Глава 1
|
Главa №
|
1
|
1
|
Оскільки багато хто почав складати оповіді про добре відомі нам речі, | (За? №.) Понeже ќбw мн0зи начaша чини1ти п0вэсть њ и3звёствованныхъ въ нaсъ вещeхъ, |
2
|
2
|
як передали нам ті, що від самого початку були очевидцями і служителями Слова*, | ћкоже предaша нaмъ, и4же и3спeрва самови1дцы и3 слyги бhвшіи словесE: |
3
|
3
|
то спало на думку й мені, старанно дослідивши все від початку, по порядку описати тобі, високодостойний Феофиле, | и3зв0лисz и3 мнЁ послёдовавшу вhше вс‰ и3спhтнw, порsду писaти тебЁ, держaвный fеофjле, |
4
|
4
|
щоб ти пізнав тверду основу того вчення, в якому був наставлений. | да разумёеши, њ ни1хже научи1лсz є3си2 словесёхъ ўтверждeніе. |
5
|
5
|
У дні Ірода, царя Юдейського, був священик на ім’я Захарія, з денної черги Авиєвої, і жінка його з дочок Ааронових, а ім’я її — Єлисавета. | (За? в7.) Бhсть во дни2 и4рwда царS їудeйска, їерeй нёкій, и4менемъ захaріа, t дневнhz чреды2 ґвіaни: и3 женA є3гw2 t дщeрей ґарHновэхъ, и3 и4мz є4й є3лісавeтъ. |
6
|
6
|
Обоє вони були праведні перед Богом, виконуючи всі заповіді і настанови Господні бездоганно. | Бёста же првdна џба пред8 бGомъ, ход‰ща во всёхъ зaповэдехъ и3 њправдaніихъ гDнихъ безпорHчна. |
7
|
7
|
У них не було дітей, бо Єлисавета була неплідна, і обоє були вже похилого віку. | И# не бЁ и4ма чaда, понeже є3лісавeтъ бЁ непл0ды, и3 џба заматорBвша во днeхъ свои1хъ бёста. |
8
|
8
|
Одного разу, коли він за чином своєї черги служив перед Богом, | Бhсть же служaщу є3мY въ чинY чреды2 своеS пред8 бGомъ, |
9
|
9
|
за звичаєм священства, йому випало покадити, ввійшовши до храму Господнього, | по њбhчаю свzщeнничества ключи1сz є3мY покади1ти, вшeдшу въ цeрковь гDню: |
10
|
10
|
а вся безліч народу молилася зовні під час кадіння. | и3 всE мн0жество людeй бЁ моли1тву дёz внЁ, въ г0дъ [во врeмz] fmміaма: |
11
|
11
|
Тоді з’явився йому ангел Господній, стоячи праворуч жертовника кадильного. | kви1сz же є3мY ѓгGлъ гDень, стоS њдеснyю nлтарS кади1лнагw: |
12
|
12
|
Збентежився Захарія, побачивши його, і страх напав на нього. | и3 смути1сz захaріа ви1дэвъ, и3 стрaхъ нападE нaнь. |
13
|
13
|
Ангел же сказав йому: не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета народить тобі сина, і наречеш ім’я йому Іоан; | Речe же къ немY ѓгGлъ: не б0йсz, захaріе: занE ўслhшана бhсть моли1тва твоS, и3 женA твоS є3лісавeть роди1тъ сhна тебЁ, и3 наречeши и4мz є3мY їwaннъ. |
14
|
14
|
і буде тобі радість і втіха, і багато хто народженню його зрадіє, | И# бyдетъ тебЁ рaдость и3 весeліе, и3 мн0зи њ рождествЁ є3гw2 возрaдуютсz. |
15
|
15
|
бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні хмільного напою не питиме, і Духа Святого сповниться ще від утроби матері своєї. | Бyдетъ бо вeлій пред8 гDемъ: и3 вінA и3 сікeра не и4мать пи1ти, и3 д¦а с™aгw и3сп0лнитсz є3щE и3з8 чрeва мaтере своеS: |
