|
Глава 4
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
|
І знову почав навчати біля моря; і зібралося до Нього багато народу, так що Він увійшов у човен і сидів на морі; а весь народ був біля моря на землі.
|
(Зач. 15) І па́ки нача́т учи́ти при мо́рі; і собра́ся к Нему́ наро́д мног, я́коже Самому́ влі́зшу в кора́бль, сіді́ти в мо́рі; і весь наро́д при мо́рі на землі́ бя́ше.
|
|
2
|
2
|
|
І багато вчив їх притчами, і в навчанні Своєму говорив їм:
|
І уча́ше їх при́тчами мно́го і глаго́лаше їм во уче́ніії Своє́м:
|
|
3
|
3
|
|
слухайте, ось вийшов сівач сіяти;
|
сли́шіте: се, ізи́де сі́яй сі́яти;
|
|
4
|
4
|
|
і, коли сіяв, трапилося, що одне зерно впало при дорозі, і налетіли птахи і видзьобали його.
|
і бисть єгда́ сі́яше, о́во паде́ при путі́, і прийдо́ша пти́ці, і позоба́ша є;
|
|
5
|
5
|
|
Інше ж упало на кам’янисте місце, де небагато було землі; і скоро зійшло, бо земля була неглибока.
|
друго́є же паде́ при ка́мені, іді́же не ім'я́ше землі́ мно́ги, і а́біє прозябе́, зане́ не ім'я́ше глубини́ земни́я:
|
|
6
|
6
|
|
Коли ж зійшло сонце, зів’яло і, не маючи коріння, засохло.
|
со́лнцю же возсія́вшу присвя́де, і зане́ не ім'я́ше ко́рене, і́зсше;
|
|
7
|
7
|
|
Ще інше впало в терня; і виросло терня, і заглушило зерно, і воно не дало плоду.
|
і друго́є паде́ в те́рнії, і взи́де те́рніє, і подави́ є, і плода́ не даде́:
|
|
8
|
8
|
|
А інше впало на добру землю і дало плід, який зійшов і виріс; і вродило в тридцять, в шістдесят і в стократ.
|
і друго́є паде́ на землі́ до́брій, і дая́ше плод восходя́щ і расту́щ, і припло́доваше на три́десять, і на шестьдеся́т, і на сто.
|
|
9
|
9
|
|
І сказав їм: хто має вуха слухати, нехай слухає!
|
І глаго́лаше: імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить.
|
|
10
|
10
|
|
Коли ж залишився на самоті, то ті, що були з Ним разом з дванадцятьма, запитали Його про притчу.
|
(Зач. 16) Єгда́ же бисть єди́н, вопроси́ша Єго́, і́же бя́ху с Ним, со обімана́десяте о при́тчі.
|
|
11
|
11
|
|
І сказав їм: вам дано знати тайни Царства Божого, а тим, зовнішнім, усе буває в притчах,
|
І глаго́лаше їм: вам єсть дано́ ві́дати та́йни Ца́рствія Бо́жия, о́нім же вні́шним в при́тчах вся бива́ють,
|
|
12
|
12
|
|
так що вони своїми очима дивляться, і не бачать; своїми вухами чують, і не розуміють, та й не навернуться, щоб відпустились їм гріхи.
|
да ви́дяще ви́дять, і не у́зрять; і сли́шаще сли́шать, і не разумі́ють; да не когда́ обратя́ться, і оста́в'яться їм грісі́.
|
|
13
|
13
|
|
І говорить їм: не розумієте цієї притчі? Як же вам зрозуміти всі притчі?
|
І глаго́ла їм: не ві́сте ли при́тчі сея́? І ка́ко вся при́тчі уразумі́єте?
|
|
14
|
14
|
|
Сівач слово сіє.
|
Сі́яй, сло́во сі́єть.
