|
Глава 7
|
|
|
1
|
|
| І я людина смертна, подібна до усіх, нащадок первозданного земнородного. | |
|
2
|
|
| І я в утробі матері утворився у плоть за десятимісячний час, згустившись у крові від сімені мужа й усолодження, з’єднаного зі сном, | |
|
3
|
|
| і я, народившись, почав дихати загальним повітрям і впав на ту ж землю, перший голос виявив плачем однаково з усіма, | |
|
4
|
|
| був вигодуваний у пеленах і турботах; | |
|
5
|
|
| бо жоден цар не мав іншого початку народження: | |
|
6
|
|
| один для усіх вхід у життя й однаковий вихід. | |
|
7
|
|
| Тому я молився, і був дарований мені розум; я взивав, і зійшов на мене дух премудрости. | |
|
8
|
|
| Я віддав перевагу їй над скіпетрами і престолами і багатство вважав за ніщо у порівнянні з нею; | |
|
9
|
|
| дорогоцінного каменя я не порівняв із нею, тому що перед нею все золото — нікчемний пісок, а срібло — бруд у порівнянні з нею. | |
|
10
|
|
| Я полюбив її більше за здоров’я і красу й обрав її, віддаючи перевагу перед світлом, тому що світло її невгасиме. | |
|
11
|
|
| А разом із нею прийшли до мене усі блага і незліченне багатство через руки її; | |
|
12
|
|
| я радів усьому, тому що премудрість керувала ними, але я не знав, що вона — винуватиця їх. | |
|
13
|
|
| Без хитрощів я навчився, і без заздрощів викладаю, не приховую багатства її, | |
|
14
|
|
| бо вона є невичерпний скарб для людей; користуючись нею, вони входять у співдружність з Богом, через дари навчання. | |
|
15
|
|
| Тільки дав би мені Бог говорити за розумінням і достойно мислити про дароване, тому що Він є керівник до мудрости і виправник мудрих. | |
|
16
|
|
| Бо у руці Його і ми і слова наші, і всяке розуміння і мистецтво творіння. | |
|
17
|
|
| Сам Він дарував мені істинне пізнання існуючого, щоб пізнати устрій світу і дії стихій, | |
|
18
|
|
| початок, кінець і середину часу, зміни поворотів і переміни часів, | |
|
19
|
|
| коло років і положення зірок, | |
|
20
|
|
| природу тварин і властивості звірів, рух вітрів і думки людей, відмінності рослин і силу коренів. | |
|
21
|
|
| Пізнав я усе, і таємне і явне, бо навчила мене Премудрість, художниця всього. | |
|
22
|
|
| Вона є дух розумний, святий, єдинородний, багаточастковий, тонкий, легкорухомий, світлий, чистий, ясний, нешкідливий, благолюбивий, швидкий, невтримний, | |
|
23
|
|
| благодійний, людинолюбний, твердий, непохитний, спокійний, безпечальний, всевидючий і що проникає в усі розумні, чисті, найтонші духи. | |
|
24
|
|
| Бо премудрість рухливіша за всякий рух, і за чистотою своєю крізь усе проходить і проникає. | |
|
25
|
|
| Вона є подих сили Божої і чисте вилиття слави Вседержителя: тому ніщо осквернене не ввійде у неї. | |
|
26
|
|
| Вона є відблиск вічного світла і чисте дзеркало дії Божої і образ благости Його. | |
|
27
|
|
| Вона — одна, але може все, і, перебуваючи у самій собі, усе оновлює, і, переходячи з роду в рід у святі душі, готує друзів Божих і пророків; | |
|
28
|
|
| бо Бог нікого не любить, крім того, хто живе з премудрістю. | |
|
29
|
|
| Вона прекрасніша за сонце і перевершує сузір’я зірок; у порівнянні зі світлом вона вище; | |
|
30
|
|
| бо світло змінюється вночі, а премудрости не перемагає злоба. |