16
|
16
|
І багатьох з синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їхнього. | и3 мн0гихъ t сынHвъ ї}левыхъ њбрати1тъ ко гDу бGу и4хъ. |
17
|
17
|
І йтиме перед Ним з духом і силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, і непокірних — до мудрості праведників, щоб приготувати Господеві народ звершений. | И# т0й пред8и1детъ пред8 ни1мъ дyхомъ и3 си1лою и3ліин0ю, њбрати1ти сердцA nтцє1мъ на ч†да, и3 проти6вныz въ мyдрости прaведныхъ, ўгот0вати гDви лю1ди совершє1ны. |
18
|
18
|
І сказав Захарія ангелові: з чого я пізнаю це? Бо я старий, і жінка моя постарілася у днях своїх. | И# речE захaріа ко ѓгGлу: по чесомY разумёю сіE; ѓзъ бо є4смь стaръ, и3 женA моS заматорёвши во днeхъ свои1хъ. |
19
|
19
|
Ангел сказав йому у відповідь: я Гавриїл, що стою перед Богом, і посланий говорити з тобою і благовістити тобі про це. | И# tвэщaвъ ѓгGлъ речE є3мY: ѓзъ є4смь гавріи1лъ предстоsй пред8 бGомъ, и3 п0сланъ є4смь глаг0лати къ тебЁ и3 благовэсти1ти тебЁ сі‰: |
20
|
20
|
І ось ти будеш мовчати і не матимеш можливости говорити до того дня, коли збудеться це, за те, що ти не повірив словам моїм, котрі збудуться свого часу. | и3 сE бyдеши молчS и3 не могjй проглаг0лати, до негHже днE бyдутъ сі‰: занE не вёровалъ є3си2 словесє1мъ мои6мъ, ћже сбyдутсz во врeмz своE. |
21
|
21
|
Люди чекали на Захарію і дивувалися, що він забарився в храмі. | И# бёша лю1діе ждyще захaрію: и3 чудsхусz коснsщу є3мY въ цeркви. |
22
|
22
|
Він же, вийшовши, не міг говорити до них; і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі; і він говорив з ними знаками і залишався німим. | И#зшeдъ же не можaше глаг0лати къ ни6мъ: и3 разумёша, ћкw видёніе ви1дэ въ цeркви: и3 т0й бЁ помавaz и5мъ, и3 пребывaше нёмъ. |
23
|
23
|
А коли закінчилися дні служіння його, повернувся до свого дому. | И# бhсть ћкw и3сп0лнишасz днjе слyжбы є3гw2, и4де въ д0мъ св0й. |
24
|
24
|
Після тих днів зачала Єлисавета, жінка його, і таїлася п’ять місяців, кажучи: | (За? G.) По си1хъ же днeхъ зачaтъ є3лісавeтъ женA є3гw2, и3 таsшесz мBсzцъ пsть, глаг0лющи: |
25
|
25
|
так сотворив мені Господь у ті дні, коли зглянувся на мене, щоб зняти з мене ганьбу перед людьми. | ћкw тaкw мнЁ сотвори2 гDь во дни6, въ нsже призрЁ tsти поношeніе моE въ человёцэхъ. |
26
|
26
|
Шостого ж місяця був посланий від Бога ангел Гавриїл у галилейське місто, яке називається Назарет, | Въ мёсzцъ же шестhй п0сланъ бhсть ѓгGлъ гавріи1лъ t бGа во грaдъ галілeйскій, є3мyже и4мz назарeтъ, |
27
|
27
|
до Діви, зарученої з мужем на ім’я Йосиф, з дому Давидового; ім’я ж Діви — Марія. | къ дв7э њбручeннэй мyжеви, є3мyже и4мz їHсифъ, t д0му дв7дова: и3 и4мz дв7э мRіaмь. |
28
|
28
|
Ангел, увійшовши до Неї, сказав: радуйся, Благодатна! Господь з Тобою, благословенна Ти в жонах. | И# вшeдъ къ нeй ѓгGлъ речE: рaдуйсz, блгdтнаz: гDь съ тоб0ю: блгcвeна ты2 въ женaхъ. |
