|
Глава 14
|
|
|
1
|
|
| Ще: хтось, збираючись плисти і перепливати люті хвилі, кличе на допомогу дерево, що слабкіше за корабель, який його носить; | |
|
2
|
|
| бо прагнення до надбань вигадало його, а художник вправно влаштував, | |
|
3
|
|
| але промисел Твій, Отче, керує кораблем, бо Ти дав і путь у морі і безпечний шлях у хвилях; | |
|
4
|
|
| показуючи, що Ти можеш від усього спасати, хоч би хто вирушав у море і без уміння. | |
|
5
|
|
| Ти хочеш, щоб не марні були діла Твоєї премудрости; тому люди довіряють своє життя найменшому дереву і рятуються, проходячи по хвилях на човні. | |
|
6
|
|
| Бо і спочатку, коли знищувані були горді велетні, надія світу, керована Твоєю рукою, використавши корабель, залишила світу сім’я роду. | |
|
7
|
|
| Благословенне дерево, через яке буває правда! | |
|
8
|
|
| А це рукотворне прокляте і саме, і той, хто зробив його, — за те, що зробив; а це тлінне назване богом. | |
|
9
|
|
| Бо однаково ненависні Богу і нечестивець і нечестя його; | |
|
10
|
|
| і зроблене разом із тим, хто зробив, буде покаране. | |
|
11
|
|
| Тому і на ідолів язичницьких буде суд, оскільки вони серед створіння Божого зробилися мерзотою, спокусою душ людських і сіттю для ніг нерозумних. | |
|
12
|
|
| Бо вигадка ідолів — початок блуду, і винахід їх — розтління життя. | |
|
13
|
|
| Не було їх спочатку, і не повіки вони будуть. | |
|
14
|
|
| Вони увійшли у світ через людське марнославство, і тому близький призначений їм кінець. | |
|
15
|
|
| Батько, який мучиться гіркою скорботою щодо рано померлого сина, зробивши зображення його, як уже мертвої людини, потім став шанувати його, як бога, і передав підвладним таємниці і жертвоприношення. | |
|
16
|
|
| Потім цього нечестивого звичаю, що з часом утвердився, дотримувалися, як закону, і за повелінням володарів статую шанували, як божество. | |
|
17
|
|
| Кого в лице люди не могли шанувати через віддаленість проживання, того віддалене лице вони зображали: робили видимий образ шанованого царя, щоб цією старанністю полестити відсутньому, ніби присутньому. | |
|
18
|
|
| До посилення ж шанування і від незнавців заохочувала старанність художника, | |
|
19
|
|
| бо він, бажаючи, можливо, догодити володарю, подбав, щоб мистецтвом зробити подобу якнайкрасивішою; | |
|
20
|
|
| а народ, захоплений красою оздоби, того, якого невдовзі перед тим шанували, як людину, визнав тепер божеством. | |
|
21
|
|
| І це було спокусою для людей, тому що вони, підкоряючись або нещастю, або тиранству, неповідомлене Ім’я прикладали до каменів і дерев. | |
|
22
|
|
| Потім не досить було для них помилятися у пізнанні про Бога, але вони, живучи у великій боротьбі неуцтва, таке велике зло називають світом. | |
|
23
|
|
| Звершуючи або дітовбивчі жертви, або приховані таємниці, або запозичені від чужих звичаїв шалені бенкети, | |
|
24
|
|
| вони не бережуть ні життя, ні чистих шлюбів, але один іншого або підступництвом убиває, або перелюбством кривдить. | |
|
25
|
|
| Усіма ж без різниці володіють кров і убивство, розкрадання і підступництво, розтління, віроломство, заколот, клятвопорушення, розкрадання майна, | |
|
26
|
|
| забуття подяки, осквернення душ, перетворення статей, безчиння шлюбів, перелюбство і розпуста. | |
|
27
|
|
| Служіння ідолам, які недостойні найменування, є початок і причина, і кінець усякого зла, | |
|
28
|
|
| бо вони або, забавляючись, шаленіють, або провіщають неправду, або живуть беззаконно, або швидко порушують клятву. | |
|
29
|
|
| Надіючись на бездушних ідолів, вони не думають бути покараними за те, що несправедливо клянуться. | |
|
30
|
|
| Але за те й інше прийде на них осудження, і за те, що нечестиво думали про Бога, звертаючись до ідолів, і за те, що неправдиво клялися, підступно зневажаючи святе. | |
|
31
|
|
| Бо не сила тих, якими вони клянуться, але суд над тими, що грішать, завжди йде за злочином неправедних. |
