|
Глава 15
|
Глvа, е~і”
|
|
1
|
1
|
|
І відповів Елифаз феманитянин і сказав:
|
Отвњща же е^лифа'съ џеманитинъ гл~я.
|
|
2
|
2
|
|
чи стане мудрий відповідати знанням пустим і наповнювати утробу свою вітром палючим,
|
а^ще ё^бо премђрыи эTвњтъ дасть ра'ꙁђма дх~ъ, и^ наполни бо'лњзнь чрева”
|
|
3
|
3
|
|
виправдовуватися словами марними і промовою, яка не має ніякої сили?
|
эTблюда'а гл~ы и^ми'же не подоба'етᲆ, и^ словесы и^миy ника'я же потреба,
|
|
4
|
4
|
|
Так ти відклав і страх і за ніщо вважаєш слова до Бога.
|
е^я'же и^ т^ы эTвеrглъ е^си стра'хъ, сконча'лъ е^си гл~ы та'ки преD гм~ъ.
|
|
5
|
5
|
|
Нечестя твоє так налаштувало вуста твої, і ти обрав язик лукавих.
|
повиненъ е^си гл~ы ё^стъ твои^хъ, не раз#сђди'лъ е^си гл~ъ силныхъ.
|
|
6
|
6
|
|
Тебе звинувачують уста твої, а не я, і твій язик говорить проти тебе.
|
ѓ^бличаюT т^я ё^ста` ᲄвоа, а^ не аZ, и^ ё^стнњ твои` на тя послђшествова'стњ”
|
|
7
|
7
|
|
Хіба ти першою людиною народився і раніше пагорбів створений?
|
Чт^о бо` е^да` пр'ьвње чл~къ роженъ е^си, и^ли пр'ьвїе хлъмᲆ съгђстlњся е^си,
|
|
8
|
8
|
|
Хіба раду Божу ти чув і залучив до себе премудрість?
|
и^ състрое'нїа гн~я слы'шалᲆ е^си, и^ совᲇтника ли ᲄя поста'ви б~ъ” Прїиде л^и на' тя премђ'дрость.
|
|
9
|
9
|
|
Що знаєш ти, чого б не знали ми? що розумієш ти, чого не було б і у нас?
|
что бо вњси е^гоже не вњмы, и^ли чт^о разђмњ'еши т^ы е^гоже не раꙁђмње^м#.
|
|
10
|
10
|
|
І сивоволосий і старець є між нами, що днями перевищує батька твого.
|
и^ли ста'ръ и^ ветохъ е^си в наs, старњи эTц~а твое^го дн~ьми.
|
|
11
|
11
|
|
Хіба малі для тебе утішення Божі? І це невідомо тобі?
|
мала и^хъже съгрњши ё^раненъ е^си, велика превели'чно воZгл~а.
|
|
12
|
12
|
|
До чого закликає тебе серце твоє, і чому так гордо дивишся?
|
чт~о смњло срDце твое. и^ли чᲄо` понесостњ ѓ%чи твои`,
|
|
13
|
13
|
|
Навіщо спрямовуєш проти Бога дух твій і вустами твоїми промовляєш такі слова?
|
ја^ко ја%рость раздра` преD гм~ъ” И$знесе же и^зъ ё'стъ та'ка словеса`.
|
|
14
|
14
|
|
Що таке людина, щоб бути їй чистою, і щоб народженому жінкою бути праведним?
|
кт^о бы сы` чл~къ ја^ко бђдетъ непоро'ченъ, и^ли ја%ко бђ'дыи правеDникᲆ рожDенъ эT жены`”
|
|
15
|
15
|
|
Ось, Він і святим Своїм не довіряє, і небеса нечисті в очах Його:
|
А$ще до ст~ыхъ не вњрђетъ, нб~о же нечи'сто преD нимъ”
|
|
16
|
16
|
|
тим більше нечиста і розтлінна людина, яка п’є беззаконня, як воду.
|
ѓ^ста'ни же меrзкїи нечи'стыи мђжъ, пїяи непра'вды ра'вны пое'нїю.
|
|
17
|
17
|
|
Я буду говорити тобі, слухай мене; я розповім тобі, що бачив,
|
възвњщђ же т^и послђша'и мене`, ја%же ё^бо ви'дњхъ възвњщђ т^и.
|
|
18
|
18
|
|
що чули мудрі і не приховали того, що почули від батьків своїх,
|
ја%же премђдрїи` рекTђ и^ не ё^таиша эTц~ы и^хъ”
|
|
19
|
19
|
|
яким одним віддана була земля, і серед яких чужий не ходив.
