|
Глава 5
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
| Після цього було юдейське свято, і прийшов Ісус до Єрусалима. | По сихъ же бэ праздьникъ иудеискъ. и възиде исусъ въ иерусалимъ. |
|
2
|
2
|
| В Єрусалимі ж біля Овечих воріт є купальня, що по-єврейськи зветься Вифезда, яка мала п’ять критих входів. | ѥсть же въ иерусалимэхъ на овьчи кѫпэли яже нарицаѥть сz евреискы виfезда пzть притворъ имѫщи. |
|
3
|
3
|
| У них лежало багато хворих, сліпих, кривих, сухих, що чекали руху води, | въ тэхъ лежааше мъножьство болzщиихъ слэпъ хромъ сухъ чаѭщиихь движениѥ водэ. |
|
4
|
4
|
| бо ангел Господній щороку сходив у купальню і збурював воду; і хто перший входив після збурення води, той одужував, хоч би яку недугу мав. | аньгелъ бо господьнь на вься лэта мыяше сz въ купэли и възмѫщааше водѫ. и иже прэжде вълажааше по възмѫщении воды съдравъ бывааше яцэмь же недѫгъмь одрьжимъ бывааше. |
|
5
|
5
|
| Тут був чоловік, який хворів тридцять вісім років. | бэ же ѥдинъ ту чловэкъ три десzте и осмь лэтъ имы въ недѫзэ своѥмь. |
|
6
|
6
|
| Ісус, побачивши, що він лежить, і знаючи, що вже довго хворіє, говорить йому: чи хочеш бути здоровим? | сего видэвъ исусъ лежzща и разумэвъ яко мънога лэта уже имэаше глагола ѥму: хощеши ли цэлъ быти; |
|
7
|
7
|
| Недужий відповів Йому: так, Господи! Але людини не маю, щоб, коли збуриться вода, опустила мене в купальню; коли ж я приходжу, інший вже поперед мене входить. | отъвэща ѥму недѫжьныи: еи господи чловэка не имаамъ да ѥгда възмѫтить сz вода въврьжеть мz въ кѫпэль. ѥгда же прихождѫ азъ инъ прэжде мене сълазить. |
|
8
|
8
|
| Ісус говорить йому: встань, візьми постіль твою і ходи. | глагола ѥму исусъ: въстани възьми одръ твои и иди въ домъ твои. |
|
9
|
9
|
| І він одразу одужав, взяв постіль свою і пішов. Була ж субота у той день. | и абиѥ цэлъ бысть чловэкъ и възzтъ одръ свои и хождааше. бэ же сѫбота въ тъ дьнь. |
|
10
|
10
|
| Тому юдеї говорили зціленому: сьогодні субота, і не слід було тобі брати постіль свою. | глаголахѫ же иудеи исцэлэвъшуу му: сѫбота ѥсть и не достоить тебэ възzти одра твоѥго. |
|
11
|
11
|
| Він відповів їм: Хто зцілив мене, Той сказав мені: візьми постіль твою і ходи. | онъ же отъвэща имъ: иже мz сътвори цэла тъ мънэ рече: възьми одръ твои и ходи. |
|
12
|
12
|
| Його спитали: Хто Той Чоловік, Який сказав тобі: візьми постіль твою і ходи? | въпросишz же и: къто ѥсть чловэкъ рекыи тебэ възьми одръ твои и ходи; |
|
13
|
13
|
| А зцілений не знав, хто Він, бо Ісус зник у натовпі, що був на тому місці. | исцэлэвыи не вэдяаше къто ѥсть. исусъ бо уклони сz народу сѫщу на мэстэ. |
|
14
|
14
|
| Потім Ісус зустрів його у храмі і сказав йому: ось ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не сталося чого гіршого. | по томь же исусъ обрэте и въ црькъви и рече ѥму: се цэлъ бысть кътому не сьгрэшаи да не горе ти чьто бѫдеть. |
|
15
|
15
|
| Чоловік цей пішов і сказав юдеям, що Той, Хто зцілив його, є Ісус. | и иде чловэкъ и повэда иудеомъ яко исусъ ѥсть иже мz сътвори цэла. |
|
16
|
16
|
| І почали юдеї переслідувати Ісуса, і шукали, як Його вбити за те, що творив такі діла в суботу. | и сего ради гонэахѫ иудеи исуса и искаахѫ ѥго убити. занѥ си творяаше въ сѫботѫ. |
