|
Глава 12
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
|
Хто любить настанови, той любить знання; а хто ненавидить викриття, той невіглас.
|
Любя́й наказа́ніє лю́битъ чу́вство: ненави́дяй же обличе́нія безу́менъ.
|
|
2
|
2
|
|
Добрий здобуває благовоління від Господа; а людину підступну Він засудить.
|
Лу́чше обрѣты́й благода́ть от Го́спода Бо́га: му́жъ же законопресту́пенъ премолча́нъ бу́детъ.
|
|
3
|
3
|
|
Не утвердить себе людина беззаконням; корінь же праведників нерухомий.
|
Не испра́вится человѣ́къ от беззако́ннаго: коре́нія же пра́ведныхъ не оти́мутся.
|
|
4
|
4
|
|
Доброчесна дружина — вінець для чоловіка свого; а ганебна — як гниль у кістках його.
|
Жена́ му́жественная вѣне́цъ му́жу своєму́: я́коже въ дре́вѣ че́рвь, та́ко му́жа погубля́єтъ жена́ злотво́рная.
|
|
5
|
5
|
|
Помисли праведних — правда, а задуми нечестивих — підступність.
|
Мы́сли пра́ведныхъ судьбы́: управля́ютъ же нечести́віи ле́сти.
|
|
6
|
6
|
|
Промови нечестивих — засідка для пролиття крови, вуста ж праведних спасають їх.
|
Словеса́ нечести́выхъ льсти́ва въ кро́вь, уста́ же пра́выхъ изба́вятъ и́хъ.
|
|
7
|
7
|
|
Торкнеться нечестивих нещастя — і немає їх, а дім праведних стоїть.
|
А́може обрати́тся нечести́вый, исчеза́єтъ: хра́мины же пра́ведныхъ пребыва́ютъ.
|
|
8
|
8
|
|
Хвалять людину за мірою розуму її, а розбещений серцем буде у презирстві.
|
Уста́ разу́мнаго хвали́ма быва́ютъ от му́жа: слабосе́рдъ же поруга́ємь быва́єтъ.
|
|
9
|
9
|
|
Краще простий, але який працює на себе, ніж той, хто видає себе за знатного, але має потребу у хлібі.
|
Лу́чше му́жъ въ безче́стіи рабо́таяй себѣ́, не́жели че́сть себѣ́ обложи́въ и лиша́яйся хлѣ́ба.
|
|
10
|
10
|
|
Праведний турбується і про життя худоби своєї, серце ж нечестивих жорстоке.
|
Пра́ведникъ ми́луєтъ ду́шы ското́въ свои́хъ: утро́бы же нечести́выхъ неми́лостивны.
|
|
11
|
11
|
|
Хто обробляє землю свою, той буде насичуватися хлібом; а хто йде слідом за тими, що марно гають час, той недоумкуватий. [Хто знаходить задоволення у гаянні часу за вином, той у своєму домі залишить безславність.]
|
Дѣ́лаяй свою́ зе́млю испо́лнится хлѣ́бовъ: гоня́щіи же су́єтная лише́ни ра́зума. И́же є́сть сла́достенъ въ ві́ннѣмъ пребыва́ніи, во свои́хъ тверды́нехъ оста́витъ безче́стіє.
|
|
12
|
12
|
|
Нечестивий бажає уловити в сіті зла; але корінь праведних твердий.
|
Жела́нія нечести́выхъ зла́: коре́ніє же благочести́выхъ въ тве́рдостехъ.
|
|
13
|
13
|
|
Нечестивий уловлюється гріхами вуст своїх; але праведник вийде з біди. [Той, хто дивиться лагідно, помилуваний буде, а той, хто зустрічається у воротах, заважає іншим.]
|
За грѣ́хъ усте́нъ впа́даєтъ въ сѣ́ти грѣ́шникъ: избѣга́єтъ же от ни́хъ пра́ведникъ. Сматря́яй кро́тко поми́лованъ бу́детъ, а срѣта́яй во вратѣ́хъ оскорби́тъ ду́шы.
