1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
Глава 15
1
І відповів Елифаз феманитянин і сказав:
2
чи стане мудрий відповідати знанням пустим і наповнювати утробу свою вітром палючим,
3
виправдовуватися словами марними і промовою, яка не має ніякої сили?
4
Так ти відклав і страх і за ніщо вважаєш слова до Бога.
5
Нечестя твоє так налаштувало вуста твої, і ти обрав язик лукавих.
6
Тебе звинувачують уста твої, а не я, і твій язик говорить проти тебе.
7
Хіба ти першою людиною народився і раніше пагорбів створений?
8
Хіба раду Божу ти чув і залучив до себе премудрість?
9
Що знаєш ти, чого б не знали ми? що розумієш ти, чого не було б і у нас?
10
І сивоволосий і старець є між нами, що днями перевищує батька твого.
11
Хіба малі для тебе утішення Божі? І це невідомо тобі?
12
До чого закликає тебе серце твоє, і чому так гордо дивишся?
13
Навіщо спрямовуєш проти Бога дух твій і вустами твоїми промовляєш такі слова?
14
Що таке людина, щоб бути їй чистою, і щоб народженому жінкою бути праведним?
15
Ось, Він і святим Своїм не довіряє, і небеса нечисті в очах Його:
16
тим більше нечиста і розтлінна людина, яка п’є беззаконня, як воду.
17
Я буду говорити тобі, слухай мене; я розповім тобі, що бачив,
18
що чули мудрі і не приховали того, що почули від батьків своїх,
19
яким одним віддана була земля, і серед яких чужий не ходив.
20
Нечестивий мучить себе в усі дні свої, і число років закрите від гнобителя;
21
звук жахів у вухах його; під час миру іде на нього згубник.
22
Він не сподівається врятуватися від темряви; бачить перед собою меч.
23
Він поневіряється за шматком хліба всюди; знає, що вже готовий, в руках у нього день пітьми.
24
Страшать його нестатки і пригнічення; долають його, як цар, який приготувався до битви,
25
за те, що він простягав проти Бога руку свою і противився Вседержителю,
26
виступав проти Нього з гордою шиєю, під товстими щитами своїми;
27
тому що він покрив лице своє жиром своїм і обклав жиром стегна свої.
28
І він оселяється в містах зруйнованих, у домах, у яких не живуть, які приречені на руїни.
29
Не стане він багатим, і не вціліє майно його, і не розповсюдиться по землі надбання його.
30
Не втече від пітьми; паростки його висушить полум’я і подихом вуст своїх втягне його.
31
Нехай не довіряє суєті заблудлий, тому що суєта буде і відплатою йому.
32
Не у свій день він помре, і віття його не буде зеленіти.
33
Скине він, як виноградна лоза, недостиглу ягоду свою і, як олива, стряхне цвіт свій.
34
Так стане порожнім дім нечестивого, і вогонь пожере намети хабарництва.
35
Він зачав зло і породив неправду, й утроба його готує оману.