|
17
|
17
|
| Ісус же говорив їм: Отець Мій донині робить, і Я роблю. | исусъ же отъвэщавааше имъ: отьць мои доселэ дэлаѥть и азъ дэлаѭ. |
|
18
|
18
|
| Юдеї ще більше вишукували, як Його вбити за те, що Він не тільки порушував суботу, але й Отцем Своїм називав Бога, рівняючи Себе до Бога. | сего же ради паче искаахѫ ѥго иудеи убити яко не тъкъмо разоряаше сѫботѫ нъ и отьца своѥго глаголааше бога равьнъ сz творz богу. |
|
19
|
19
|
| На це Ісус сказав: істинно, істинно говорю вам: Син нічого не може творити Сам від Себе, якщо не побачить, як творить Отець; бо, що Він творить, те так само творить і Син. | отъвэща же исусъ и рече нмъ: аминь аминь глаголѭ вамъ не можеть сынъ творити о себэ ни чесо же аще не ѥже видить отьца творzща. яже бо онъ творить си и сынъ такожде творить. |
|
20
|
20
|
| Бо Отець любить Сина і показує Йому все, що Сам творить; і покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивувались. | отьць бо любитъ сына и вься показаѥть ѥму яже самъ творить. и больша сихъ покажеть ѥму дэла да вы чудите сz. |
|
21
|
21
|
| Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син оживляє, кого хоче. | яко бо отьць въскрэшаѥть мрьтвыѩ и живить тако же и сынъ ѩже хощеть живить. |
|
22
|
22
|
| Бо Отець не судить нікого, а весь суд віддав Синові, | отьць бо не сѫдить ни кому же нъ сѫдъ вьсь дасть сынови. |
|
23
|
23
|
| щоб усі шанували Сина, як шанують Отця; а хто не шанує Сина, той не шанує і Отця, Який послав Його. | да вьси чьтѫть сына якоже чьтѫть отьца. иже не чьтеть сына не чьтеть отьца иже посъла ѥго. |
|
24
|
24
|
| Істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє слухає і вірить у Того, Хто послав Мене, той має вічне життя і на суд не приходить, а перейшов від смерти до життя. | аминь аминь глаголѭ вамъ яко слушаѩи словесе моѥго и вэрѫ ѥмлz посълавъшуу му мz имать живота вэчьнааго и на сѫдъ не придеть нъ прэидеть отъ съмрьти въ животъ. |
|
25
|
25
|
| Істинно, істинно кажу вам, що настане час, і нині вже є, коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть. | аминь аминь глаголѭ вамъ яко грzдеть година и нынэ ѥсть ѥгда мрьтвии услышzть гласъ сына божия и слышавъше оживѫть. |
|
26
|
26
|
| Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і Синові дав мати життя в Самому Собі. | якоже бо отьць живота имать въ себэ тако дасть и сынови животъ имэти въ себэ. |
|
27
|
27
|
| І дав Йому владу суд творити, бо Він є Син Людський. | и область дасть ѥму и сѫдъ творити яко сынъ чловэчьскъ ѥсть. |
|
28
|
28
|
| Не дивуйтесь цьому, бо настає час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого; | не дивите сz сему. яко грzдеть година въ нѭже вьси сѫщеи въ гробэхъ услышzть гласъ сына божия. |
|
29
|
29
|
| і вийдуть ті, хто творив добро, у воскресіння життя, а ті, хто чинив зло, — у воскресіння суду. | и изидѫть сътворьшеи благая въ въскрэшениѥ живота а сътворьшеи зълая въ въскрэшениѥ сѫда. |
|
30
|
30
|
| Я нічого не можу творити Сам від Себе. Як чую, так і суджу, і суд Мій праведний; бо не шукаю Моєї волі, а волі Отця, Який послав Мене. | не могѫ азъ о себэ творити ни чьсо же. якоже слышѫ сѫждѫ и сѫдь мои правьдьнъ ѥсть. яко не ищѫ волѩ моѥѩ нъ волѩ посълавъшааго мz отьца. |