|
|
14
|
14
|
|
Від плоду вуст своїх людина насичується добром, і нагорода людині — за ділами рук її.
|
От плодо́въ у́стъ душа́ му́жа напо́лнится благи́хъ, воздая́ніє же усте́нъ єго́ возда́стся єму́.
|
|
15
|
15
|
|
Шлях нерозумного прямий у його очах; але хто слухає поради, той мудрий.
|
Путіє́ безу́мныхъ пра́ви предъ ни́ми: послу́шаєтъ совѣ́товъ му́дрый.
|
|
16
|
16
|
|
У нерозумного відразу ж виявиться гнів його, а розсудливий ховає образу.
|
Безу́мный а́біє исповѣ́сть гнѣ́въ сво́й: кры́єтъ же своє́ безче́стіє хи́трый.
|
|
17
|
17
|
|
Хто говорить те, що знає, той говорить правду; а у свідка неправдивого — омана.
|
Явле́нную вѣ́ру возвѣща́єтъ пра́ведный: свидѣ́тель же непра́ведныхъ льсти́въ.
|
|
18
|
18
|
|
Якийсь пустослів уражає наче мечем, а язик мудрих — лікує.
|
Су́ть, и́же глаго́люще уязвля́ютъ а́ки мечи́: язы́цы же прему́дрыхъ исцѣля́ютъ.
|
|
19
|
19
|
|
Вуста правдиві вічно перебувають, а неправдивий язик — тільки на мить.
|
Устнѣ́ и́стинны исправля́ютъ свидѣ́телство: свидѣ́тель же ско́ръ язы́къ и́мать непра́веденъ.
|
|
20
|
20
|
|
Підступність — у серці зловмисників, радість — у миротворців.
|
Ле́сть въ се́рдцы кую́щаго зла́я: хотя́щіи же ми́ра возвеселя́тся.
|
|
21
|
21
|
|
Не станеться з праведником ніякого зла, нечестиві ж будуть сповнені злом.
|
Ничто́же непра́ведноє уго́дно є́сть пра́ведному: нечести́віи же испо́лнятся злы́хъ.
|
|
22
|
22
|
|
Мерзота перед Господом — вуста неправдиві, а ті, що говорять істину, благоугодні Йому.
|
Ме́рзость Го́сподеви устнѣ́ лжи́вы: творя́й же вѣ́рно прія́тенъ єму́.
|
|
23
|
23
|
|
Чоловік розсудливий приховує знання, а серце нерозумних висловлює глупоту.
|
Му́жъ разуми́вый престо́лъ чу́вствія: се́рдце же безу́мныхъ сря́щетъ кля́твы.
|
|
24
|
24
|
|
Рука старанних буде панувати, а лінива буде під даниною.
|
Рука́ избра́нныхъ одержи́тъ удо́бь: льсти́віи же бу́дутъ во плѣне́ніи.
|
|
25
|
25
|
|
Туга на серці людини придушує її, а добре слово звеселяє його.
|
Стра́шноє сло́во се́рдце му́жа пра́ведна смуща́єтъ, вѣ́сть же блага́я весели́тъ єго́.
|
|
26
|
26
|
|
Праведник указує ближньому своєму путь, а путь нечестивих вводить їх в оману.
|
Разуми́въ пра́ведникъ себѣ́ дру́гъ бу́детъ: мы́сли же нечести́выхъ некро́тки: согрѣша́ющихъ пости́гнутъ зла́я, пу́ть же нечести́выхъ прельсти́тъ я́.
|
|
27
|
27
|
|
Лінивий не смажить своєї дичини; а майно людини старанної дорогоцінне.
|
Не улучи́тъ льсти́вый лови́твы: стяжа́ніє же честно́є му́жъ чи́стый.
|
|
28
|
28
|
|
На путі правди — життя, і на стежці її немає смерти.
|
Въ путе́хъ пра́вды живо́тъ, путіє́ же злопо́мнящихъ въ сме́рть.
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.