|
Глава 27
|
|
|
1
|
|
| Коли ж настав ранок, усі первосвященики і старійшини людські зібрали раду на Ісуса, щоб убити Його. | |
|
2
|
|
| І, зв’язавши Його, відвели і видали Його Понтію Пилату, правителю. | |
|
3
|
|
| Тоді Іуда, що зрадив Його, побачивши, що Він засуджений, і розкаявшись, повернув тридцять срібників первосвященикам та старійшинам, | |
|
4
|
|
| кажучи: згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали йому: що нам до того? Гляди сам. | |
|
5
|
|
| І, кинувши срібники в храмі, він вийшов, пішов і удавився. | |
|
6
|
|
| Первосвященики ж, взявши срібники, сказали: не дозволено класти їх у скарбницю церковну, тому що це ціна крови. | |
|
7
|
|
| І, скликавши раду, купили за них землю гончареву для погребіння подорожніх. | |
|
8
|
|
| Тому і зветься земля та «землею крови» до цього дня. | |
|
9
|
|
| Тоді збулося сказане пророком Єремією, який говорить: і взяли тридцять срібників, ціну Оціненого, Якого оцінили сини Ізраїля, | |
|
10
|
|
| і дали їх за землю гончареву, як сказав мені Господь. | |
|
11
|
|
| Ісус же став перед правителем. І питав Його правитель: Ти Цар Юдейський? Ісус сказав йому: ти говориш. | |
|
12
|
|
| І коли звинувачували Його первосвященики і старійшини, Він нічого не відповідав. | |
|
13
|
|
| Тоді говорить Йому Пилат: чи не чуєш, скільки свідчать проти Тебе? | |
|
14
|
|
| І не відповідав йому ні на жодне слово, так що правитель вельми дивувався. | |
|
15
|
|
| На свято ж Пасхи правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого хотіли. | |
|
16
|
|
| Був тоді у них відомий в’язень, званий Вараввою. | |
|
17
|
|
| Отже, коли вони зібралися, Пилат сказав їм: кого хочете, щоб я відпустив вам — Варавву чи Ісуса, названого Христом? | |
|
18
|
|
| Бо знав, що видали Його через заздрощі. | |
|
19
|
|
| Коли ж він сидів на судилищі, жінка його послала йому сказати: не роби нічого Праведникові Тому, бо я багато потерпіла сьогодні уві сні через Нього. | |
|
20
|
|
| Але первосвященики і старійшини підмовили народ просити за Варавву, а Ісуса погубити. | |
|
21
|
|
| Тоді правитель спитав їх: кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву. | |
|
22
|
|
| Пилат говорить їм: що ж мені робити з Ісусом, нареченим Христом? Кажуть йому всі: хай буде розіп’ятий. | |
|
23
|
|
| Правитель сказав: яке ж зло вчинив Він? Та вони ще дужче кричали: нехай буде розіп’ятий. | |
|
24
|
|
| Пилат, побачивши, що ніщо не допомагає, а заворушення зростає, взяв води, і вмив руки перед народом, і сказав: не винний я в крові Праведника Цього; дивіться ви. | |
|
25
|
|
| Увесь народ, відповідаючи, сказав: кров Його на нас і на дітях наших. | |
|
26
|
|
| Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, віддав на розп’яття. | |
|
27
|
|
| Тоді воїни правителя, взявши Ісуса до преторії*, зібрали на Нього багато воїнів | |
|
28
|
|
| і, роздягнувши Його, наділи на Нього багряницю; | |
|
29
|
|
| і, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову, і дали Йому в праву руку тростину; і, стаючи перед Ним на коліна, глузували з Нього, кажучи: радуйся, Царю Юдейський! | |
|
30
|
|
| І плювали на Нього, і, взявши тростину, били Його по голові. | |
|
31
|
|
| А коли наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю і вдягли Його в одяг Його й повели на розп’яття. | |
|
32
|
|
| Виходячи, вони зустріли одного чоловіка киринейського на ім’я Симон; і примусили цього нести хрест Його. | |
|
33
|
|
