|
Глава 13
|
|
|
1
|
|
| Дійсно суєтні за природою усі люди, у яких не було відання про Бога, які через видимі досконалості не могли пізнати Сущого і, дивлячись на діла, не пізнали Винуватця, | |
|
2
|
|
| а шанували за богів, які правлять світом, або вогонь, або вітер, або повітря, що рухається, або зоряне коло, або бурхливу воду, або небесні світила. | |
|
3
|
|
| Якщо, зачаровуючись їх красою, вони шанували їх за богів, то повинні були б пізнати, наскільки кращий за них Господь, бо Він, Винуватець краси, створив їх. | |
|
4
|
|
| А якщо дивувалися силі і дії їх, то повинні були б пізнати через них, наскільки могутніший Той, Хто створив їх: | |
|
5
|
|
| бо від величі краси створінь порівняльно пізнається Винуватець буття їх. | |
|
6
|
|
| Утім, вони менше заслуговують осуду, бо помиляються, можливо, шукаючи Бога і бажаючи знайти Його: | |
|
7
|
|
| тому що, звертаючись до діл Його, вони досліджують і переконуються зором, що усе видиме прекрасне. | |
|
8
|
|
| Але і вони не мають виправдання: | |
|
9
|
|
| якщо вони стільки могли розуміти, що були спроможні досліджувати тимчасовий світ, то чому вони одразу не знайшли Господа його? | |
|
10
|
|
| Але більш жалюгідні ті, і надії їхні — на бездушних, які називають богами діла рук людських, золото і срібло, витвори мистецтва, зображення тварин, або негідний камінь, діло давньої руки. | |
|
11
|
|
| Або якийсь деревороб, вирубавши придатне дерево, вправно зняв з нього усю кору і, обробивши красиво, зробив з нього посудину, корисну до вжитку у житті, | |
|
12
|
|
| а обрізки від роботи вжив на приготування їжі й наситився; | |
|
13
|
|
| один же з обрізків, ні до чого не придатний, дерево криве і сучкувате, взявши, старанно округлив на дозвіллі і, з досвідченістю знавця обробивши його, уподібнив його образу людини, | |
|
14
|
|
| або зробив подібним до якої-небудь низької тварини, намазав суриком і покрив фарбою поверхню його, і зафарбував у ньому усякий недолік, | |
|
15
|
|
| і, влаштувавши для нього достойне місце, повісив його на стіні, закріпивши залізом. | |
|
16
|
|
| Отже, щоб витвір його не упав, він наперед потурбувався, знаючи, що воно само собі допомогти не може, бо це кумир і потребує допомоги. | |
|
17
|
|
| Молячись же перед ним про свої надбання, про шлюб і про дітей, він не соромиться говорити бездушному, | |
|
18
|
|
| і про здоров’я волає до немічного, про життя просить мертве, про допомогу благає цілком нездатне, про подорож — не здатне ступити, | |
|
19
|
|
| про прибутки, про ремесло і про успіх рук — зовсім не здатне робити руками, про силу просить найбезсиліше. |
