|
Глава 6
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
| Після цього пішов Ісус на той бік Тиверіадського моря в Галилеї. | И по семь иде исусъ на онъ полъ моря галилеѩ тиверьядьска |
|
2
|
2
|
| За Ним ішло багато народу, бо бачили чудеса, які Він творив над недужими. | и по нѥмь идэаше народъ мъногъ яко видэахѫ знамения ѥго яже творяаше на недѫжьныихъ. |
|
3
|
3
|
| Ісус зійшов на гору і сидів там з учениками Своїми. | възиде же на горѫ исусъ и ту сэдэаше съ ученикы своими. |
|
4
|
4
|
| Наближалася ж Пасха, юдейське свято. | бэ же близъ пасха праздьникъ иудеискъ. |
|
5
|
5
|
| Ісус, звівши очі і побачивши, що багато народу йде до Нього, говорить Филипові: за що нам купити хлібів, щоб їх нагодувати? | възведе I©ъ очи свои. и видэвъ яко мъногъ народъ грzдеть къ немU. гlа къ филипU. чимь кUпимъ хлэбы да ѥдzть си. |
|
6
|
6
|
| Говорив же це, випробовуючи його, бо Сам знав, що хотів зробити. | се гlааше искUшzя э. самъ бо вэдzаше чюдо хотz сътворити. |
|
7
|
7
|
| Филип відповів Йому: і на двісті динаріїв не вистачить хліба, щоб кожний з них хоч трохи одержав. | tвэща ѥмU филипъ. дъвэма сътома пэнzзь. хлэбъ не довълэѥть имъ. да къжьдо ихъ мало что прииметь. |
|
8
|
8
|
| Один з учеників Його, Андрій, брат Симона-Петра, говорить Йому: | гlа ѥмU ѥдинъ t Uченикъ ѥго. андрэа братъ симона петра. |
|
9
|
9
|
| тут є один юнак, який має п’ять хлібів ячмінних і дві рибини; але що то на таку безліч? | ѥсть отрочищь сьде ѥдинъ иже имать. е7. хлэбъ ячьнъ и дъвэ рыбэ. нъ си что сUть въ селико. |
|
10
|
10
|
| Ісус сказав: звеліть людям сісти. Було ж на тому місці багато трави. Отже, сіло людей близько п’яти тисяч. | рече же I©ъ. сътворите чlвкомъ възлечи. бэ же трава мънога на мэстэ. възлеже Uбо мUжь яко пzть тысzщь. |
|
11
|
11
|
| Ісус, взявши хліби і воздавши хвалу, роздав ученикам, а ученики — тим, що сиділи, також і риби, скільки хто хотів. | приятъ же хлэбы I©ъ. и хвалU въздавъ подасть Uченикомъ. а Uченици възлежащиимъ. тако же и t рыбU. ѥлико хотzхU. |
|
12
|
12
|
| І коли наситилися, то сказав ученикам Своїм: зберіть залишки, щоб нічого не пропало. | и яко насытишzсz. гlа Uченикомъ своимъ. съберэте избытъкы. UкрUхъ. да не погыбнеть ничьто же. |
|
13
|
13
|
| І зібрали, і наповнили дванадцять кошиків залишками від п’яти ячмінних хлібів, що їли. | събьраша же испълниша дъва на десzте кошz UкрUхъ t пzти хлэбъ ячьныихъ. иже испълнишz ѥдъшемъ. |
|
14
|
14
|
| Тоді люди, побачивши, яке чудо сотворив Ісус, сказали: це воістину Той Пророк, Який має прийти у світ. | члbвци же знамение видэвъше. ѥже сътвори I©ъ. гlаахѫ яко сь ѥсть въистинU прbркъ грzдыи въ миръ. |
|
15
|
15
|
| Ісус же, дізнавшись, що хочуть прийти, несподівано взяти Його і зробити царем, знову пішов на гору один. | исусъ же разумэвь яко хотzть прити да въсхытzть и и сътворzть царя отиде пакы въ горѫ тъ ѥдинъ. |