|
31
|
31
|
| Коли Я свідчу Сам про Себе, то свідчення Моє не є істинне. | аще азъ съвэдэтельствуѭ о мънэ съвэдэтельство моѥ нэсть истиньно. |
|
32
|
32
|
| Є інший, який свідчить про Мене; і Я знаю, що істинне те свідчення, яким він свідчить про Мене. | инъ ѥсть съвэдэтельствуѩи о мънэ. и вэмь яко истиньно ѥсть съвэдэтельство ѥже съвэдэтельствуѥть о мънэ. |
|
33
|
33
|
| Ви посилали до Іоана, і він засвідчив істину. | вы посъласте къ иоану и съвэдэтельствова о истинэ. |
|
34
|
34
|
| А втім, Я не від людини приймаю свідчення, але говорю це для того, щоб ви спаслися. | азъ же не отъ чловэкъ съвэдэтельство приѥмлѭ. нъ си глаголѭ да вы съпасени бѫдете. |
|
35
|
35
|
| Він був світильник, який горів і світив; ви ж хотіли короткий час порадуватися при світлі його. | онъ бэ свэтильникъ горz и свэтz. вы же хотэсте въздрадовати сz въ годинѫ свьтэния ѥго. |
|
36
|
36
|
| Я ж маю свідчення більше за Іоанове: бо діла, які Отець дав Мені звершити, саме ці діла, які Я творю, свідчать про Мене, що Отець Мене послав. | азъ же имамь съвэдэтельство болѥ иоанова. дэла бо яже дасть мънэ отьць да съврьшѫ я. та дэла яже творѭ съвэдэтельствуѭть о мьнэ яко отьць мz посъла. |
|
37
|
37
|
| І Отець, Який послав Мене, Сам засвідчив про Мене. А ви ні голосу Його ніколи не чули, ні лиця Його ніколи не бачили; | и посълавыи мz отьць тъ съвэдэтельствова о мънэ. ни гласа ѥго ни къде же слышасте. ни видэния ѥго видэсте. |
|
38
|
38
|
| і не маєте слова Його, яке перебувало б у вас; бо ви не віруєте в Того, Кого Він послав. | и словесе ѥго не имате прэбываѭща въ васъ. занѥ ѥгоже тъ посъла сему вы вэры не ѥмлѥте. |
|
39
|
39
|
| Дослідіть Писання, бо ви сподіваєтесь через них мати життя вічне; а вони свідчать про Мене. | испытаите книгы яко вы мьните въ нихъ имэти живота вэчьнааго и ты сѫть съвэдэтельствуѭщz о мънэ. |
|
40
|
40
|
| Але ви не хочете прийти до Мене, щоб мати життя. | и не хощете прити къ мънэ да живота имаате. |
|
41
|
41
|
| Не приймаю слави від людей, | славы отъ чловэкъ не приѥмлѭ. |
|
42
|
42
|
| але знаю вас: ви не маєте в собі любови до Бога. | нъ разумэхъ вы яко любъве въ себэ божиѩ не имаате. |
|
43
|
43
|
| Я прийшов в ім’я Отця Мого, і не приймаєте Мене; а коли інший прийде в ім’я своє, того приймете. | азъ придохъ въ имz отьца моѥго и не приѥмлѥте мене. аще инъ придеть въ имz своѥ того приѥмлѥте. |
|
44
|
44
|
| Як ви можете вірувати, коли приймаєте славу один від одного, а слави, яка від Єдиного Бога, не шукаєте? | како вы можете вэровати славѫ другъ отъ друга приѥмлѭще и славы яже отъ ѥднного бога не ищете; |
|
45
|
45
|
| Не думайте, що Я буду звинувачувати вас перед Отцем: є той, хто вас звинувачує, — Мойсей, на якого ви уповаєте. | не мьните яко азъ на вы рекѫ къ отьцу. ѥсть иже на вы глаголѥть муѶси на нѥгоже вы уповасте. |
|
46
|
46
|
| Бо якби ви вірили Мойсеєві, то повірили б і Мені, тому що він писав про Мене. | аще бо бысте вэрѫ имэли муѶсеови вэрѫ яли бысте и мънэ. о мънэ бо тъ писа. |
|
47
|
47
|
| Якщо ж його Писанням не вірите, то як повірите Моїм словам? | аще ли того кънигамъ вэры не ѥмлѥте како моимъ глаголомъ вэрѫ имете; |