|
|
15
|
15
|
|
Посіяне при дорозі означає тих, у яких сіється слово, але, як тільки почують слово, зараз же приходить сатана і забирає слово, посіяне в серцях їхніх.
|
Сі́ї же суть, і́же при путі́, іді́же сі́ється сло́во, і єгда́ усли́шать, а́біє прихо́дить сатана́ і оте́млеть сло́во сі́янноє в сердця́х їх.
|
|
16
|
16
|
|
Так само і посіяне на камені означає тих, які, коли почують слово, зразу з радістю сприймають його,
|
І сі́ї суть тако́жде і́же на ка́менних сі́ємії, і́же єгда́ усли́шать сло́во, а́біє с ра́достію приє́млють є;
|
|
17
|
17
|
|
але не мають у собі кореня і непостійні; а потім, коли настане скорбота або гоніння за слово, відразу спокушаються.
|
і не і́муть коре́нія в себі́, но привре́менні суть; та́же би́вшей печа́лі іли́ гоне́нію словесе́ ра́ди, а́біє соблажня́ються.
|
|
18
|
18
|
|
Посіяне між терням означає тих, що слухають слово,
|
А сі́ї суть, і́же в те́рнії сі́ємії, сли́шащії сло́во;
|
|
19
|
19
|
|
але в яких турботи віку цього, спокуси багатством та інші пожадання, увійшовши в них, заглушують слово, і воно безплідним буває.
|
і печа́лі ві́ка сего́, і лесть бога́тства, і о про́чих по́хоті входя́щия подавля́ють сло́во, і безпло́дно бива́єть.
|
|
20
|
20
|
|
А посіяне на добрій землі означає тих, що слухають слово і приймають, і приносять плід один у тридцять, другий в шістдесят, інший в стократ.
|
І сі́ї суть, і́же на землі́ до́брій сі́яннії, і́же сли́шать сло́во і приє́млють, і пло́дствують на три́десять, і на шестьдеся́т, і на сто.
|
|
21
|
21
|
|
І сказав їм: чи для того приносять світильник, щоб поставити під посудину або під ліжко? Чи не для того, щоб поставити на свічнику?
|
І глаго́лаше їм: єда́ світи́льник прихо́дить [вжига́ють], да под спу́дом положа́ть єго́ іли́ под одро́м? Не да ли на сві́щниці положе́н бу́деть?
|
|
22
|
22
|
|
Нема нічого таємного, що не стало б явним, і нічого не буває захованого, що не виявилося б.
|
ність бо та́йно, є́же не яви́ться, ніже́ бисть потає́но, но да при́йдеть в явле́ніє;
|
|
23
|
23
|
|
Коли хто має вуха слухати, нехай слухає!
|
а́ще кто і́мать у́ші сли́шати, да сли́шить.
|
|
24
|
24
|
|
І сказав їм: дотримуйтесь того, що чуєте: якою мірою міряєте, такою відмірено буде вам, тим, що слухають.
|
(Зач. 17) І глаго́лаше їм: блюді́те что сли́шите: в ню́же мі́ру мі́рите, возмі́риться вам, і приложи́ться вам сли́шащим;
|
|
25
|
25
|
|
Бо хто має, тому дасться; а хто не має, у того відніметься і те, що має.
|
і́же бо а́ще і́мать, да́сться єму́, а і́же не і́мать, і є́же і́мать, оти́меться от него́.
|
|
26
|
26
|
|
І сказав: Царство Боже подібне до того, як коли чоловік кине насіння в землю;
|
І глаго́лаше: та́ко єсть [і] Ца́рствіє Бо́жиє, я́коже челові́к вмета́єть сі́м'я в зе́млю,
|
|
27
|
27
|
|
і чи спить, чи встає вночі та вдень, а насіння сходить і росте, а як — не знає він.
|
і спить, і востає́ть но́щію і дні́ю, і сі́м'я прозяба́єть і расте́ть, я́коже не вість он;
|
|
28
|
28
|
|
Земля бо сама з себе родить спочатку стебло, потім колос, далі повне зерно в колосі.
