|
Глава 2
|
|
|
1
|
|
| Ті, що неправо розумували, говорили самі в собі: «коротке і скорботне наше життя, і немає людині спасіння від смерти, і не знають, щоб хтось звільнив із пекла. | |
|
2
|
|
| Випадково ми народжені, й опісля будемо, як ті, що не були: подих у ніздрях наших — дим, і слово — іскра у русі нашого серця | |
|
3
|
|
| Коли вона згасне, тіло повернеться у прах, і дух розсіється, як рідке повітря; | |
|
4
|
|
| й ім’я наше забудеться з часом, і ніхто не згадає про діла наші; і життя наше мине, як слід хмари, і розсіється, як туман, розігнаний променями сонця й обтяжений теплотою його. | |
|
5
|
|
| Бо життя наше — проходження тіні, і немає нам повернення від смерти: бо покладена печать, і ніхто не повертається. | |
|
6
|
|
| Будемо ж насолоджуватися теперішніми благами і поспішати користуватися світом, як юністю; | |
|
7
|
|
| переситимося дорогим вином і пахощами, і нехай не пройде повз нас весняне цвітіння життя; | |
|
8
|
|
| увінчаємося квітами троянд перше, ніж вони зав’януть; | |
|
9
|
|
| ніхто з нас не позбавляй себе участи у нашій насолоді; скрізь залишимо сліди веселощів, бо це наша доля і наш жереб. | |
|
10
|
|
| Будемо пригноблювати бідняка праведника, не пощадимо вдови і не посоромимося багаторічних сивин старця. | |
|
11
|
|
| Сила наша нехай буде законом правди, бо безсилля виявляється марним. | |
|
12
|
|
| Влаштуємо кови праведнику, бо він за тягар нам і противиться ділам нашим, докоряє нас у гріхах проти закону і паплюжить нас за гріхи нашого виховання; | |
|
13
|
|
| оголошує про себе, що він має пізнання про Бога і називає себе сином Господа; | |
|
14
|
|
| він перед нами — викриття помислів наших. | |
|
15
|
|
| Тяжко нам і дивитися на нього, тому що життя його не схоже на життя інших, і відмінні путі його: | |
|
16
|
|
| він вважає нас мерзотою і віддаляється від шляхів наших, як від нечистот, ублажає кончину праведних і марнославно називає батьком своїм Бога. | |
|
17
|
|
| Побачимо, чи істинні слова його, і випробуємо, який буде кінець його; | |
|
18
|
|
| бо якщо цей праведник є син Божий, то Бог захистить його і визволить його від руки ворогів. | |
|
19
|
|
| Випробуємо його образою і мученням, щоб узнати смирення його і бачити незлобливість його; | |
|
20
|
|
| засудимо його на безчесну смерть, бо, за словами його, за нього буде піклування». | |
|
21
|
|
| Так вони мудрували, і помилилися; бо злоба їхня осліпила їх, | |
|
22
|
|
| і вони не пізнали таємниць Божих, не очікували воздаяння за святість і не вважали достойними нагороди душ непорочних. | |
|
23
|
|
| Бог створив людину для нетління і зробив її образом вічного буття Свого; | |
|
24
|
|
| але заздрістю диявола ввійшла у світ смерть, і зазнають її ті, що належать до наділу його. |