|
16
|
16
|
| Коли ж настав вечір, то ученики Його зійшли до моря. | и яко поздэ бысть сънидошz ученици ѥго на море. |
|
17
|
17
|
| І, сівши в човен, попливли на другий бік моря до Капернаума. Було вже темно, а Ісус не приходив до них. | и вълэзыще въ корабль эдэахѫ на онъ полъ моря вь каперънаумъ. и тьма абиѥ бысть и не у бэ къ нимъ пришьлъ исусъ. |
|
18
|
18
|
| Дув сильний вітер, і море хвилювалося. | море же велику вэтру дыхаѭщу въстаяше. |
|
19
|
19
|
| Пропливши стадій близько двадцяти п’яти чи тридцяти*, вони побачили Ісуса, Який ішов по морю і вже наближався до човна, і злякались. | гребъше же яко дъва десzтэ и пzть стадии ли три десzти узьрэшz исуса ходzща по морю и близъ корабля бывъша и убоящz сz. |
|
20
|
20
|
| Але Він сказав їм: це Я, не бійтеся. | онъ же глагола имъ: азъ ѥсмь не боите сz. |
|
21
|
21
|
| Вони хотіли взяти Його в човен; і у ту ж мить човен пристав до берега, куди пливли. | хотэахѫ же прияти и въ корабль. и абиѥ бысть корабль на земли въ нѭже эдэахѫ. |
|
22
|
22
|
| Наступного дня народ, який стояв по той бік моря, бачив, що іншого човна не було там, крім того, в який увійшли ученики Його, і що Ісус не входив у човен з учениками Своїми, а відпливли одні ученики Його. | въ утрэи же дьнь народъ иже стояаше об онъ полъ моря видэвъше яко корабля иного не бэ ту тъкъмо ѥдинъ тъ въ ньже вънидошz ученици ѥго и яко не въниде съ ученикы своими исусъ въ корабль. нъ ѥдини ученици ѥго вънидошz. |
|
23
|
23
|
| Тим часом прийшли з Тиверіади інші човни до того місця, де їли хліб за благословенням Господнім. | и ини придошz корабли отъ тиверияды близъ мэста идеже ядошz хлэбы хвалѫ въздавъшу господу. |
|
24
|
24
|
| Коли ж люди побачили, що тут немає ні Ісуса, ні учеників Його, то посідали в човни і попливли до Капернаума, шукаючи Ісуса. | и ѥгда видэшz народи яко исуса не бысть ту ни ученикъ ѥго вълэзошz сами въ кораблѩ и придошz въ каперънаумъ ищѫще исуса. |
|
25
|
25
|
| І, знайшовши Його по той бік моря, сказали Йому: Учителю, коли Ти прибув сюди? | и обрэтъше и об онъ полъ моря рэшz ѥму: равви къгда сэмо приде; |
|
26
|
26
|
| Ісус сказав їм у відповідь: істинно, істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що бачили чудеса, а тому, що їли хліб і наситились. | отъвэща имъ исусъ и рече: аминь аминь глаголѭ вамъ ищете мене не яко видэсте знамения нъ яко яли ѥсте хлэбы и насытисте сz. |
|
27
|
27
|
| Дбайте не про їжу тлінну, а про їжу, яка залишається на життя вічне, яку дасть вам Син Людський, бо назнаменував Його Отець, Бог. | дэлаите не брашьно гыбнѫщеѥ нъ брашьно прэбываѭщеѥ въ животэ вэчьнэѥмь ѥже сынъ чловэчьскыи дасть вамъ. сего бо отьць знамена богъ. |
|
28
|
28
|
| Вони сказали Йому: що нам робити, щоб чинити діла Божі? | рэшz же къ нѥму: чьто сътворимъ да дэлаѥмъ дэла божия; |
|
29
|
29
|
| Ісус сказав їм у відповідь: ось діло Боже, щоб ви увірували в Того, Кого Він послав. | отъвэща исусъ и рече имъ: се ѥсть дэло божиѥ да вэруѥте въ тъ ѥгоже посъла онъ. |
|
30
|
30
|
| На це вони сказали Йому: яке ж знамення Ти створиш, щоб ми побачили і увірували в Тебе? Що Ти чиниш? | рэшz же ѥму: коѥ убо ты твориши знамениѥ да видимъ и вэрѫ имемъ тебэ; чьто дэлаѥши; |
|
31
|
31
|
| Батьки наші їли манну в пустелі, як написано: хліб з неба дав їм їсти. | отьци наши ядошz манънѫ въ пустыни. якоже ѥсть писано: хлэбъ съ небесе дасть имъ ясти. |
|
32
|
32
|
| Ісус же сказав їм: істинно, істинно кажу вам: не Мойсей дав вам хліб з неба, але Отець Мій дає вам істинний хліб з небес. | рече же имъ исусъ: аминь аминь глаголѭ вамъ не муѶси дасть вамъ хлэбъ съ небесе нъ отьць мои даѥть вамъ хлэбъ истиньныи съ небесе. |
|
33
|
33
|
| Бо хліб Божий є той, який сходить з небес і дає життя світові. | хлэбъ бо божии ѥсть съходzи съ небесе и даѩи животъ вьсему миру. |
|
34
|
34
|
| На це сказали Йому: Господи! Завжди давай нам хліб цей. | рэшz же къ нѥму: господи вьсегда даждь намъ хлэбъ сь. |
|
35
|
35
|
| Ісус сказав їм: Я є хліб життя; хто приходить до Мене, не відчуватиме голоду, і хто вірує в Мене, ніколи не матиме спраги. | рече же имъ исусъ: азъ ѥсмь хлэбъ животьныи. грzдыи кь мънэ не имать възалкати сz и вэруѩи въ мz не имать въждzдати сz ни къгда же. |
|
36
|
36
|
| Але Я вам сказав, що ви хоч і бачили Мене, та не віруєте. | нъ рэхъ вамъ яко и видэсте мz и не вэруѥте. |
|
37
|
37
|
| Усе, що дає Мені Отець, до Мене прийде; і того, хто приходить до Мене, Я не вижену геть. | вьсе ѥже дасть мънэ отьць къ мънэ придеть. и грzдѫщааго къ мънэ не ижденѫ вънъ. |
|
38
|
38
|
| Бо Я зійшов з небес не для того, щоб творити волю Мою, а волю Отця, Який послав Мене. | яко сънидохъ съ небесе да не творѭ волѩ моѥѩ нъ волѭ посълавъшааго мz. |
|
39
|
39
|
| Воля ж Отця, Який послав Мене, є та, щоб з усього, що Він дав Мені, нічого не погубити, а все те воскресити в останній день. | се же ѥсть волz посълавъшааго мz отьца. да вьсе ѥже дасть мънэ отьць не погублѭ отъ нѥго нъ въскрэшѫ и въ послэдьнии дьнь. |
|
40
|
40
|
| Воля Того, Хто послав Мене, є та, щоб кожен, хто бачить Сина і вірує в Нього, мав життя вічне; і Я воскрешу його в останній день. | се же ѥсть воля посълавъшааго мz да вьсякъ видzи сына и вэруѩи въ нь имать животъ вэчьныи и въскрэшѫ и азъ въ послэдьнии дьнь. |
|
41
|
41
|
| Ремствували на Нього юдеї за те, що Він казав: Я є хліб, який зійшов з небес. | ръпътаахѫ же иудеи о нѥмь яко рече азъ ѥсмь хлэбъ съшьдыи съ небесе. |
|
42
|
42
|
| І говорили: чи це не Ісус, син Йосифів, батька і матір Якого ми знаємо? Як же говорить Він: Я зійшов з небес? | и глаголаахѫ: не сь ли ѥсть исусъ сынъ иосифовъ ѥмуже мы знаѥмь отьца и матерь; како убо сь глаголѥть яко съ небесе сънидохъ; |
|
43
|
43
|
| Ісус сказав їм у відповідь: не ремствуйте між собою. | отъвэща же исусъ и рече имъ: не ръпъщэте междѫ собоѭ. |
|
44
|
44
|
| Ніхто не може прийти до Мене, якщо Отець, Який послав Мене, не залучить його; і Я воскрешу його в останній день. | ни къто же не можеть прити къ мънэ аще не отьць посълавыи мz привлэчеть ѥго. и азъ въскрэшѫ и въ послэдьнии дьнь. |
|
45
|
45
|
| У пророків написано: і будуть усі навчені Богом. Кожен, хто чув Отця і навчився, приходить до Мене. | ѥсть писано въ пророцэхъ: и бѫдѫть вьси учени богъмь. вьсякъ слышавыи отьца и навыкъ придеть къ мънэ. |
|
46
|
46
|
| Це не значить, що хтось бачив Отця, хіба лише Той, Хто від Бога; Він бачив Отця. | не яко отьца видэлъ ѥсть къто. тъкъмо сыи отъ бога сь видэ отьца. |
|
47
|
47
|
| Істинно, істинно кажу вам: хто вірує в Мене, має життя вічне. | аминь аминь глаголѭ вамъ: вэруѩи въ мz имать живота вэчьнааго. |
|
48
|
48
|
| Я є хліб життя. | азъ ѥсмь хлэбъ животьныи. |
|
49
|
49
|
| Батьки ваші їли манну в пустелі — й померли. | отьци ваши ядошz манънѫ въ пустыни и умрэшz. |
|
50
|
50
|
| Це ж є хліб, який сходить з небес, той, хто його їсть, не помре. | сь ѥсть хлэбъ съходzи съ небесе да аще къто отъ него ясть не умьреть. |
|
51
|
51
|
| Я — хліб живий, який зійшов з небес; хто їсть цей хліб, житиме вічно; хліб же, який Я дам, є Плоть Моя, яку Я віддам за життя світу. | азъ ѥсмь хлэбъ живыи съшьдыи сь небесе. аще къто сънэсть отъ хлэба сего живъ бѫдеть въ вэкъ. хлэбъ бо иже азъ дамь плъть моя ѥсть ѭже азъ дамь за животъ вьсего мира. |
|
52
|
52
|
| Тоді юдеї почали сперечатися між собою, кажучи: як Він може дати нам Плоть Свою їсти? | прьяахѫ же сz иудеи междѫ собоѭ глаголѭще: како можеть сь плъть своѭ дати намъ ясти; |
|
53
|
53
|
| Ісус же сказав їм: істинно, істинно кажу вам: якщо не будете споживати Плоті Сина Людського і не питимете Його Крови, то не будете мати життя в собі. | рече же имъ исусъ: аминь аминь глаголѭ вамъ: аще не ясте плъти сына чловэчьскааго и пиѥте кръве ѥго живота не имате въ себэ. |
|
54
|
54
|
| Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його в останній день. | ядыи плъть моѭ и пиѩи крьвь моѭ имать животъ вэчьныи и азъ въскрэшѫ и въ послэдьнии дьнь. |
|
55
|
55
|
| Бо Плоть Моя є істинною їжею, і Кров Моя є істинним питтям. | плъть бо моя истиньно ѥсть брашьно и кръвь моя истиньно ѥсть пиво. |
|
56
|
56
|
| Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, в Мені перебуває, і Я в ньому. | ядыи моѭ плъть и пиѩи моѭ кръвь въ мънэ прэбываѥть и азъ въ нѥмь. |
|
57
|
57
|
| Як послав Мене Живий Отець, — і Я живу Отцем, — так і той, хто їсть Мене, житиме через Мене. | якоже посъла мz живыи отьць и азъ живѫ отьца ради и ядыи мz и тъ живъ бѫдеть мене ради. |
|
58
|
58
|
| Цей і є хліб, який зійшов з небес. Не так, як батьки ваші їли манну і померли; хто їсть хліб цей, житиме повік. | се ѥсть хлэбъ съшьдыи съ небесе не якоже ядошz отьци ваши манънѫ и умрэшz. ядыи хлэбъ сь живъ бѫдеть въ вэкъ. |
|
59
|
59
|
| Це Він говорив, навчаючи у синагозі, в Капернаумі. | си рече на съборнщи учz въ каперънаумэ. |
|
60
|
60
|
| Багато хто з учеників Його, слухаючи те, говорили: жорстоке це слово! Хто може це слухати? | мънози же слышавъшеи отъ ученикъ ѥго рекошz: жестоко ѥсть слово се. къто можеть ѥго слушати; |
|
61
|
61
|
| Але Ісус, знаючи Сам у Собі, що ученики Його ремствують на те, сказав їм: чи це спокушає вас? | вэды же исусъ въ себэ яко ръпъщѫть о семь ученици ѥго рече имъ: се ли вы блазнить; |
|
62
|
62
|
| А що ж, коли побачите Сина Людського, Який возноситься туди, де був раніш? | аще убо узьрите сына чловэчьскааго въсходzща идеже бэ прэжде. |
|
63
|
63
|
| Дух оживляє; плоть аніскільки не допомагає. | духъ ѥсть иже живить отъ плъти нэсть пользz ни коѥѩ же. глаголы ѩже азъ глаголахъ вамъ духъ сѫть и животъ сѫть. |
|
64
|
64
|
| Але є між вами деякі, що не вірують. Бо Ісус знав з самого початку, хто не вірує і хто зрадить Його. | нъ сѫть отъ васъ друзии иже не вэруѭть. вэдяаше бо испрьва исусъ къто сѫть невэруѭщеи и къто ѥсть хотzи прэдати и. |
|
65
|
65
|
| І сказав: Я для того і говорив вам, що ніхто не може прийти до Мене, якщо те не буде дано йому від Отця Мого. | и глаголааше: сего ради рэхъ вамъ яко ни къто же не можеть прити къ мънэ аще не бѫдеть дано ѥму отъ отьца моѥго. |
|
66
|
66
|
| Відтоді багато з учеників Його відійшли від Нього і вже з Ним не ходили. | отъ сего мънози отъ ученикъ ѥго идошz въспzть и кътому не хождаахѫ съ нимь. |
|
67
|
67
|
| Тоді Ісус сказав дванадцятьом: чи не хочете відійти і ви? | рече же исусъ обэма на десzте: еда и вы хощете ити; |
|
68
|
68
|
| Симон-Петро відповів Йому: Господи, до кого нам іти? Ти маєш слова життя вічного, | отъвэща же ѥму симонъ петръ: господи къ кому идемъ; глаголы живота вэчьнааго имааши. |
|
69
|
69
|
| і ми увірували і пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого. | и мы вэровахомъ и познахомъ яко ты ѥси христосъ сынь бога живааго. |
|
70
|
70
|
| Ісус відповів їм: чи не дванадцять Я обрав вас? Але один з вас є диявол. | отъвэща имъ исусъ: не азъ ли васъ дъва на десzте избьрахъ; и отъ васъ ѥдинъ диаволъ ѥсть. |
|
71
|
71
|
| Це говорив Він про Іуду Симонового Іскаріота, бо той мав зрадити Його, хоч був одним з дванадцятьох. | глаголааше же иудѫ симонова искариота. сь бо хотэаше прэдати и ѥдинъ сы отъ обою на десzте. |
