Глава 11
|
Главa №i
|
1
|
1
|
Вона упорядкувала діла їх рукою святого пророка: | Ўпрaви дэлA и4хъ рук0ю прbр0ка с™aгw: |
2
|
2
|
вони пройшли безлюдною пустелею, і на непрохідних місцях поставили намети; | проид0ша пустhню неwбитaнную и3 въ непроходи1мыхъ водрузи1ша кyщы, |
3
|
3
|
протистали ворогам і помстилися їм; | сопроти1вишасz супостaтwмъ и3 tмсти1ша врагHмъ: |
4
|
4
|
знемагали від спраги і воззвали до Тебе, і дана була їм вода із розсіченої скелі й утамування спраги — із твердого каменя. | возжадaша и3 призвaша тебE, и3 данA бhсть и5мъ водA t кaмене несэк0магw и3 и3зцэлeніе жaжды t кaмене жeстока. |
5
|
5
|
Бо чим покарані були вороги їх, | И$миже бо накaзани бhша врази2 и4хъ, |
6
|
6
|
тим вони, знаходячись у труднощах, були облагодіяні: | си1ми сjи во њскудёніи сyще благодётелствовани бhша: |
7
|
7
|
замість джерела постійно плинної ріки, сморідною кров’ю збуреною, | за и3ст0чникъ ќбw пrнотекyщіz рэки2, кр0вію и3зліsнною смzтeнныz, |
8
|
8
|
на викриття їхнього дітовбивчого повеління, Ти несподівано дав їм велику воду, | во њбличeніе младенцеубjйственнагw повелёніz, дaлъ є3си2 и5мъ и3з8oби1лну в0ду безнадeжнw, |
9
|
9
|
показавши тоді через спрагу, як Ти покарав їхніх супротивників. | показaвъ тогдA жaждею, кaкw проти1вныхъ ўмyчилъ є3си2. |
10
|
10
|
Бо коли вони були випробовувані, зазнаючи, між іншим, милостивого напоумлення, тоді пізнали, як мучилися у гніві засуджені нечестиві; | Е#гдa бо и3скушeни бhша и3 въ ми1лости накaзани, познaша, кaкw во гнёвэ суди1міи нечести1віи мyчишасz: |
11
|
11
|
тому що Ти випробовував їх, як батько, повчаючи, а тих, як гнівний цар, осуджуючи, мучив. | си1хъ бо ћкw nц7ъ ўчaщь и3скуси1лъ є3си2, џнэхъ же ћкw жeстокъ цRь њсуждaz и3стzзaлъ є3си2. |
12
|
12
|
І відсутні і присутні однаково постраждали: | Tстоsщіи же и3 присyтствующіи тaкожде мyчишасz: |
13
|
13
|
їх осягла подвійна скорбота і стогін від спогаду про минуле. | сугyба бо и5хъ пріsтъ печaль и3 стенaніе съ пaмzтію минyвшихъ. |
14
|
14
|
Вони, коли почули, що через них покарання ті були облагодіяні, пізнали Господа. | Е#гдa бо слhшаху свои1ми мучє1ніи благодёйствуемыхъ џныхъ, познавaху гDа: |
15
|
15
|
Кого вони раніше, як відкинутого, зреклися з наругою, Тому внаслідок подій дивувалися, перетерпівши неоднакову з праведними спрагу. | є3г0же бо дрeвле во tложeніи tвeржена tрек0шасz смэю1щесz, при концы2 собhтіz ўдиви1шасz, непод0бною прaвєднымъ томи1ми жaждею. |
16
|
16
|
А за нерозумні помисли їх неправди, за якими вони, будучи в омані, служили безсловесним плазунам і огидним чудовиськам, Ти у покарання наслав на них безліч безсловесних тварин, | За помышлє1ніz же без{мнаz непрaвды и4хъ, въ ни1хже заблуди1вше почитaху безсловє1снаz пресмык†ющаzсz и3 ѕвэрeй худhхъ, послaлъ є3си2 и5мъ мн0жество безсловeсныхъ жив0тныхъ во tмщeніе, |
17
|
17
|
щоб вони пізнали, що, чим хто згрішає, тим і карається. | да познaютъ, ћкw и4миже кто2 согрэшaетъ, си1ми и3 мyчитсz. |
18
|
18
|
Не неможливим було б для всемогутньої руки Твоєї, яка створила світ із безвидної речовини, наслати на них безліч ведмедів або лютих левів, | Не неможaше бо всеси1льнаz рукA твоS, ћже сотвори2 мjръ t без8wбрaзнагw веществA, послaти на ни1хъ мн0жество медвёдей, и3ли2 лю1тыхъ львHвъ, |
19
|
19
|
або невідомих новостворених лютих звірів, що або дихають вогненним подихом, або вивергають клуби диму, або кидають із очей жахливі іскри, | и3ли2 новосоздaнныхъ ћрости и3сп0лненыхъ ѕвэрeй незнaемыхъ, и3ли2 џгненнымъ дhшущихъ дyхомъ, и3ли2 ѕлосмрaдный произносsщихъ дhмъ, и3ли2 стр†шныz и3з8 nчeй и4скры и3спускaющихъ: |
20
|
20
|
які не тільки ушкодженням могли знищити їх, але і жахливим виглядом погубити. | и4хже не т0кмw врeдъ можaше и3стреби1ти |, но и3 зрaкъ ўстрашaющь погуби1ти. |
21
|
21
|
Та й без цього вони могли загинути від одного подуву, переслідувані правосуддям і розсіювані духом сили Твоєї; але Ти все влаштував мірою, числом і вагою. | И# без8 тёхъ, є3ди1нымъ дyхомъ пaсти мог0ша, t судA гони1ми и3 развёzни t д¦а си1лы твоеS: но вс‰ мёрою и3 числ0мъ и3 вёсомъ расположи1лъ є3си2. |
22
|
22
|
Бо велика сила завжди властива Тобі, і хто протистане могутності сили Твоєї? | Е$же бо мн0гw мощи2, присyтствуетъ тебЁ всегдA, и3 держaвэ мhшцы твоеS кто2 сопроти1витсz; |
23
|
23
|
Весь світ перед Тобою, як коливання чашки терезів, або як крапля ранкової роси, що сходить на землю. | Понeже, ћкоже стрaжикъ въ превёсэхъ, (тaкw) вeсь мjръ пред8 тоб0ю, и3 ћкw кaплz росы2 ќтренніz, сходsщіz на зeмлю. |
24
|
24
|
Ти усіх милуєш, тому що усе можеш, і покриваєш гріхи людей заради покаяння. | Ми1луеши же всёхъ, ћкw вс‰ м0жеши, и3 презирaеши грэхи2 человёкwмъ въ покаsніе. |
25
|
25
|
Ти любиш усе, що існує, і нічим не гребуєш, що створив, бо не створив би, якби щось ненавидів. | Лю1биши же с{щаz вс‰, и3 ни чесогHже гнушaешисz, ±же сотвори1лъ є3си2: нижe бо ненави1дz что2 ўстр0илъ є3си2. |
26
|
26
|
І як могло б перебувати що-небудь, якби Ти не захотів? Або як збереглося б те, що не було покликане Тобою? | Кaкw же пребhло бы что2, ѓще бы ты2 не и3зв0лилъ є3си2; и3ли2, є4же не нарэчeно t тебє2, сохрани1лосz бы; |
27
|
27
|
Але Ти все щадиш, тому що все Твоє, душолюбний Господи. | Щади1ши же вс‰, ћкw тво‰ сyть, вLко дш7елю1бче! |