29
|
29
|
Вона ж, побачивши його, стривожилася від слів його і міркувала, що б то значило це привітання. | Nнa же ви1дэвши смути1сz њ словеси2 є3гw2 и3 помышлsше, каково2 бyдетъ цэловaніе сіE. |
30
|
30
|
І сказав Їй ангел: не бійся, Маріє! Бо Ти знайшла благодать у Бога. | И# речE ѓгGлъ є4й: не б0йсz, мRіaмь: њбрэлa бо є3си2 блгdть ў бGа. |
31
|
31
|
І ось зачнеш в утробі і народиш Сина, і наречеш ім’я Йому Ісус. | И# сE зачнeши во чрeвэ, и3 роди1ши сн7а, и3 наречeши и4мz є3мY ї}съ. |
32
|
32
|
Він буде Великий і Сином Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престіл Давида, отця Його. | Сeй бyдетъ вeлій, и3 сн7ъ вhшнzгw наречeтсz: и3 дaстъ є3мY гDь бGъ пrт0лъ дв7да nтцA є3гw2: |
33
|
33
|
І царюватиме у домі Якова повік, і царству Його не буде кінця. | и3 воцRи1тсz въ домY їaкwвли во вёки, и3 цrтвію є3гw2 не бyдетъ концA. |
34
|
34
|
Марія ж сказала ангелу: як же станеться це, коли Я мужа не знаю? | Речe же мRіaмь ко ѓгGлу: кaкw бyдетъ сіE, и3дёже мyжа не знaю; |
35
|
35
|
Ангел сказав Їй у відповідь: Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього осінить Тебе. Тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим. | И# tвэщaвъ ѓгGлъ речE є4й: д¦ъ с™hй нaйдетъ на тS, и3 си1ла вhшнzгw њсэни1тъ тS: тёмже и3 раждaемое с™о наречeтсz сн7ъ б9ій: |
36
|
36
|
Ось і Єлисавета, родичка Твоя, і вона зачала сина в старості своїй, і це вже шостий місяць їй, хоча називають її неплідною, | и3 сE, є3лісавeтъ ю4жика твоS, и3 тA зачaтъ сhна въ стaрости своeй: и3 сeй мёсzцъ шестhй є4сть є4й нарицaемэй непл0ды: |
37
|
37
|
бо не буває безсилим у Бога ніяке слово. | ћкw не и3знем0жетъ ў бGа всsкъ глаг0лъ. |
38
|
38
|
Тоді Марія сказала: Я — раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм. І відійшов від Неї ангел. | Речe же мRіaмь: сE рабA гDнz: бyди мнЁ по глаг0лу твоемY. И# tи1де t неS ѓгGлъ. |
39
|
39
|
Уставши ж, Марія у дні ці поспіхом пішла у передгір’я, в місто Іудине, | (За? д7.) Востaвши же мRіaмь во дни6 ты6z, и4де въ гHрнzz со тщaніемъ, во грaдъ їyдовъ: |
40
|
40
|
і увійшла в дім Захарії, і привітала Єлисавету. | и3 вни1де въ д0мъ захaріинъ, и3 цэловA є3лісавeтъ. |
41
|
41
|
Коли ж почула Єлисавета привітання Маріїне, заграло дитя в утробі її, і сповнилася Духа Святого Єлисавета. | И# бhсть ћкw ўслhша є3лісавeтъ цэловaніе мRjино, взыгрaсz младeнецъ во чрeвэ є3S: и3 и3сп0лнисz д¦а с™а є3лісавeтъ, |
42
|
42
|
І вигукнула гучним голосом і сказала: благословенна Ти в жонах, і благословенний плід утроби Твоєї! | и3 возопи2 глaсомъ вeліимъ, и3 речE: блгcвeна ты2 въ женaхъ, и3 блгcвeнъ пл0дъ чрeва твоегw2: |
43
|
43
|
І звідки це мені, що Мати Господа мого прийшла до мене? | и3 tкyду мнЁ сіE, да пріи1детъ м™и гDа моегw2 ко мнЁ; |
44
|
44
|
