|
Глава 8
|
Главa }
|
|
1
|
1
|
| Вона швидко поширюється від одного кінця до іншого й усе влаштовує на користь. | Досzзaетъ же t концA дaже до концA крёпкw и3 ўправлsетъ вс‰ блaгw. |
|
2
|
2
|
| Я полюбив її і знайшов від юности моєї, і побажав узяти її за наречену собі, і став любителем краси її. | Сію2 возлюби1хъ и3 поискaхъ t ю4ности моеS, и3 взыскaхъ невёсту привести2 себЁ, и3 люби1тель бhхъ красоты2 є3S. |
|
3
|
3
|
| Вона піднімає своє благородство тим, що має співжиття з Богом, і Владика усіх полюбив її: | Благор0дство слaвитъ сожи1тіе б9іе и3мyщи, и3 всёхъ вLка возлюби2 ю5: |
|
4
|
4
|
| вона таїнниця розуму Божого і виборниця діл Його. | таи1бница бо є4сть б9іz хи1трости и3 њбрэтaтелница дёлъ є3гw2. |
|
5
|
5
|
| Якщо багатство є жадане придбання у житті, то що багатше за премудрість, яка все робить? | И# ѓще богaтство є4сть вожделённое притzжaніе въ животЁ, что2 премyдрости богатёйше, є4юже дёлаютсz вс‰; |
|
6
|
6
|
| Якщо ж розсудливість робить багато чого, то який художник краще за неї? | Ѓще же рaзумъ дёлаетъ, кто2 є3S t сyщихъ лyчшій худ0жникъ є4сть; |
|
7
|
7
|
| Якщо хто любить праведність, — плоди її є чесноти: вона навчає цнотливости і розважливости, справедливости і мужности, корисніше за які нічого немає для людей у житті. | И# ѓще прaвду лю1битъ кто2, труды2 є3S сyть добродётєли: цэломyдрію бо и3 рaзуму ўчи1тъ, прaвдэ и3 мyжеству, и4хже потрeбнэе ничт0же є4сть въ житіи2 человёкwмъ. |
|
8
|
8
|
| Якщо хто бажає великої досвідчености, мудрість знає давноминуле і вгадує майбутнє, знає тонкощі слів і відповіді на загадки, дізнається наперед знамення і чудеса і наслідки років і часів. | Ѓще же и3 мн0гагw и3скyсства желaетъ кто2, вёсть дрє1внzz и3 бhти хот‰щаz разсмотрsетъ: свёсть и3зви6тіz словeсъ и3 разрэшє1ніz гадaній, знaмєніz и3 чудесA проразумэвaетъ и3 сбыті‰ времeнъ и3 лётъ. |
|
9
|
9
|
| Тому я розсудив прийняти її у співжиття із собою, знаючи, що вона буде мені радницею на добре й утішенням у турботах і печалі. | Суди1хъ u5бо сію2 привести2 мнЁ къ сожи1тію, вёдый, ћкw бyдетъ ми2 совётница благи1хъ и3 ўтэшeніе попечeній и3 печaли. |
|
10
|
10
|
| Через неї я буду мати славу у народі і честь перед старійшинами, будучи юнаком; | И#мёти бyду рaди є3S слaву въ нар0дэхъ и3 чeсть пред8 ст†рцы, ю4нъ сhй: |
|
11
|
11
|
| виявлюся проникливим на суді, і в очах сильних заслужу подив. | џстръ њбрsщусz въ судЁ, и3 ли1ца си1льныхъ ўдивsтсz мнЁ: |
|
12
|
12
|
| Коли я буду мовчати, вони будуть очікувати, і коли почну говорити, будуть слухати, і коли продовжу бесіду, покладуть руку на вуста свої. | молчaщу ми2 потерпsтъ и3 вэщaющу ми2 и4мутъ внимaти, и3 глаг0лющу ми2 њ мн0зэ, рyку положaтъ на ўстA сво‰. |
|
13
|
13
|
| Через неї я досягну безсмертя і залишу вічну пам’ять майбутнім після мене. | СеS рaди пріимY безсмeртіе и3 пaмzть вёчную сyщымъ по мнЁ њстaвлю: |
|
14
|
14
|
| Я буду керувати народами, і племена підкоряться мені; | ўпрaвлю лю1ди, и3 kзhцы покорsтсz ми2: |
|
15
|
15
|
| убояться мене, коли почують про мене, страшні тирани; у народі явлюся добрим і на війні мужнім. | ўбоsтсz менє2 слhшавшіи мучи1теліе стрaшніи: во мн0жествэ kвлю1сz блaгъ и3 въ брaни крёпокъ. |
|
16
|
16
|
| Увійшовши у дім свій, я заспокоюся нею, бо у спілкуванні її немає суворости, ні у співжитті з нею скорботи, але веселощі і радість. | Вшeдъ въ д0мъ м0й ўпок0юсz съ нeю: не бо2 и4мать г0рести соwбщeніе є3S, ни болёзни сожи1тіе тоS, но весeліе и3 рaдость. |
|
17
|
17
|
| Розмірковуючи про це сам у собі й думаючи у серці своєму, що у спорідненні з премудрістю — безсмертя, | Сі‰ помhсливъ во мнЁ, печaхсz въ сeрдцы моeмъ, ћкw безсмeртіе є4сть въ ср0дствэ премyдрости, |
|
18
|
18
|
| й у співдружності з нею — благе насолодження, і в трудах рук її — багатство, яке не зменшується, й у співбесіді з нею — розум, і в спілкуванні слів її — добра слава, — я ходив і шукав як би мені взяти її собі. | и3 въ содружeніи є3S ўслаждeніе блaго, и3 въ трудёхъ рукY є3S богaтство без8 њскудёніz, и3 въ соwбучeніи бесёды є3S рaзумъ, и3 благослaвіе въ приwбщeніи словeсъ є3S, њбхождaхъ и4шущь, да воспріимY ю5 въ себE. |
|
19
|
19
|
| Я був юнак обдарований і душу одержав добру; | Џтрокъ же бёхъ nстроyменъ, дyшу же получи1хъ блaгу: |
|
20
|
20
|
| притім, будучи добрим, я увійшов і в тіло чисте. | пaче же блaгъ сhй пріид0хъ въ тёло несквeрно. |
|
21
|
21
|
| Пізнавши ж, що інакше не можу оволодіти нею, тільки якщо дарує Бог, — і що вже було справою розуму, щоб пізнати, чий цей дар, — я звернувся до Господа і молився Йому, і говорив від усього серця мого: | Познaвъ же, ћкw не и4накw њдержY, ѓще не бGъ дaстъ, и3 сіe же бЁ рaзума, є4же вёдэти, чіS є4сть благодaть, пріид0хъ ко гDу и3 моли1хсz є3мY, и3 рек0хъ t всегw2 сeрдца моегw2: |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