|
от себе́ бо земля́ плоди́ть пре́жде траву́, пото́м клас, та́же ісполня́єть пшени́цю в кла́сі;
|
|
29
|
29
|
|
Коли ж достигне плід, негайно посилає серп, бо настали жнива.
|
єгда́ же созрі́єть плод, а́біє по́слеть серп, я́ко наста́ жа́тва.
|
|
30
|
30
|
|
І сказав: до чого уподібнимо Царство Боже? Або якою притчею зобразимо його?
|
І глаго́лаше: чесому́ уподо́бим Ца́рствіє Бо́жиє? Іли́ ко́єй при́тчі приложи́м є?
|
|
31
|
31
|
|
Воно — мов зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, дрібніше за всяке насіння на землі.
|
я́ко зе́рно гору́шично, є́же єгда́ всі́яно бу́деть в землі́, мні́є всіх сі́мен єсть земни́х;
|
|
32
|
32
|
|
А коли посіяне, сходить і стає більше від усякого зілля та дає таке велике гілля, що під тінню його можуть укриватися птахи небесні.
|
і єгда́ всі́яно бу́деть, возраста́єть, і бива́єть бо́ліє всіх зе́лій, і твори́ть ві́тві ве́лія, я́ко мощи́ под сі́нію єго́ пти́цям небе́сним вита́ти.
|
|
33
|
33
|
|
І такими багатьма притчами проповідував їм слово, скільки вони могли слухати.
|
І такови́ми при́тчами мно́гими глаго́лаше їм сло́во, я́коже можа́ху сли́шати.
|
|
34
|
34
|
|
Без притчі ж не говорив їм; а ученикам на самоті пояснював усе.
|
Без при́тчі же не глаго́лаше їм словесе́; осо́б же ученико́м Свої́м сказа́ше вся.
|
|
35
|
35
|
|
І сказав їм увечері того ж дня: переправимось на той бік.
|
(Зач. 18) І глаго́ла їм в той день, ве́черу би́вшу: пре́йдем на он пол.
|
|
36
|
36
|
|
І, відпустивши народ, узяли Його, як Він був у човні; і з Ним були інші човни.
|
І отпу́щше наро́ди, поя́ша Єго́ я́коже бі в кораблі́; і іні́ї же кораблі́ бя́ху с Ним.
|
|
37
|
37
|
|
І знялась велика буря; хвилі били в човен так, що він уже наповнювався водою.
|
І бисть бу́ря ві́трена вели́ка; во́лни же влива́хуся в кора́бль, я́ко уже́ погружа́тися єму́.
|
|
38
|
38
|
|
А Він спав на кормі на підголівнику. Його розбудили і говорять Йому: Учителю, невже Тобі байдуже, що ми гинемо?
|
І бі Сам на кормі́ на возгла́вниці сп'я. І возбуди́ша Єго́ і глаго́лаша Єму́: Учи́телю, не ради́ши ли, я́ко погиба́єм?
|
|
39
|
39
|
|
І, вставши, Він заборонив вітрові і сказав морю: умовкни, перестань. І стих вітер, і настала велика тиша.
|
І воста́в запрети́ ві́тру і рече́ мо́рю: молчи́, преста́ни. І уле́же вітр, і бисть тишина́ ве́лія.
|
|
40
|
40
|
|
І сказав їм: чого ви такі боязкі? Чому не маєте віри?
|
І рече́ їм: что та́ко страшли́ві єсте́? Ка́ко не і́мате ві́ри?
|
|
41
|
41
|
|
І страх великий напав на них, і говорили між собою: Хто ж Цей, що і вітер, і море слухають Його?
|
І убоя́шася стра́хом ве́ліїм і глаго́лаху друг ко дру́гу: кто у́бо Сей єсть, я́ко і вітр, і мо́ре послу́шають Єго́?
|
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.