Бо, коли голос вітання Твого дійшов до вух моїх, заграло дитя радісно в утробі моїй. | сe бо, ћкw бhсть глaсъ цэловaніz твоегw2 во ќшію моє1ю, взыгрaсz младeнецъ рaдощами во чрeвэ моeмъ. |
45
|
45
|
Блаженна ж Та, Яка увірувала, бо збудеться сказане Їй від Господа. | И# бlжeнна вёровавшаz, ћкw бyдетъ совершeніе глагHланнымъ є4й t гDа. |
46
|
46
|
І сказала Марія: величає душа Моя Господа, | И# речE мRіaмь: вели1читъ дш7A моS гDа, |
47
|
47
|
і зрадів дух Мій у Бозі, Спасі Моїм, | и3 возрaдовасz д¦ъ м0й њ бз7э сп7сэ моeмъ: |
48
|
48
|
бо зглянувся на смирення раби Своєї, ось-бо віднині ублажатимуть Мене всі роди. | ћкw призрЁ на смирeніе рабы2 своеS: сe бо, tнн7э ўблажaтъ мS вси2 р0ди: |
49
|
49
|
Бо вчинив Мені велич Всемогутній, і святе ім’я Його. | ћкw сотвори2 мнЁ вели1чіе си1льный, и3 с™о и4мz є3гw2: |
50
|
50
|
І милість Його з роду в рід на тих, що бояться Його. | и3 млcть є3гw2 въ р0ды родHвъ боsщымсz є3гw2: |
51
|
51
|
Явив могутність руки Своєї, розсіяв гордовитих у помислах сердець їхніх; | сотвори2 держaву мhшцею своeю: расточи2 гHрдыz мhслію сeрдца и4хъ: |
52
|
52
|
скинув сильних з престолів і підніс смиренних; | низложи2 си6льныz со престHлъ, и3 вознесE смирє1нныz: |
53
|
53
|
голодних сповнив благами, а тих, що багатіють, відпустив ні з чим. | ѓлчущыz и3сп0лни бл†гъ, и3 богатsщыzсz tпусти2 тщы2. |
54
|
54
|
Прийняв Ізраїля, отрока Свого, спом’янувши милість, | Воспріsтъ ї}лz џтрока своего2, помzнyти млcти, |
55
|
55
|
як говорив отцям нашим, Авраамові і нащадкам його до віку. | ћкоже глаг0ла ко nтцє1мъ нaшымъ, ґвраaму и3 сёмени є3гw2 до вёка. |
56
|
56
|
Пробула ж Марія з нею близько трьох місяців і повернулася в дім Свій. | Пребhсть же мRіaмь съ нeю ћкw три2 мёсzцы и3 возврати1сz въ д0мъ св0й. |
57
|
57
|
Єлисаветі ж настав час родити, і вона народила сина. | Е#лісавeти же и3сп0лнисz врeмz роди1ти є4й, и3 роди2 сhна. |
58
|
58
|
І почули сусіди й родичі її, що звеличив її Господь милістю Своєю, і радувалися з нею. | И# слhшаша w4крестъ живyщіи и3 ќжики є3S, ћкw возвели1чилъ є4сть гDь млcть свою2 съ нeю: и3 рaдовахусz съ нeю. |
59
|
59
|
І восьмого дня прийшли обрізати немовля, і хотіли назвати його ім’ям батька його — Захарією. | И# бhсть во nсмhй дeнь, пріид0ша њбрёзати nтрочA, и3 нарицaху є5 и4менемъ nтцA є3гw2, захaрію. |
60
|
60
|
На це мати його сказала: ні, хай буде названий Іоаном. | И# tвэщaвши мaти є3гw2 речE: ни2, но да наречeтсz їwaннъ. |
61
|
61
|
І сказали їй: адже нікого нема в роді твоїм, хто звався б ім’ям тим. | И# рёша къ нeй, ћкw никт0же є4сть въ родствЁ твоeмъ, и4же нарицaетсz и4менемъ тёмъ. |
62
|
62
|
І питали знаками в батька його, як би він хотів назвати його. | И# помавaху nтцY є3гw2, є4же кaкw бы хотёлъ нарещи2 є5. |
63
|
63
|
Попросивши дощечку, написав слова: Іоан буде ім’я йому. І дивувались усі. | И# и3спр0шь дщи1цу, написA, глаг0лz: їwaннъ бyдетъ и4мz є3мY. И# чудsхусz вси2. |
