё^слы'шитᲆ ми. сђдђ е^го помолю'ся,
|
|
16
|
16
|
|
Якби я воззвав, і Він відповів мені, — я не повірив би, що голос мій почув Той,
|
а^ще же вꙁовђ` и^ не ё^слы'шитъ, и^ не и^мђ` вњры ја%ко ё^слы'ша гл~ы моя.
|
|
17
|
17
|
|
Хто у вихорі вражає мене і примножує невинно мої рани,
|
да не м#гло'ю м^я потреби'тъ, мно'га же м^и сътре'нїя сътвори` вᲆсђ'е.
|
|
18
|
18
|
|
не дає мені перевести дух, але пересичує мене гіркотою.
|
нњсᲄь б^о ми эTд#хнђти, и^сполни же м^я го'рести
|
|
19
|
19
|
|
Якщо діяти силою, то Він могутній; якщо судом, хто зведе мене з Ним?
|
ја%ко б^о крњпостїю дръжи'тъ. кт^о ё^бо сђдђ е^го противится.
|
|
20
|
20
|
|
Якщо я буду виправдовуватися, то мої ж вуста звинуватять мене; якщо я невинний, то Він визнає мене винним.
|
а^ще б^о бђдђ пра'ведникъ, ё^ста` моя нече'стїе творятъ. а^ще бђдђ непоро'ченъ, лђка'въ бђдђ.
|
|
21
|
21
|
|
Невинний я; не хочу знати душі моєї, зневажаю життя моє.
|
а^ще б^о беꙁ#честїе сътвори'хъ не вњмъ дш~ею мое^ю, ра'ꙁвњ ја%ко ѓ^тя'тъ м^и еs живо'тъ.
|
|
22
|
22
|
|
Все одно; тому я сказав, що Він губить і непорочного і винного.
|
тњм#же рњхъ, вели'ка и^ си'лна гђбитъ гнњвъ,
|
|
23
|
23
|
|
Якщо цього вражає Він бичем раптово, то над катуванням невинних сміється.
|
ја%ко лђка'вїи въ смр~тнои вла'сти. н^о праведᲆнїи насмњва'ются,
|
|
24
|
24
|
|
Земля віддана в руки нечестивих; обличчя суддів її Він закриває. Якщо не Він, то хто ж?
|
преда'ни б^о сђть в рђцњ нечести'выхъ, лица сђдїи е^го покрива'етъ, а^ще л^и не саM кт^о е^сть.
|
|
25
|
25
|
|
Дні мої швидші за гінця, — біжать, не бачать добра,
|
жи'тїе же мое лжа` е^сть текђщаго эTбњго'ша и^ не ви'дњша.
|
|
26
|
26
|
|
несуться, як легкі човни, як орел рине на здобичу.
|
и^л^и е^сть корабле'мъ слњдъ пђти`, и^л^и ѓ^рла` летя'ща и%щђща ја%ди.
|
|
27
|
27
|
|
Якщо сказати мені: забуду я скарги мої, відкину похмурий вигляд свій і підбадьорюся;
|
а^ще б^о рече забђдђ гл~я, вни'кнђвъ лице'мъ въз#дхнђ`,
|
|
28
|
28
|
|
то тремчу від усіх страждань моїх, знаючи, що Ти не оголосиш мене невинним.
|
и^ движа'ся въ сњни съ ё^ды. вњ'дњ б^о ја%ко непови'нна м^я ѓ^ста'виши.
|
|
29
|
29
|
|
Якщо ж я винен, то для чого даремно томлюся?
|
понеже нечести'въ е^смь, почто' же не ё^мро'хъ.
|
|
30
|
30
|
|
Хоч би я обмився і сніговою водою і зовсім очистив руки мої,
|
а^ще б^о и^ꙁмы'юся снњ'гомъ, и^ ѓ^чи'щђся рђка'ма чи'стыми.
|
|
31
|
31
|
|
то і тоді Ти зануриш мене у бруд, і буде гидувати мною одяг мій.
|
пости'жнњ въ сквернњ ѓ^мочи мя, ѓ^ме'рзњ ж'е мя ѓ^дежда.
|
|
32
|
32
|
|
Тому що Він не людина, як я, щоб я міг відповідати Йому і йти разом з Ним на суд!
|
а^ще б^о чл~кᲆ е^си проти'вђ мн^њ е^мђже эTпрю'ся, да прїидемъ вкђпњ на сDђ.
|
|
33
|
33
|
|
Немає між нами посередника, який поклав би руку свою на обох нас.
|
а^ сђдя бы хода'таи намъ бы'лъ ѓ^блича'я, и съслђшая междђ ѓ^бњма.
|
|
34
|
34
|
|
Нехай відведе Він від мене жезл Свій, і страх Його нехай не жахає мене, —
|
да эTи^метъ эT мене же'ꙁлъ, бо'яꙁнь же е^го да не смђща'етъ мене`,
|
|
35
|
35
|
|
і тоді я буду говорити і не убоюся Його, бо я не такий сам у собі.
|
и^ не ё^бою'ся, н^о възъгл~ю”
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.