| І коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що значить Лобне місце, | |
|
34
|
|
| дали Йому пити оцет, змішаний з жовчю; і, покуштувавши, не схотів пити. | |
|
35
|
|
| Ті ж, що розіп’яли Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб; | |
|
36
|
|
| І, сидячи, стерегли Його там. | |
|
37
|
|
| І поставили над головою Його напис провини Його: Цей є Ісус, Цар Юдейський. | |
|
38
|
|
| Тоді розіп’яли з Ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч. | |
|
39
|
|
| Ті, що проходили мимо, лихословили на Нього, киваючи головами своїми | |
|
40
|
|
| і кажучи: Ти, Який руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси Себе Самого; якщо Ти Син Божий, зійди з хреста. | |
|
41
|
|
| Так само і первосвященики з книжниками та старійшинами і фарисеями, глузуючи, говорили: | |
|
42
|
|
| інших спасав, а Себе Самого не може спасти; якщо Він Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в Нього; | |
|
43
|
|
| уповав на Бога, нехай тепер порятує Його, якщо Він угодний Йому. Бо Він казав: Я — Син Божий. | |
|
44
|
|
| Також і розбійники, розіп’яті з Ним, ганьбили Його. | |
|
45
|
|
| З шостої ж години настала темрява по всій землі до години дев’ятої. | |
|
46
|
|
| А близько дев’ятої години Ісус викрикнув гучним голосом: Ілі, Ілі! Лама савахфані! Що значить: Боже Мій, Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув? | |
|
47
|
|
| Деякі з тих, що стояли там, почувши це, говорили: Він кличе Іллю. | |
|
48
|
|
| І зараз же один з них побіг, взяв губку, намочив оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити. | |
|
49
|
|
| А інші говорили: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля спасти Його. | |
|
50
|
|
| Ісус же, знову скрикнувши гучним голосом, віддав дух. | |
|
51
|
|
| І ось завіса храму роздерлася надвоє, зверху донизу; | |
|
52
|
|
| і земля потряслась; і каміння порозпадалось; і гроби розкрились; і багато тіл померлих святих воскресли | |
|
53
|
|
| і, вийшовши з гробів після воскресіння Його, ввійшли у святе місто і явилися багатьом. | |
|
54
|
|
| Сотник же і ті, що стерегли з ним Ісуса, побачивши землетрус і все, що сталося, злякались дуже і говорили: воістину Він був Син Божий. | |
|
55
|
|
| Там було також багато жінок, що дивилися здалеку; вони йшли за Ісусом з Галилеї, слугуючи Йому; | |
|
56
|
|
| між ними були Марія Магдалина і Марія, мати Якова та Іосії, і мати синів Зеведеєвих. | |
|
57
|
|
| Коли ж настав вечір, прийшов багатий чоловік з Аримафеї на ім’я Йосиф, який також вчився в Ісуса. | |
|
58
|
|
| Він, прийшовши до Пилата, просив тіло Ісуса. Тоді Пилат звелів віддати тіло. | |
|
59
|
|
| І, взявши тіло, Йосиф обгорнув чистою плащаницею | |
|
60
|
|
| і поклав Його в новому своєму гробі, який він витесав у скелі, і, приваливши великий камінь до дверей гробу, відійшов. | |
|
61
|
|
| Були ж там Марія Магдалина й інша Марія, які сиділи навпроти гробу. | |
|
62
|
|
| Наступного ранку, що після п’ятниці, зійшлися первосвященики і фарисеї до Пилата | |
|
63
|
|
| і говорили: правителю! Ми згадали, що той обманщик, коли ще був живий, сказав: через три дні воскресну. | |
|
64
|
|
| То звели охороняти гріб до третього дня, щоб ученики Його, прийшовши вночі, не вкрали Його і не сказали народові: воскрес з мертвих; і буде останній обман гірше першого. | |
|
65
|
|
| Пилат сказав їм: маєте сторожу; підіть, охороняйте, як знаєте. | |
|
66
|
|
| Вони пішли і поставили біля гробу сторожу і наклали на камінь печать. |