64
|
64
|
І відразу відкрилися уста його і язик його, і він почав говорити, благословляючи Бога. | Tверз0шасz же ўстA є3гw2 ѓбіе и3 љзhкъ є3гw2, и3 глаг0лаше, благословS бGа. |
65
|
65
|
І був страх у всіх навколишніх жителів; і в усій країні Юдейській розповідалося про все це. | И# бhсть на всёхъ стрaхъ живyщихъ w4крестъ и4хъ: и3 во всeй странЁ їудeйстэй повёдаеми бsху вси2 глаг0ли сjи. |
66
|
66
|
Усі, хто чув, поклали це в серці своїм і говорили: ким буде дитя це? І рука Господня була з ним. | И# положи1ша вси2 слhшавшіи въ сeрдцэ своeмъ, глаг0люще: что2 ќбw nтрочA сіE бyдетъ; И# рукA гDнz бЁ съ ни1мъ. |
67
|
67
|
І Захарія, батько його, сповнився Духа Святого і пророкував, кажучи: | И# захaріа nтeцъ є3гw2 и3сп0лнисz д¦а с™а, и3 прор0чествова, глаг0лz: |
68
|
68
|
благословен Господь Бог Ізраїлів, що відвідав народ Свій і створив визволення йому. | блгcвeнъ гDь бGъ ї}левъ, ћкw посэти2 и3 сотвори2 и3збавлeніе лю1демъ свои6мъ: |
69
|
69
|
І підніс ріг спасіння нам у домі Давида, отрока Свого, | и3 воздви1же р0гъ спcніz нaмъ, въ домY дв7да џтрока своегw2: |
70
|
70
|
як провістив устами святих пророків Своїх, що були від віку, | ћкоже глаг0ла ўсты2 с™hхъ сyщихъ t вёка прbрHкъ є3гw2, |
71
|
71
|
що спасе нас від ворогів наших і від руки всіх, хто ненавидить нас; | спcніе t вр†гъ нaшихъ и3 и3з8 руки2 всёхъ ненави1дzщихъ нaсъ: |
72
|
72
|
сотворить милість батькам нашим і спом’яне святий завіт Свій — | сотвори1ти млcть со nтцы6 нaшими и3 помzнyти завётъ с™hй св0й, |
73
|
73
|
дати нам клятву, якою клявся Він Авраамові, отцю нашому, | клsтву, є4юже клsтсz ко ґвраaму nтцY нaшему, дaти нaмъ, |
74
|
74
|
щоб ми, визволившись від рук ворогів наших, | без8 стрaха, и3з8 руки2 вр†гъ нaшихъ и3збaвльшымсz, |
75
|
75
|
безбоязно служили Йому в святості й праведності перед Ним всі дні життя нашого. | служи1ти є3мY препод0біемъ и3 прaвдою пред8 ни1мъ вс‰ дни6 животA нaшегw. |
76
|
76
|
І ти, дитя, пророком Всевишнього наречешся, бо йтимеш перед лицем Господа, щоб приготувати путі Йому. | И# ты2, nтрочA, прbр0къ вhшнzгw наречeшисz: пред8и1деши бо пред8 лицeмъ гDнимъ, ўгот0вати пути6 є3гw2, |
77
|
77
|
Дати зрозуміти спасіння людям Його у відпущенні гріхів їхніх, | дaти рaзумъ спcніz лю1демъ є3гw2, во њставлeніе грBхъ и4хъ, |
78
|
78
|
з ласкавого милосердя Бога нашого, яким відвідав нас Схід* з неба, | милосeрдіz рaди млcти бGа нaшегw, въ ни1хже посэти1лъ є4сть нaсъ вост0къ свhше, |
79
|
79
|
просвітити тих, що у темряві й тіні смертній сидять, спрямувати ноги наші на шлях миру. | просвэти1ти во тмЁ и3 сёни смeртнэй сэдsщыz, напрaвити н0ги нaшz на пyть ми1ренъ. |
80
|
80
|
Дитя ж зростало і міцніло духом, і було у пустелях до дня явлення свого Ізраїлеві. | Nтрочa же растsше и3 крэплsшесz дyхомъ: и3 бЁ въ пустhнехъ до днE kвлeніz своегw2 ко ї}лю. |