|
Глава 12
|
|
|
1
|
|
| Нетлінний Твій дух перебуває в усьому. | |
|
2
|
|
| Тому заблудлих Ти мало-помалу викриваєш і, нагадуючи їм, у чому вони згрішають, напоумляєш, щоб вони, відступивши від зла, увірували у Тебе, Господи. | |
|
3
|
|
| Так, погребувавши древніми жителями святої землі Твоєї, | |
|
4
|
|
| які звершували ненависні діла чаклувань і нечестиві жертвоприношення, | |
|
5
|
|
| і безжалісними убивцями дітей, і тими, що на жертовних бенкетах пожирали нутрощі людської плоті і крови у таємних зібраннях, | |
|
6
|
|
| і батьками, які убивали безпомічні душі, — Ти зволив знищити їх руками батьків наших, | |
|
7
|
|
| щоб земля, найдорожча за все у Тебе, прийняла достойне населення чад Божих. | |
|
8
|
|
| Але і їх, як людей, Ти щадив, пославши предтечами воїнства Твого шершнів, щоб вони помалу знищували їх. | |
|
9
|
|
| Хоч не неможливо було Тобі війною підкорити нечестивих праведним, або знищити їх страшними звірами, або грізним словом у один раз; | |
|
10
|
|
| але Ти, помалу караючи їх, давав місце покаянню, знаючи однак, що плем’я їх негідне і зло їх уроджене, і помисли їх не зміняться повіки. | |
|
11
|
|
| Бо сім’я їх було прокляте від початку, і не з побоювання перед будь-ким Ти допускав безкарність гріхів їхніх. | |
|
12
|
|
| Бо хто скаже: «що Ти зробив?» або хто протистане суду Твоєму? і хто звинуватить Тебе у знищенні народів, які Ти створив? Або який захисник прийде до Тебе, із клопотанням за неправедних людей? | |
|
13
|
|
| Бо, крім Тебе, немає Бога, який має піклування про усіх, щоб доводити Тобі, що Ти несправедливо судив. | |
|
14
|
|
| Ні цар, ні володар не в змозі з’явитися до Тебе на очі за тих, яких Ти знищив. | |
|
15
|
|
| Будучи праведним, Ти усім керуєш праведно, вважаючи невластивим Твоїй силі засудити того, хто не заслуговує покарання. | |
|
16
|
|
| Бо сила Твоя є початок правди, і те саме, що Ти володарюєш над усіма, налаштовує Тебе щадити усіх. | |
|
17
|
|
| Силу Твою Ти показуєш тим, хто не вірує всемогутності Твоїй, і у тих, що не визнають Тебе, викриваєш зухвалість; | |
|
18
|
|
| але, володіючи силою, Ти судиш поблажливо й керуєш нами з великою милістю, бо могутність Твоя завжди у Твоїй волі. | |
|
19
|
|
| Але такими ділами Ти повчав народ Твій, що праведний повинен бути людинолюбним, і вселяв у синів Твоїх благу надію, що Ти даєш час покаянню у гріхах. | |
|
20
|
|
| Бо якщо ворогів синів Твоїх і достойних смерти Ти карав із такою поблажливістю і пощадою, даючи їм час і спонуку, щоб визволитися від зла, | |
|
21
|
|
| то з якою увагою Ти судив синів Твоїх, батькам яких Ти дав клятви і завіти благих обітувань! | |
|
22
|
|
| Отже, напоумлюючи нас, Ти караєш ворогів наших тисячократно, щоб ми, коли судимо, помишляли про Твою благість і, коли буваємо осуджені, очікували помилування. | |
|
23
|
|
| Тому-то і тих нечестивих, які проводили життя нерозумно, Ти мучив власними їхніми мерзотами, | |
|
24
|
|
| бо вони дуже далеко ухилилися на путях омани, обманюючись подібно до нерозумних дітей і шануючи за богів тих із тварин, які навіть і у ворогів були зневаженими. | |
|
25
|
|
| Тому, як нерозумним дітям, на посміяння послав Ти їм і покарання. | |
|
26
|
|
| Але, не врозумившись викривальним посміянням, вони терпіли заслужений суд Божий. | |
|
27
|
|
| Бо те, що вони самі терпіли з досадою, те саме побачивши на тих, яких вважали богами і через яких вони каралися, вони пізнали Бога істинного, Якого раніше відрікалися знати; | |
|
28
|
|
| тому і прийшов на них остаточний осуд. |
