|
Глава 17
|
Главa з7i
|
|
1
|
1
|
| Великі і незбагненні суди Твої, тому ненавчені душі впали в оману. | Вели1цы бо сyть суди2 твои2, (гDи,) и3 неизглаг0ланни: сегw2 рaди ненак†занныz дyши заблуди1ша. |
|
2
|
2
|
| Бо беззаконні, які задумали гнітити святий народ, в’язні темряви і полонені довгої ночі, зачинившись у домах, ховалися від вічного Промислу. | Возмнёвше бо наси1льствовати kзhкъ с™hй беззак0нніи, ќзницы тмы2 и3 д0лгою н0щію свsзани, заключeни под8 кр0вы, бэглецы2 вёчнагw провёдэніz лежaша. |
|
3
|
3
|
| Думаючи сховатися у таємних гріхах, вони, під темним покровом забуття, розсіялися, сильно лякані і бентежені примарами, | Ўтаи1тисz бо мнsще въ сокровeнныхъ грэсёхъ, мрaчнымъ забвeніz покрывaломъ расточeни бhша, ўжасaющесz лю1тэ и3 страши1лищами возмущeни: |
|
4
|
4
|
| бо і найпотаємніше місце, яке ховало їх, не спасало їх від страху, але страшні звуки навколо їх приводили їх у занепокоєння, і з’являлися люті чудовиська зі страшними лицями. | нижe бо содержaй и5хъ вертeпъ без8 стрaха сохрани2, шyмы же сходsще возмущaху и5хъ, и3 привидBніz др‰хлаz печaльными ли1цами kвлsхусz. |
|
5
|
5
|
| І ніяка сила вогню не могла озорити, ні яскравий блиск зірок не міг осяяти цю похмуру ніч. | И# џгненнаz ќбw ни є3ди1на си1ла можaше њсвэщaти, нижE ѕвёздъ свётліи плaменіе просвэти1ти можaху въ тY н0щь стрaшную. |
|
6
|
6
|
| Являлися їм тільки багаття, які горіли самі собою, повні жаху, і вони, боячись невидимого — примари, уявляли собі видиме ще гіршим. | Kвлsшесz же и5мъ т0кмw внезaпный џгнь стрaха и3сп0лнь: ўстрашaеми же неви1димымъ џнымъ призрaкомъ, мнsху гHршаz бhти ви6димаz. |
|
7
|
7
|
| Упали зваби чарівного мистецтва, і вихваляння мудрістю було піддане осміянню, | Волшeбнагw же худ0жества предлежaху посмэ‰ніz, и3 њ премyдрости величaніz њбличeніе ўкори1зненно: |
|
8
|
8
|
| бо ті, які обіцяли відігнати від страдницької душі жахи і страхи, самі страждали на ганебну боязнь. | њбэщaющіисz бо и3згнaти стрaхи и3 смущє1ніz t души2 болsщіz, сjи посмэsтелнымъ стрaхомъ болsху. |
|
9
|
9
|
| І хоч ніякі страхіття не турбували їх, але, переслідувані бродіннями отруйних звірів і свистами плазунів, вони зникали від страху, боячись глянути навіть на повітря, від якого нікуди не можна втекти, | И$бо ѓще и3 ничт0же и5хъ мzтeжное ўстрашaше, ѕвэрeй прех0дами и3 ѕміє1въ звиздaньми подви1жени погибaху трeпетни, и3 ѓера tню1дъ неизбёжнагw tрицaющесz ви1дэти. |
|
10
|
10
|
| бо нечестя, засуджуване власним свідченням, — боязке і, преслідуване совістю, завжди придумує жахи. | Боzзли1ваz бо ѕл0ба, свои1мъ свидётелствомъ њсуждaема, вhну пріeмлетъ во ќмъ лю6таz, содержи1ма с0вэстію. |
|
11
|
11
|
| Страх є не що інше, як позбавлення допомоги від розуму. | Ничт0же бо є4сть стрaхъ, т0кмw лишeніе п0мощей сyщихъ t помышлeніz. |
|
12
|
12
|
| Чим менше надії всередині, тим більше уявляється невідомість причини, що породжує муки. | Внyтрь же мeнше сyщее чazніе, б0лшее мни1тъ невёдэніе вины2 подаю1щіz мyку. |
|
13
|
13
|
| І вони у цю істинно нестерпну ніч, що прийшла з глибин нестерпного пекла, приготувавшись заснути звичайним сном, | Ґ и5же въ немощнyю пои1стиннэ н0щь, и3 t немощнaгw ѓда вертeпwвъ нашeдшую, сн0мъ тёмже спsщіи, |
|
14
|
14
|
| то були тривожимі страшними примарами, то розслаблювані душевним смутком, бо находив на них раптовий і неочікуваний страх. | џво ќбw страши1лищами мечтaній гони1ми бsху, џво же души2 и3зчезaху предaніемъ: внезaпный бо и5мъ и3 нечazнный стрaхъ нaйде. |
|
15
|
15
|
| Отже, де хто тоді був захоплений, ставав полоненим, і його ув’язнювали у цю темницю без оков. | Пот0мъ тaкw, кт0 либо когдA бЁ nнaмw, низпадhй хранsшесz въ темни1цэ без8 желёза заключeнъ: |
|
16
|
16
|
| Чи був то хлібороб або пастух, або той, хто займався працею в пустелі, усякий, будучи захопленим, підлягав цій неминучій долі; | ѓще бо земледёлатель кто2 бhсть, и3ли2 пaстырь, и3ли2 трудHвъ пустhнныхъ дёлатель, пред8sтъ бhвъ, неизбёжную терпsше нyжду: |
|
17
|
17
|
| бо усі були зв’язані одними нерозв’язними путами темряви. Чи вітер, що свистить, чи милозвучний голос птахів серед густих гілок, чи сила швидкоплинної води, чи сильний тріск падаючого каміння; | є3ди1нымъ бо ќжемъ тмы2 вси2 бsху свsзани. Ѓще дyхъ звиздazй, и3ли2 междY чaстыхъ древeсныхъ вётвей пти1чій глaсъ сладкопёснивый, и3ли2 си1ла воднaz текyщи ѕёлнэ, |
|
18
|
18
|
| чи невидиме бігання скакаючих тварин, чи голос ревучих диких звірів, чи луна, що віддається з гірських ущелин, усе це, жахаючи їх, повергало у розслаблення. | и3ли2 шyмъ ѕёлный низпaдающихъ кaменій, и3ли2 и3грaющихъ жив0тныхъ течeніе неви1димое, и3ли2 рыкaющихъ лю1тыхъ ѕвэрeй глaсъ, и3ли2 tзывaющьсz t дeбрей г0рскихъ глaсъ, разслаблsху џныхъ ўстрашaюще. |
|
19
|
19
|
| Бо весь світ був освітлюваний ясним світлом і займався безперешкодно ділами; | Всs бо вселeннаz свётлымъ просвэщaшесz свётомъ, и3 невозбрaнными дёлы содержaшесz: |
|
20
|
20
|
| а над ними одними була розпростерта важка ніч, образ темряви, що уміла колись обійняти їх; але самі для себе вони були обтяжливішими за темряву. | на є3ди1ныхъ же џныхъ простирaшесz тsжкаz н0щь, w4бразъ бyдущагw и4хъ воспріsтіz тмы2: сaми же себЁ бhша тмы2 тzжчaйшіи. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
