Глава 9
|
|
1
|
|
Боже отців і Господи милости, що створив усе словом Твоїм | |
2
|
|
і премудрістю Твоєю упорядкував людину, щоб вона владарювала над створеними Тобою творіннями | |
3
|
|
й управляла світом свято і справедливо, і в правоті душі чинила суд! | |
4
|
|
Даруй мені Твою премудрість, що сидить перед престолом, і не відкинь мене від отроків Твоїх, | |
5
|
|
бо я раб Твій і син рабині Твоєї, людина немічна і короткочасна і слабка у розумінні суду і законів. | |
6
|
|
Та хоч би хто і довершений був між синами людськими, без Твоєї премудрости він буде визнаний за ніщо. | |
7
|
|
Ти обрав мене царем народу Твого і суддею синів Твоїх і дочок; | |
8
|
|
Ти сказав, щоб я побудував храм на святій горі Твоїй і вівтар у місті перебування Твого, за подобою святої скинії, яку Ти приготував наперед від початку. | |
9
|
|
З Тобою премудрість, яка знає діла Твої й існувала, коли Ти творив світ, і відає, що угодно перед очима Твоїми і що праве за заповідями Твоїми: | |
10
|
|
зішли її від святих небес і від престолу слави Твоєї зішли її, щоб вона сприяла мені у трудах моїх, і щоб я знав, що благоугодно перед Тобою; | |
11
|
|
бо вона усе знає і розуміє, і мудро буде керувати мною у ділах моїх, і збереже мене у своїй славі; | |
12
|
|
і діла мої будуть благоприємними, і буду судити народ Твій справедливо, і буду достойним престолу батька мого. | |
13
|
|
Бо яка людина спроможна пізнати раду Божу? або хто може зразуміти, що угодно Господу? | |
14
|
|
Помисли смертних нетверді, і думки наші помилкові, | |
15
|
|
бо тлінне тіло обтяжує душу, і ця земна храмина придушує багатотурботливий розум. | |
16
|
|
Ми ледь можемо осягати і те, що на землі, і насилу розуміємо те, що під руками, а що на небесах — хто досліджував? | |
17
|
|
Волю ж Твою хто пізнав би, якби Ти не дарував премудрости і не посилав з висоти святого Твого Духа? | |
18
|
|
І так виправилися путі тих, хто живе на землі, і люди навчилися того, що угодно Тобі, | |
19
|
|
і спаслись премудрістю. |