|
Глава 18
|
|
|
1
|
|
| А для святих Твоїх було найбільше світло. І ті, чуючи голос їх, а образу не бачачи, називали їх блаженними, тому що вони не страждали. | |
|
2
|
|
| А за те, що, бувши раніше скривдженими ними, не мстилися їм, дякували і просили прощення в тому, що змушували переносити їх. | |
|
3
|
|
| Замість того, Ти дав їм дороговказ на незнайомому шляху — вогнесвітлий стовп, а для благополучного подорожування — нешкідливе сонце. | |
|
4
|
|
| Бо ті достойні були позбавлення світла й ув’язнення у темряві, тому що тримали в ув’язненні синів Твоїх, через яких мало бути дане світу нетлінне світло закону. | |
|
5
|
|
| Коли визначили вони побити дітей святих, хоч одного сина, покинутого, і спасли, у покарання за те Ти забрав безліч їхніх дітей і самих усіх погубив у великій воді. | |
|
6
|
|
| Та ніч була провіщена батькам нашим, щоб вони, твердо знаючи обітування, яким вірили, були благосердими. | |
|
7
|
|
| І народ Твій очікував як спасіння праведних, так і загибелі ворогів, | |
|
8
|
|
| бо, чим Ти карав ворогів, тим самим звеличував нас, яких Ти прикликав. | |
|
9
|
|
| Святі діти праведних таємно звершували жертвоприношення й однодумно постановили божественним законом, щоб святі однаково брали участь у тих самих благах і небезпеках, коли батьки уже співали хвали. | |
|
10
|
|
| З супротивної ж сторони лунав безладний крик ворогів, і розносилося жалібне волання над дітьми, яких оплакували. | |
|
11
|
|
| Однаковим судом був покараний раб із господарем, і простолюдин терпів одне і те саме з царем: | |
|
12
|
|
| усі взагалі мали безліч мерців, померлих одинаковою смертю; і живих не вистачало для поховання, тому що в одну мить знищено було усе найдорожче їхнє покоління. | |
|
13
|
|
| І хто не вірив нічому заради чаклунства, під час знищення первістків, визнали, що цей народ є син Божий, | |
|
14
|
|
| бо, коли усе оточувала тиха безмовність, і ніч у своєму плині досягла середини, | |
|
15
|
|
| зійшло з небес від царствених престолів на середину погибельної землі всемогутнє слово Твоє, як грізний воїн. | |
|
16
|
|
| Воно несло гострий меч — незмінне Твоє повеління і, ставши, наповнило усе смертю: воно торкалося неба і ходило по землі. | |
|
17
|
|
| Тоді раптово сильно стривожили їх мрії сновидінь, і приступили несподівані жахи; | |
|
18
|
|
| і будучи уражуваним — один там, інший тут, напівмертвий повідомляв причину, з якої він помирав: | |
|
19
|
|
| бо сновидіння, які стривожили їх, попередньо показали їм це, щоб вони не загинули, не знаючи того, за що терплять зло. | |
|
20
|
|
| Хоч спокушення смерти торкнулося і праведних, і багато їх загинуло у пустелі, але недовго тривав цей гнів, | |
|
21
|
|
| бо непорочний муж поспішив захистити їх; принісши зброю свого служіння, молитву й умилостивлення кадильне, він протистав гніву і поклав кінець біді, показавши тим, що він служитель Твій. | |
|
22
|
|
| Він переміг знищувача не силою тілесною і не дією зброї, але словом підкорив того, хто карав, згадавши клятви і завіти батьків. | |
|
23
|
|
| Бо коли вже купами лежали мертві одні на одних, він, ставши всередині, зупинив гнів і перепинив йому путь до живих. | |
|
24
|
|
| На подирі його був цілий світ, і славні імена батьків були вирізані на каменях у чотири ряди, і велич Твоя — на діадимі голови його. | |
|
25
|
|
| Цьому поступився винищувач, і цього убоявся, тому що достатньо було одного цього випробування гнівного. |
