Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Brenton–Byzantine English Bible - Глава 18

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

Глава 18	Chapter 18

1	1
А для святих Твоїх було найбільше світло. І ті, чуючи голос їх, а образу не бачачи, називали їх блаженними, тому що вони не страждали.	Nevertheless thy saints had a very great light, whose voice they hearing, and not seeing their shape, because they also had not suffered the same things, they counted them happy.
2	2
А за те, що, бувши раніше скривдженими ними, не мстилися їм, дякували і просили прощення в тому, що змушували переносити їх.	But for that they did not hurt them now, of whom they had been wronged before, they thanked them, and besought them pardon for that they had been enemies.
3	3
Замість того, Ти дав їм дороговказ на незнайомому шляху — вогнесвітлий стовп, а для благополучного подорожування — нешкідливе сонце.	Instead whereof thou gavest them a burning pillar of fire, both to be a guide of the unknown journey, and a harmless sun to entertain them honourably.
4	4
Бо ті достойні були позбавлення світла й ув’язнення у темряві, тому що тримали в ув’язненні синів Твоїх, через яких мало бути дане світу нетлінне світло закону.	For they were worthy to be deprived of light, and imprisoned in darkness, who had kept thy sons shut up, by whom the uncorrupt light of the law was to be given unto the world.
5	5
Коли визначили вони побити дітей святих, хоч одного сина, покинутого, і спасли, у покарання за те Ти забрав безліч їхніх дітей і самих усіх погубив у великій воді.	And when they had determined to slay the babes of the saints, one child being cast forth, and saved, to reprove them, thou tookest away the multitude of their children, and destroyedst them all together in a mighty water.
6	6
Та ніч була провіщена батькам нашим, щоб вони, твердо знаючи обітування, яким вірили, були благосердими.	Of that night were our fathers certified afore, that assuredly knowing unto what oaths they had given credence, they might afterwards be of good cheer.
7	7
І народ Твій очікував як спасіння праведних, так і загибелі ворогів,	So of thy people was accepted both the salvation of the righteous, and destruction of the enemies.
8	8
бо, чим Ти карав ворогів, тим самим звеличував нас, яких Ти прикликав.	For wherewith thou didst punish our adversaries, by the same thou didst glorify us, whom thou hadst called.
9	9
Святі діти праведних таємно звершували жертвоприношення й однодумно постановили божественним законом, щоб святі однаково брали участь у тих самих благах і небезпеках, коли батьки уже співали хвали.	For the righteous children of good men did sacrifice secretly, and with one consent made a holy law, that the saints should be like partakers of the same good and evil, the fathers now singing out the songs of praise.
10	10
З супротивної ж сторони лунав безладний крик ворогів, і розносилося жалібне волання над дітьми, яких оплакували.	But on the other side there sounded an ill according cry of the enemies, and a lamentable noise was carried abroad for children that were bewailed.
11	11
Однаковим судом був покараний раб із господарем, і простолюдин терпів одне і те саме з царем:	The master and the servant were punished after one manner; and like as the king, so suffered the common person.
12	12
усі взагалі мали безліч мерців, померлих одинаковою смертю; і живих не вистачало для поховання, тому що в одну мить знищено було усе найдорожче їхнє покоління.	So they all together had innumerable dead with one kind of death; neither were the living sufficient to bury them: for in one moment the noblest offspring of them was destroyed.
13	13
І хто не вірив нічому заради чаклунства, під час знищення первістків, визнали, що цей народ є син Божий,	For whereas they would not believe any thing by reason of the enchantments; upon the destruction of the firstborn, they acknowledged this people to be the sons of God.
14	14
бо, коли усе оточувала тиха безмовність, і ніч у своєму плині досягла середини,	For while all things were in quiet silence, and that night was in the midst of her swift course,
15	15
зійшло з небес від царствених престолів на середину погибельної землі всемогутнє слово Твоє, як грізний воїн.	thine Almighty word leaped from heaven out of thy royal throne, as a fierce man of war into the midst of a land of destruction,
16	16
Воно несло гострий меч — незмінне Твоє повеління і, ставши, наповнило усе смертю: воно торкалося неба і ходило по землі.	and brought thine unfeigned commandment as a sharp sword, and standing up filled all things with death; and it touched the heaven, but it stood upon the earth.
17	17
Тоді раптово сильно стривожили їх мрії сновидінь, і приступили несподівані жахи;	Then suddenly visions of horrible dreams troubled them sore, and terrors came upon them unlooked for.
18	18
і будучи уражуваним — один там, інший тут, напівмертвий повідомляв причину, з якої він помирав:	And one thrown here, and another there, half dead, shewed the cause of his death.
19	19
бо сновидіння, які стривожили їх, попередньо показали їм це, щоб вони не загинули, не знаючи того, за що терплять зло.	For the dreams that troubled them did foreshew this, lest they should perish, and not know why they were afflicted.
20	20
Хоч спокушення смерти торкнулося і праведних, і багато їх загинуло у пустелі, але недовго тривав цей гнів,	Yea, the tasting of death touched the righteous also, and there was a destruction of the multitude in the wilderness: but the wrath endured not long.
21	21
бо непорочний муж поспішив захистити їх; принісши зброю свого служіння, молитву й умилостивлення кадильне, він протистав гніву і поклав кінець біді, показавши тим, що він служитель Твій.	For then the blameless man made haste, and stood forth to defend them; and bringing the shield of his proper ministry, even prayer, and the propitiation of incense, set himself against the wrath, and so brought the calamity to an end, declaring that he was thy servant.
22	22
Він переміг знищувача не силою тілесною і не дією зброї, але словом підкорив того, хто карав, згадавши клятви і завіти батьків.	So he overcame the destroyer, not with might of body, nor force of arms, but with a word subdued him that punished, alleging the oaths and covenants made with the fathers.
23	23
Бо коли вже купами лежали мертві одні на одних, він, ставши всередині, зупинив гнів і перепинив йому путь до живих.	For when the dead were now fallen down by heaps one upon another, standing between, he stayed the wrath, and parted the way to the living.
24	24
На подирі його був цілий світ, і славні імена батьків були вирізані на каменях у чотири ряди, і велич Твоя — на діадимі голови його.	For in the long garment was the whole world, and in the four rows of the stones was the glory of the fathers graven, and thy Majesty upon the diadem of his head.
25	25
Цьому поступився винищувач, і цього убоявся, тому що достатньо було одного цього випробування гнівного.	Unto these the destroyer gave place, and they were afraid of them: for it was enough that they only tasted of the wrath.

← Глава 17

Глава 19 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт