|
Глава 12
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
| Ісус же за шість днів до Пасхи прийшов у Вифанію, де був Лазар померлий, якого Він воскресив з мертвих. | Исусъ же прэжде шести дьнъ пасхи приде въ виfаниѭ идеже бэ лазарь умьрыи ѥгоже въскрэси из мрьтвыихъ. |
|
2
|
2
|
| Там приготували Йому вечерю, і Марфа прислуговувала, а Лазар був одним з тих, що возлежали з Ним. | сътворишz же ѥму вечерѭ ту и марfа служааше. лазарь же ѥдинъ бэ отъ възлежащиихъ съ нимъ. |
|
3
|
3
|
| Марія ж, узявши літр нардового чистого дорогоцінного мира, помазала ноги Ісуса і обтерла волоссям своїм ноги Його; і дім наповнився пахощами мира. | мария же приимъши литрѫ мµра наръда пистикиѩ мъногоцэньныѩ помаза нозэ исусъовэ и отрье власы своими нозэ ѥго. храмина же напълни сz отъ вонѩ мµрьныѩ. |
|
4
|
4
|
| Тоді один з учеників Його, Іуда Симонів Іскаріот, який хотів видати Його, сказав: | глагола же ѥдинъ отъ ученикъ ѥго иуда симонь искариотьскыи иже хотэаше прэдати и: |
|
5
|
5
|
| а чому б було не продати це миро за триста динаріїв і не роздати убогим? | чьсо ради мµро се не продано бысть на трьхъ сътэхь съребрьникъ и дано нищиимъ; |
|
6
|
6
|
| Сказав же він це не тому, що піклувався про убогих, а тому, що був злодієм. Він мав при собі грошову скриньку і носив, що туди вкидали. | се же рече не яко о нищиихъ печааше сz нъ яко тать бэ и рачицѫ имы и въмэтаѥмая ношааше. |
|
7
|
7
|
| Ісус же сказав: залиште її; вона зберегла це на день погребіння Мого. | рече же исусъ: не дэите ѥѩ. въ дьнь погребения моѥго съблюде ѭ. |
|
8
|
8
|
| Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди. | нищzѩ бо вьсегда съ собоѭ имаате мене же не вьсегда имаате. |
|
9
|
9
|
| Багато юдеїв дізналися, що Він там, і прийшли не тільки заради Ісуса, але щоб бачити і Лазаря, якого Він воскресив з мертвих. | разумэ же народъ мъногъ отъ иудеи яко ту ѥсть и придошz не исуса ради тъкъмо нъ да и лазаря видzть ѥгоже въскрэси отъ мрьтвыихъ. |
|
10
|
10
|
| Первосвященики ж змовились убити і Лазаря, | съвэщашz же архиереи да и лазаря убиѭть. |
|
11
|
11
|
| бо через нього багато хто відходив від юдеїв і вірував в Ісуса. | яко мънози ѥго ради идэахѫ иудеи и вэроваахѫ въ исуса. |
|
12
|
12
|
| На другий день багато народу прийшло на свято; почувши, що Ісус іде в Єрусалим, | въ утрэи же дьнь народъ мъногъ пришьдыи въ праздьникъ слышавъше яко исусъ грzдеть въ иерусалимъ |
|
13
|
13
|
| взяли пальмове віття, вийшли назустріч Йому і викликували: осанна! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє, Цар Ізраїлів! | прияшz вэиѥ отъ фµникъ и изидошz противѫ ѥму и зъваахѫ глаголѭще: осанъна благословлѥнъ грzдыи въ имz господьне царь израилѥвъ. |
|
14
|
14
|
| Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано: | обрэтъ же исусъ осьлz въсэде на нѥ якоже ѥсть писано: |
|
15
|
15
|
| не бійся, дочко Сионська! Ось Цар твій гряде, сидячи на молодому ослі. | не бои сz дъщи сионова се царь твои грzдеть сэдz на жрэбzти осьли. |
|
16
|
16
|
| Ученики Його спочатку не зрозуміли цього, але коли прославився Ісус, тоді згадали, що так було про Нього написано, і це зробили Йому. | сихъ же не разумэшz ученици ѥго прэжде. нъ ѥгда прослави сz исусъ тъгда помzнѫшz яко си бэшz о нѥмь писана. и си сътворишz ѥму. |
|
17
|
17
|
| Народ, що був з Ним раніш, свідчив, що Він викликав Лазаря із гробу і воскресив його з мертвих. | послUшьствоваше iс7ви народъ. иже бэ съ нимь. ѥгда лазорz възгласи t гроба. и въстави ѥго t мьртвыихъ. |
|
18
|
18
|
| Тому і зустрів Його народ, бо чув, що Він сотворив це чудо. | сего дэля и сърэте ѥго народъ. яко слышаша ѥго. се сътворьша. знамениѥ. |
|
19
|
19
|
| Фарисеї ж говорили між собою: чи бачите, що нічого не вдієте? Весь світ іде за Ним. | фарисеи же рекоша ко себе сами. видите ли яко никая же польза ѥсть. се вьсь миръ. по нѥмь tиде. |
|
20
|
20
|
| Між тими, що прийшли поклонитися на свято, деякі були еллінами. | бzхU же еллини нэции. t въсходzщиихъ поклонитъсz въ праздьникъ. |
|
21
|
21
|
| Вони підійшли до Филипа, що був з Вифсаїди галилейської, і просили його, кажучи: господарю, хочемо бачити Ісуса. | сии же пристUпиша къ филипU. иже бэ t виfсаиды галилеискыя. и молzхUсz ѥмU гlще. Gи хощемъ iс7а видэти. |
|
22
|
22
|
| Филип іде і говорить про те Андрієві; а потім Андрій і Филип розповідають про те Ісусові. | приде фµлипъ и гlа андреови. и пакы анъдреа и Филипъ гlаста iс7U. |
|
23
|
23
|
| Ісус же сказав їм у відповідь: настав час прославитися Синові Людському. | iс7 же wтъвэщавъ има гlя. приде чаc. да прославитьсz сн7ъ члв7чь. |
|
24
|
24
|
| Істинно, істинно кажу вам: якщо пшеничне зерно, упавши на землю, не помре, то залишиться одне, а якщо помре, то принесе багато плодів. | аминъ гlю вамъ. аще зьрно пьшеничьно падъ землю не Uмреть. то ѥдино пребUдеть. аще ли Uмреть. плодъ многъ сътворить. |
|
25
|
25
|
| Хто любить душу свою, погубить її, а хто ненавидить душу свою у світі цьому, збереже її в життя вічне. | любzи душю свою погUбить ю. и ненавидzи дш7а своѥя. въ мирэ семь. въ животъ вэчьныи съхранить ю. |
|
26
|
26
|
| Хто Мені служить, нехай за Мною йде; і де Я, там і слуга Мій буде. І хто Мені служить, того вшанує Отець Мій. | аще кто мнэ слUжитъ. по мнэ да ходить. и къде же ѥсмь азъ. тU и слUга мои да будеть. и аще кто мнэ слUжить. почтети и оц7ь. |
|
27
|
27
|
| Нині душа Моя стривожена; і що Мені сказати? Отче, спаси Мене від цієї години! Але задля цього Я і прийшов — на цю годину. | ныня дш7а моя възмUтисz. и что рекU. о§е сп7си мz t часа сего. нъ сего дэля придохъ на часъ сь. |
|
28
|
28
|
| Отче, прослав ім’я Твоє! Тоді зійшов голос з неба: і прославив, і ще прославлю. | Оч7е прослави имz твоѥ. приде же глаc с нб7се. и прославихъ. и пакы прославлю. |
|
29
|
29
|
| Народ, який стояв і чув те, говорив: це грім. А інші казали: ангел говорив Йому. | народъ же стояи. и слышавъ. гlахU громъ быc. ини гlаахU. анGлъ ѥмU гlа. |
|
30
|
30
|
| Ісус на це сказав: не для Мене був голос цей, а для народу. | tвэща iс7 и рече имъ. не мене дэля глаc сь быc. нъ васъ дэля. |
|
31
|
31
|
| Нині суд світові цьому; нині князь світу цього вигнаний буде геть. | нынэ сUдъ ѥсть мирU семU. ныня кнzзь мiра сего. ижденетьсz вънъ. |
|
32
|
32
|
| І коли Я буду піднесений від землі, то всіх приверну до Себе. | и азъ аще възнесUсz t земля. всz привлекU къ собэ. |
|
33
|
33
|
| Це говорив Він, даючи зрозуміти, якою смертю Він помре. | се же гlаше. знаменая коѥю съмьртью хотzше Uмрети. |
|
34
|
34
|
| Народ відповів Йому: ми чули із закону, що Христос перебуває повік; як же Ти говориш, що належить піднестися Синові Людському? Хто є Цей Син Людський? | tвэща ѥмU народъ. мы слышахомъ t закона. яко х©ъ пребываѥть въ вэкы. и како ты гlѥши. възнестисz подобаѥть. сынови члвbчьскU. кто сь ѥсть сн7ъ члbвчь. |
|
35
|
35
|
| Тоді Ісус сказав їм: ще короткий час світло є з вами. Ходіть, поки є світло, щоб темрява вас не огорнула; а той, що ходить у темряві, не знає, куди йде. | рече же имъ iс7. еще мало времz. свэтъ съ вами ѥсть. ходите дондеже свэтъ имате. да тьма васъ не иметь. и ходzи въ тьмэ. ие вэсть камо идеть. |
|
36
|
36
|
| Доки світло з вами, віруйте у світло, щоб бути вам синами світла. Це промовивши, Ісус відійшов від них і зник. | дондеже свэтъ имате. вэрUите въ свэтъ. да сн7ове свэта бUдете. се гlа iс7. и tшьдъ. съкрысz t нихъ. |
|
37
|
37
|
| Стільки чудес сотворив Він перед ними, і вони не вірували в Нього, | тако же ѥмU знамения творzщю. предъ ними. не вэровахU въ нѥго. |
|
38
|
38
|
| щоб справдилося слово пророка Ісаї, який сказав: Господи! Хто повірив тому, що ми чули? І кому відкрилася сила Господня? | да събUдетьсz слово исаия прbрка ѥже рече Gи. кто вэрова слUхU нашемU. и мышьца гн7я комU tкрысz. |
|
39
|
39
|
| Тому не могли вони вірувати, що, як ще сказав Ісая: | сего дэля не можаахU вэровати. яко пакы рече исаия. |
|
40
|
40
|
| засліпив очі їхні, закам’янив серця їхні, щоб не бачили очима і не розуміли серцем і не навернулися, щоб Я зцілив їх. | ослэпи очи ихъ. и окамени ср7дца ихъ. да не видить очима. ни разUмэють с®цмь и обратzтьсz. и исцэлю я. |
|
41
|
41
|
| Це сказав Ісая, коли бачив славу Його і говорив про Нього. | се же рече исаиz. ѥгда видэ славU ѥго. и гlа о нѥмь. |
|
42
|
42
|
| Проте і з начальників багато хто увірував у Нього; та через фарисеїв не признавалися, щоб не відлучили їх від синагоги. | обаче Uбо. и t кнzзь мнози вэроваша въ нѥго. нъ фарисеи дэля. не исповэдаахU. да не t съньмищь. изгнани бUдUть. |
|
43
|
43
|
| Бо полюбили більше людську славу, ніж славу Божу. | възлюбиша бо паче славU члbвчьскU. неже славU б9ию. |
|
44
|
44
|
| Ісус же проголосив: хто вірує в Мене, не в Мене вірує, а в Того, Хто послав Мене. | и i©ъ же възъва и рече. вэрUzи въ мz. не вэрUѥть въ мене. нъ въ посълавъшааго мz. |
|
45
|
45
|
| І хто Мене бачить, той бачить Того, Хто послав Мене. | и видzи мене видить пославъшааго мz. |
|
46
|
46
|
| Я Світло, прийшов у світ, щоб усякий, хто в Мене вірує, не залишався у темряві. | азъ свэтъ въ миръ придохъ. да вьсzкъ вэрUяи въ мz. въ тьмэ не прэбUдеть. |
|
47
|
47
|
| І коли хто почує слова Мої і не повірить, Я не суджу його, бо Я прийшов не судити світ, але спасти світ. | и аще кто Uслышить гlы моя. и не съблюдеть ихъ. азъ не сUжю ѥмU. не придохъ бо да сUжю мирU. нъ да сп7сU миръ. |
|
48
|
48
|
| Хто від Мене відмовляється і не приймає слів Моїх, має собі суддю: слово, яке Я сказав, — воно судитиме його в останній день. | tмэтаяисz мене. и не приѥмляи гlъ моихъ. имать сUдzщаго ѥмU. слово ѥже гlахъ. то сUдить ѥму въ послэдьнии дн7ь. |
|
49
|
49
|
| Бо Я говорив не від Себе; а Отець, Який послав Мене, Він дав Мені заповідь, що маю сказати і що говорити. | яко азъ о собэ не гlахъ. нъ пославыи мz оц7ь тъ мънэ заповэдалъ. что рекU и что възгlю. |
|
50
|
50
|
| І Я знаю, що заповідь Його є життя вічне. Отже, що Я говорю, то говорю так, як сказав Мені Отець. | и вэдэ яко заповэдь ѥго. животъ вэчьныи ѥсть. яко же Uбо азъ гlю. яко же рече мнэ отьць. тако глаголю. |
