|
Глава 8
|
|
|
1
|
|
| Вона швидко поширюється від одного кінця до іншого й усе влаштовує на користь. | |
|
2
|
|
| Я полюбив її і знайшов від юности моєї, і побажав узяти її за наречену собі, і став любителем краси її. | |
|
3
|
|
| Вона піднімає своє благородство тим, що має співжиття з Богом, і Владика усіх полюбив її: | |
|
4
|
|
| вона таїнниця розуму Божого і виборниця діл Його. | |
|
5
|
|
| Якщо багатство є жадане придбання у житті, то що багатше за премудрість, яка все робить? | |
|
6
|
|
| Якщо ж розсудливість робить багато чого, то який художник краще за неї? | |
|
7
|
|
| Якщо хто любить праведність, — плоди її є чесноти: вона навчає цнотливости і розважливости, справедливости і мужности, корисніше за які нічого немає для людей у житті. | |
|
8
|
|
| Якщо хто бажає великої досвідчености, мудрість знає давноминуле і вгадує майбутнє, знає тонкощі слів і відповіді на загадки, дізнається наперед знамення і чудеса і наслідки років і часів. | |
|
9
|
|
| Тому я розсудив прийняти її у співжиття із собою, знаючи, що вона буде мені радницею на добре й утішенням у турботах і печалі. | |
|
10
|
|
| Через неї я буду мати славу у народі і честь перед старійшинами, будучи юнаком; | |
|
11
|
|
| виявлюся проникливим на суді, і в очах сильних заслужу подив. | |
|
12
|
|
| Коли я буду мовчати, вони будуть очікувати, і коли почну говорити, будуть слухати, і коли продовжу бесіду, покладуть руку на вуста свої. | |
|
13
|
|
| Через неї я досягну безсмертя і залишу вічну пам’ять майбутнім після мене. | |
|
14
|
|
| Я буду керувати народами, і племена підкоряться мені; | |
|
15
|
|
| убояться мене, коли почують про мене, страшні тирани; у народі явлюся добрим і на війні мужнім. | |
|
16
|
|
| Увійшовши у дім свій, я заспокоюся нею, бо у спілкуванні її немає суворости, ні у співжитті з нею скорботи, але веселощі і радість. | |
|
17
|
|
| Розмірковуючи про це сам у собі й думаючи у серці своєму, що у спорідненні з премудрістю — безсмертя, | |
|
18
|
|
| й у співдружності з нею — благе насолодження, і в трудах рук її — багатство, яке не зменшується, й у співбесіді з нею — розум, і в спілкуванні слів її — добра слава, — я ходив і шукав як би мені взяти її собі. | |
|
19
|
|
| Я був юнак обдарований і душу одержав добру; | |
|
20
|
|
| притім, будучи добрим, я увійшов і в тіло чисте. | |
|
21
|
|
| Пізнавши ж, що інакше не можу оволодіти нею, тільки якщо дарує Бог, — і що вже було справою розуму, щоб пізнати, чий цей дар, — я звернувся до Господа і молився Йому, і говорив від усього серця мого: |
