|
Глава 4
|
|
|
1
|
|
| І знову почав навчати біля моря; і зібралося до Нього багато народу, так що Він увійшов у човен і сидів на морі; а весь народ був біля моря на землі. | |
|
2
|
|
| І багато вчив їх притчами, і в навчанні Своєму говорив їм: | |
|
3
|
|
| слухайте, ось вийшов сівач сіяти; | |
|
4
|
|
| і, коли сіяв, трапилося, що одне зерно впало при дорозі, і налетіли птахи і видзьобали його. | |
|
5
|
|
| Інше ж упало на кам’янисте місце, де небагато було землі; і скоро зійшло, бо земля була неглибока. | |
|
6
|
|
| Коли ж зійшло сонце, зів’яло і, не маючи коріння, засохло. | |
|
7
|
|
| Ще інше впало в терня; і виросло терня, і заглушило зерно, і воно не дало плоду. | |
|
8
|
|
| А інше впало на добру землю і дало плід, який зійшов і виріс; і вродило в тридцять, в шістдесят і в стократ. | |
|
9
|
|
| І сказав їм: хто має вуха слухати, нехай слухає! | |
|
10
|
|
| Коли ж залишився на самоті, то ті, що були з Ним разом з дванадцятьма, запитали Його про притчу. | |
|
11
|
|
| І сказав їм: вам дано знати тайни Царства Божого, а тим, зовнішнім, усе буває в притчах, | |
|
12
|
|
| так що вони своїми очима дивляться, і не бачать; своїми вухами чують, і не розуміють, та й не навернуться, щоб відпустились їм гріхи. | |
|
13
|
|
| І говорить їм: не розумієте цієї притчі? Як же вам зрозуміти всі притчі? | |
|
14
|
|
| Сівач слово сіє. | |
|
15
|
|
| Посіяне при дорозі означає тих, у яких сіється слово, але, як тільки почують слово, зараз же приходить сатана і забирає слово, посіяне в серцях їхніх. | |
|
16
|
|
| Так само і посіяне на камені означає тих, які, коли почують слово, зразу з радістю сприймають його, | |
|
17
|
|
| але не мають у собі кореня і непостійні; а потім, коли настане скорбота або гоніння за слово, відразу спокушаються. | |
|
18
|
|
| Посіяне між терням означає тих, що слухають слово, | |
|
19
|
|
| але в яких турботи віку цього, спокуси багатством та інші пожадання, увійшовши в них, заглушують слово, і воно безплідним буває. | |
|
20
|
|
| А посіяне на добрій землі означає тих, що слухають слово і приймають, і приносять плід один у тридцять, другий в шістдесят, інший в стократ. | |
|
21
|
|
| І сказав їм: чи для того приносять світильник, щоб поставити під посудину або під ліжко? Чи не для того, щоб поставити на свічнику? | |
|
22
|
|
| Нема нічого таємного, що не стало б явним, і нічого не буває захованого, що не виявилося б. | |
|
23
|
|
| Коли хто має вуха слухати, нехай слухає! | |
|
24
|
|
| І сказав їм: дотримуйтесь того, що чуєте: якою мірою міряєте, такою відмірено буде вам, тим, що слухають. | |
|
25
|
|
| Бо хто має, тому дасться; а хто не має, у того відніметься і те, що має. | |
|
26
|
|
| І сказав: Царство Боже подібне до того, як коли чоловік кине насіння в землю; | |
|
27
|
|
| і чи спить, чи встає вночі та вдень, а насіння сходить і росте, а як — не знає він. | |
|
28
|
|
| Земля бо сама з себе родить спочатку стебло, потім колос, далі повне зерно в колосі. | |
|
29
|
|
| Коли ж достигне плід, негайно посилає серп, бо настали жнива. | |
|
30
|
|
| І сказав: до чого уподібнимо Царство Боже? Або якою притчею зобразимо його? | |
|
31
|
|
| Воно — мов зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, дрібніше за всяке насіння на землі. | |
|
32
|
|
| А коли посіяне, сходить і стає більше від усякого зілля та дає таке велике гілля, що під тінню його можуть укриватися птахи небесні. | |
|
33
|
|
| І такими багатьма притчами проповідував їм слово, скільки вони могли слухати. | |
|
34
|
|
| Без притчі ж не говорив їм; а ученикам на самоті пояснював усе. | |
|
35
|
|
| І сказав їм увечері того ж дня: переправимось на той бік. | |
|
36
|
|
| І, відпустивши народ, узяли Його, як Він був у човні; і з Ним були інші човни. | |
|
37
|
|
| І знялась велика буря; хвилі били в човен так, що він уже наповнювався водою. | |
|
38
|
|
| А Він спав на кормі на підголівнику. Його розбудили і говорять Йому: Учителю, невже Тобі байдуже, що ми гинемо? | |
|
39
|
|
| І, вставши, Він заборонив вітрові і сказав морю: умовкни, перестань. І стих вітер, і настала велика тиша. | |
|
40
|
|
| І сказав їм: чого ви такі боязкі? Чому не маєте віри? | |
|
41
|
|
| І страх великий напав на них, і говорили між собою: Хто ж Цей, що і вітер, і море слухають Його? |
