|
Глава 27
|
Глава 27
|
|
1
|
1
|
|
Не хвалися завтрашнім днем, тому що не знаєш, що народить той день.
|
Не хвали́ся о у́тріи, не вѣ́си бо, что́ роди́тъ [де́нь] находя́й.
|
|
2
|
2
|
|
Нехай хвалить тебе інший, а не вуста твої, — чужий, а не язик твій.
|
Да хва́литъ тя́ и́скренній, а не твоя́ уста́, чужді́й, а не твои́ устнѣ́.
|
|
3
|
3
|
|
Важкий камінь, вагомий і пісок; але гнів дурня важчий за них обох.
|
Тя́жко ка́мень и неудобоно́сно песо́къ, гнѣ́въ же безу́мнаго тя́жшій обоєго́.
|
|
4
|
4
|
|
Жорстокий гнів, неприборкна лють; але хто устоїть проти ревнощів?
|
Безми́лостивна я́рость и о́стръ гнѣ́въ, но ничто́же постои́тъ ре́вности.
|
|
5
|
5
|
|
Краще відкрите викривання, ніж прихована любов.
|
Лу́чше обличе́нія открове́нна та́йныя любве́.
|
|
6
|
6
|
|
Щирі докори від того, хто любить, і неправдиві поцілунки ненависника.
|
Достовѣ́рнѣє су́ть я́звы дру́га, не́жели во́льная лобза́нія врага́.
|
|
7
|
7
|
|
Сита душа зневажає і стільник, а голодній душі все гірке солодке.
|
Душа́ въ сы́тости су́щи со́тамъ руга́єтся: души́ же нище́тнѣй и го́рькая сла́дка явля́ются.
|
|
8
|
8
|
|
Як птах, який залишив гніздо своє, так людина, яка залишила місце своє.
|
Я́коже єгда́ пти́ца отлети́тъ от гнѣзда́ своєго́, та́ко человѣ́къ порабоща́єтся, єгда́ устрани́тся от свои́хъ мѣ́стъ.
|
|
9
|
9
|
|
Масті і пахощі радують серце; так солодкий усякому друг сердечною порадою своєю.
|
Ми́ры и віно́мъ и ѳиміа́мы красу́єтся се́рдце, растерзава́єтжеся от бѣ́дъ душа́.
|
|
10
|
10
|
|
Не залишай друга твого і друга батька твого, і в дім брата твого не ходи в день нещастя твого: краще сусід поблизу, ніж брат далеко.
|
Дру́га твоєго́ или́ дру́га о́тча не оставля́й: въ до́мъ же бра́та своєго́ не вни́ди неблагополу́чно: лу́чше дру́гъ бли́зъ, не́же бра́тъ дале́че живы́й.
|
|
11
|
11
|
|
Будь мудрий, сину мій, і радуй серце моє; і я буду мати, що відповідати тому, хто лихословить мене.
|
Му́дръ бу́ди, сы́не, да весели́тся се́рдце твоє́, и отврати́ от себе́ поно́слива словеса́.
|
|
12
|
12
|
|
Розсудливий бачить біду і ховається; а недосвідчені йдуть уперед і караються.
|
Хи́трый злы́мъ находя́щымъ укрыва́єтся: безу́мніи же наше́дше тщету́ постра́ждутъ.
|
|
13
|
13
|
|
Візьми у нього одяг його, тому що він ручився за чужого, і за стороннього візьми від нього заставу.
|
Отими́ ри́зу єго́, пре́йде бо досади́тель, и́же чужда́я погубля́єтъ.
|
|
14
|
14
|
|
Хто голосно хвалить друга свого з раннього ранку, того вважатимуть за лихомовця.
|
И́же а́ще благослови́тъ дру́га у́тро ве́ліимъ гла́сомъ, от клену́щаго ни чи́мже ра́знствовати возмни́тся.
|
|
15
|
15
|
|
Безперестанний капіж у дощовий день і сварлива дружина — рівні:
|
Ка́пли изгоня́ютъ человѣ́ка въ де́нь зи́менъ изъ до́му єго́, та́ко и жена́ клеветли́вая изъ своєго́ до́му.
|
|
16
|
16
|
|
хто хоче приховати її, той хоче приховати вітер і масть у правій руці своїй, що дає знати про себе.
|
Сѣ́веръ же́стокъ вѣ́тръ, и́менемъ же прія́тенъ нарица́єтся.
|
|
17
|
17
|
|
Як залізо гострить залізо, так людина гострить погляд друга свого.
|
Желѣ́зо желѣ́за остри́тъ: му́жъ же поощря́єтъ лице́ дру́жне.
|
|
18
|
18
|
|
Хто стереже смоковницю, той буде їсти плоди її; і хто береже господаря свого, той буде в шані.
|
И́же насажда́єтъ смоко́вницу, снѣ́сть плоды́ єя́: а и́же храни́тъ го́спода своєго́, че́стенъ бу́детъ.
|
|
19
|
19
|
|
Як у воді лице — до лиця, так серце людини — до людини.
|
Я́коже су́ть неподо́бна ли́ца ли́цамъ, си́це ниже́ сердца́ человѣ́ковъ.
|
|
20
|
20
|
|
Пекло й Аваддон — ненаситні; так ненаситні й очі людські. [Мерзота перед Господом той, хто зухвало піднімає очі, і нерозумні нестримані на язик.]
|
А́дъ и поги́бель не насыща́ются: та́кожде и о́чи человѣ́честіи несы́ти. Ме́рзость Го́сподеви утвержда́яй о́чи, и ненака́занніи невозде́ржни язы́комъ.
|
|
21
|
21
|
|
Що плавильня — для срібла, горно — для золота, те для людини вуста, які хвалять її. [Серце беззаконника шукає зла, серце ж праведне шукає знання.]
|
Искуше́ніє сребру́ и зла́ту раздеже́ніє: му́жъ же искуша́єтся усты́ хва́лящихъ єго́. Се́рдце беззако́нника взыску́єтъ зла́я, се́рдце же пра́во взыску́єтъ ра́зума.
|
|
22
|
22
|
|
Товчи нерозумного, як зерно у ступі, не відокремиться від нього глупота його.
|
А́ще біє́ши безу́мнаго посредѣ́ со́нмища срамля́я єго́, не отъи́меши безу́мія єго́.
|
|
23
|
23
|
|
Добре спостерігай за худобою твоєю, май піклування про стада;
|
Разу́мнѣ разумѣва́й ду́ши ста́да твоєго́, и да приста́виши се́рдце твоє́ ко твои́мъ стада́мъ.
|
|
24
|
24
|
|
тому що багатство не навіки, та й влада хіба з роду в рід?
|
Я́ко не во вѣ́къ му́жеви держа́ва и крѣ́пость, ниже́ предає́тъ от ро́да въ ро́дъ.
|
|
25
|
25
|
|
Проростає трава, і з’являється зелень, і збирають гірські трави.
|
Прилѣжи́ о зла́цѣхъ су́щихъ на по́ли и пожне́ши траву́, и собира́й сѣ́но наго́рноє,
|
|
26
|
26
|
|
Вівці — на одяг тобі, і козли — на купівлю поля.
|
да и́маши о́вцы на одѣя́ніє: почита́й по́ле, да бу́дутъ ти́ а́гнцы.
|
|
27
|
27
|
|
І достатньо козячого молока на їжу тобі, на їжу домашнім твоїм і на споживу служницям твоїм.
|
Сы́не, от мене́ и́маши рѣче́нія крѣ́пка въ жи́знь твою́ и въ жи́знь твои́хъ служи́телей.
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.