|
Глава 4
|
Главa д7
|
|
1
|
1
|
| Краще бездітність із чеснотою, бо пам’ять про неї безсмертна: вона визнається й у Бога й у людей. | Лyчше безчaдство со добродётелію: безсмeртіе бо є4сть въ пaмzти є3S, ћкw и3 пред8 бGомъ познaетсz и3 пред8 человBки: |
|
2
|
2
|
| Коли вона властива, її наслідують, а коли відійде, прагнуть до неї: й у вічності увінчана вона торжествує, як та, що одержала перемогу непорочними подвигами. | присyщую бо подражaютъ ю5 и3 желaютъ tшeдшіz, и3 въ вёцэ вэнцен0снw чти1тсz несквeрныхъ п0двигwвъ брaнь њдолёвши. |
|
3
|
3
|
| А плодюча безліч нечестивих не принесе користи, і перелюбні паростки не дадуть коренів у глибину і не досягнуть непорушної основи; | Многопл0дно же нечести1выхъ мн0жество неключи1мо бyдетъ, и3 прелюбодBйнаz насаждє1ніz не дадyтъ корeніz въ глубинY, нижE крёпко стоsніе сотворsтъ: |
|
4
|
4
|
| і хоча на час позеленіють у гілках, але, не маючи твердости, похитнуться від вітру і поривом вітрів викоріняться; | ѓще бо и3 вBтви на врeмz процвэтyтъ, не крёпкw возшeдше t вётра поколeблютсz и3 t ѕёлныхъ вётрwвъ и3скоренsтсz: |
|
5
|
5
|
| неміцні гілки переламаються, і плід їх буде марний, нестиглий для їжі і ні до чого не придатний; | сокрушaтсz вBтви несовершє1нны, и3 пл0дъ и4хъ неключи1мь, њск0менъ въ снёдь, и3 ни во что2 потрeбенъ. |
|
6
|
6
|
| бо діти, які народяться від беззаконного співжиття, суть свідки розпусти проти батьків під час допиту їх. | T беззак0нныхъ бо снHвъ ч†да раждaємаz свидётеліе сyть лукaвствіz на роди1тєли во и3спытaніи и4хъ. |
|
7
|
7
|
| А праведник, якщо і рано помре, буде у спокої, | Првdникъ же ѓще пости1гнетъ скончaтисz, въ пок0и бyдетъ: |
|
8
|
8
|
| бо не в довговічності чесна старість, і не кількістю років вимірюється: | стaрость бо честнA не многолётна, нижE въ числЁ лётъ и3зчитaетсz: |
|
9
|
9
|
| мудрість є сивина для людей, і непорочне життя — вік старости. | сэди1на же є4сть мyдрость человёкwмъ, и3 в0зрастъ стaрости житіE несквeрно. |
|
10
|
10
|
| Як той, що благовгодив Богу, він улюблений, і, як той, що жив серед грішників, преставлений; | Бlгоуг0денъ бGови бhвъ, возлю1бленъ бhсть, и3 живhй посредЁ грёшныхъ престaвленъ бhсть: |
|
11
|
11
|
| забраний, щоб злоба не змінила розуму його, або підступність не спокусила душу його. | восхищeнъ бhсть, да не ѕл0ба и3змэни1тъ рaзумъ є3гw2, и3ли2 лeсть прельсти1тъ дyшу є3гw2. |
|
12
|
12
|
| Бо вправа у нечесті затьмарює добре, і хвилювання похоті розбещує розум незлобливий. | Рачeніе бо ѕл0бы помрачaетъ дHбраz, и3 парeніе п0хоти премэнsетъ ќмъ неѕл0бивъ. |
|
13
|
13
|
| Досягнувши досконалости за короткий час, він виконав довгі літа; | Скончaвсz вмaлэ и3сп0лни лBта дHлга: |
|
14
|
14
|
| бо душа його була угодна Господу, тому і прискорив він (відхід) із середовища нечестя. А люди бачили це і не зрозуміли, навіть і не подумали про те, | ўг0дна бо бЁ гDеви душA є3гw2, сегw2 рaди потщaсz t среды2 лукaвствіz: |
|
15
|
15
|
| що благодать і милість зі святими Його і промисел про обраних Його. | лю1діе же ви1дэвше и3 не разумёвше, нижE пол0жше въ помышлeніи таков0е, ћкw блгdть и3 млcть въ прпdбныхъ є3гw2 и3 посэщeніе во и3збрaнныхъ є3гw2. |
|
16
|
16
|
| Праведник, помираючи, осудить живих нечестивих, і юність, що швидко досягла досконалости, — довголітню старість неправедного; | Њсyдитъ же првdникъ ўмирazй живhхъ нечести1выхъ, и3 ю4ность скончaвшаzсz ск0рw долголётную стaрость непрaведнагw. |
|
17
|
17
|
| бо вони побачать кончину мудрого і не зрозуміють, що Господь визначив про нього і для чого поставив його у безпеку; | Ќзрzтъ бо кончи1ну премyдрагw и3 не ўразумёютъ, что2 ўсовётова њ нeмъ и3 во что2 ўтверди2 є3го2 гDь: |
|
18
|
18
|
| вони побачать і знищать його, але Господь посміється з них; | ќзрzтъ и3 ўничижaтъ є3го2, гDь же посмэeтсz и5мъ: |
|
19
|
19
|
| і після цього будуть вони безчесним трупом і ганьбою між померлими повік, бо Він повалить їх ниць безмовними і зрушить їх з основ, і вони украй запустіють і будуть у скорботі, і пам’ять їх загине; | и3 бyдутъ посeмъ въ падeніе безчeстно и3 во ўкори1зну въ мeртвыхъ въ вёкъ: ћкw раст0ргнетъ и5хъ безгл†сны ни1цъ и3 поколeблетъ и5хъ t њсновaній, и3 дaже до послёднихъ њпустёютъ и3 бyдутъ въ болёзни, и3 пaмzть и5хъ поги1бнетъ: |
|
20
|
20
|
| усвідомлюючи гріхи свої, вони постануть зі страхом, і беззаконня їхні засудять їх у лиці їх. | пріи1дутъ въ помышлeніе грэхHвъ свои1хъ боzзли1віи, и3 њбличaтъ и5хъ проти1ву беззакHніz и4хъ. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