|
тњмже самњмъ да'на бысть ꙁемля, и^ не на'иде и^ноплеменникъ на' ня”
|
|
20
|
20
|
|
Нечестивий мучить себе в усі дні свої, і число років закрите від гнобителя;
|
Вс^е жи'тїе нечьсти'ва вᲆ печа'ли, лњтаy и^сщетена да'на си'лнђ
|
|
21
|
21
|
|
звук жахів у вухах його; під час миру іде на нього згубник.
|
страх же е^го въ ё'ши е^мђ. е^гда` мниT ёже` въ ми'рњ бы'ти, прїиде дн~ь раꙁвраще'нїя е^го.
|
|
22
|
22
|
|
Він не сподівається врятуватися від темряви; бачить перед собою меч.
|
да не вњрђетъ эTврати'тися эT тмы`, заповњ'данъ б^о ю%же въ рђцњ желњꙁа.
|
|
23
|
23
|
|
Він поневіряється за шматком хліба всюди; знає, що вже готовий, в руках у нього день пітьми.
|
ёчиненъ бо е^сть въ бра'шно неја^сытомъ, вњсть же въ себњ` ја%ко ждетъ стерва. дн~ь же теменъ ё^страшиT е^го,
|
|
24
|
24
|
|
Страшать його нестатки і пригнічення; долають його, як цар, який приготувався до битви,
|
бњда же и^ скорбъ прїимеT и&. ја%ко во'инъ предъстоя'и и^ падеT,
|
|
25
|
25
|
|
за те, що він простягав проти Бога руку свою і противився Вседержителю,
|
ја%ко въꙁдњ рђцњ преD гм~ъ” ПреD гм~ъ же вседръжи'телемъ ѓ^жестися.
|
|
26
|
26
|
|
виступав проти Нього з гордою шиєю, під товстими щитами своїми;
|
тече же преD ни'мᲆ ё'кори'ꙁною вели'кᲆ на плещђ щиT е^го,
|
|
27
|
27
|
|
тому що він покрив лице своє жиром своїм і обклав жиром стегна свої.
|
ја^ко покры` лице свое` тђ'комъ е^го. и^ сътвори ѓ^метђ стегнђю, хвалаy е^го ё^кори'ꙁна”
|
|
28
|
28
|
|
І він оселяється в містах зруйнованих, у домах, у яких не живуть, які приречені на руїни.
|
да вселиT же ся во гра'дехъ пђ'стњхъ, вни'дет же в домы` невселенныя” А$ е^же ѓ^ни` ёгото'ваша, и^нїи эTнесђть.
|
|
29
|
29
|
|
Не стане він багатим, і не вціліє майно його, і не розповсюдиться по землі надбання його.
|
ни'же ѓ^богати'тся, ни'же ѓ^ста'нетъ и^мњнїе е^го. не и'мать положи'ти на' ꙁемлю сњни,
|
|
30
|
30
|
|
Не втече від пітьми; паростки його висушить полум’я і подихом вуст своїх втягне його.
|
н^и и^ꙁбњжит же тм^ы. проѕябенїе е^го да ё^сђшиT вњтръ, да эTпадетъ цвњтъ е^го,
|
|
31
|
31
|
|
Нехай не довіряє суєті заблудлий, тому що суєта буде і відплатою йому.
|
да не вњритъ ја%ко сътръпиT тще б^о събђдеTся е^мђ”
|
|
32
|
32
|
|
Не у свій день він помре, і віття його не буде зеленіти.
|
Сњченїе е^го пр'ьвње да сътлње^тъ, и^ лњтора'сль е^го не ѓ^блисᲄвенњеT.
|
|
33
|
33
|
|
Скине він, як виноградна лоза, недостиглу ягоду свою і, як олива, стряхне цвіт свій.
|
да ѓ^бои^манᲆ бђдеT ја^коже пародоk прьвње ја^годы, да эTпадеT же ја%ко цвTњ масли'чїа.
|
|
34
|
34
|
|
Так стане порожнім дім нечестивого, і вогонь пожере намети хабарництва.
|
послђшьство б^о нечести'ваго смр~ть, и^ ѓ^гнь же да поyжеT домы` м#ꙁдои%мецъ”
|
|
35
|
35
|
|
Він зачав зло і породив неправду, й утроба його готує оману.
|
Въ чревњ же прїимеT бо'лњзнь, събђдеT же ся е^мђ тщета, чрево же е^го да поDи^меT лесть”
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.