|
Глава 6
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
|
Сину мій! якщо ти поручився за ближнього твого і дав руку твою за іншого, —
|
Сы́не, а́ще поручи́шися за твоєго́ дру́га, преда́си твою́ ру́ку врагу́.
|
|
2
|
2
|
|
ти обплутав себе словами вуст твоїх, упійманий словами вуст твоїх.
|
Сѣ́ть бо крѣпка́ му́жу свои́ устнѣ́, и плѣня́єтся устна́ми свои́хъ у́стъ.
|
|
3
|
3
|
|
Зроби ж, сину мій, ось що, і визволи себе, тому що ти потрапив до рук ближнього твого: піди, упади до ніг і благай ближнього твого;
|
Твори́, сы́не, я́же а́зъ заповѣ́дую ти́, и спаса́йся: и́деши бо въ ру́цѣ злы́хъ за твоєго́ дру́га: бу́ди не ослабѣва́я, поощря́й же и твоєго́ дру́га, єго́же испоручи́лъ єси́.
|
|
4
|
4
|
|
не давай сну очам твоїм і дрімання віям твоїм;
|
Не да́ждь сна́ твои́ма очи́ма, ниже́ да воздре́млеши твои́ма вѣ́ждома,
|
|
5
|
5
|
|
рятуйся, як сарна з руки і як птах з руки птахолова.
|
да спасе́шися а́ки се́рна от тене́тъ и я́ко пти́ца от сѣ́ти.
|
|
6
|
6
|
|
Піди до мурахи, лінивцю, подивися на дії її, і будь мудрим.
|
Иди́ ко мра́вію, о, лѣни́ве, и поревну́й ви́дѣвъ пути́ єго́, и бу́ди о́наго мудрѣ́йшій:
|
|
7
|
7
|
|
Нема у неї ні начальника, ні приставника, ні володаря;
|
о́нъ бо, не су́щу єму́ земледѣ́лцу, ниже́ ну́дящаго єго́ имѣ́яй, ниже́ подъ влады́кою сы́й,
|
|
8
|
8
|
|
але вона заготовляє влітку хліб свій, збирає під час жнив їжу свою. [Або піди до бджоли і пізнай, яка вона працьовита, яку поважну роботу вона виконує; її труди вживають для здоров’я і царі і простолюдини; улюблена ж вона всіма і славна; хоч силою вона слабка, але мудрістю вшанована.]
|
гото́витъ въ жа́тву пи́щу и мно́гоє въ лѣ́то твори́тъ угото́ваніє. Или́ иди́ ко пчелѣ́ и увѣ́ждь, ко́ль дѣ́лателница є́сть, дѣ́ланіє же ко́ль честно́є твори́тъ: єя́же трудо́въ ца́ріє и прості́и во здра́віє употребля́ютъ, люби́ма же є́сть всѣ́ми и сла́вна: а́ще си́лою и немощна́ су́щи, [но] прему́дростію почте́на произведе́ся.
|
|
9
|
9
|
|
Доки ти, лінивцю, будеш спати? коли ти встанеш від сну твого?
|
Доко́лѣ, о, лѣни́ве, лежи́ши? когда́ же от сна́ воста́неши?
|
|
10
|
10
|
|
Трохи поспиш, трохи подрімаєш, трохи, склавши руки, полежиш:
|
Ма́ло у́бо спи́ши, ма́ло же сѣди́ши, ма́ло же дре́млеши, ма́ло же объе́млеши пе́рси рука́ма:
|
|
11
|
11
|
|
і прийде, як перехожий, бідність твоя, і нестаток твій, як розбійник. [Якщо ж будеш не лінивим, то, як джерело, прийдуть жнива твої; убогість же далеко втече від тебе.]
|
пото́мъ же на́йдетъ тебѣ́ а́ки зо́лъ пу́тникъ убо́жество: ску́дость же а́ки благі́й тече́цъ. А́ще же не лѣни́въ бу́деши, пріи́детъ я́ко исто́чникъ жа́тва твоя́, ску́дость же а́ки злы́й тече́цъ [от тебе́] отбѣжи́тъ.
|
|
12
|
12
|
|
Людина лукава, людина нечестива ходить з облудними вустами,
|
Му́жъ безу́менъ и законопресту́пный хо́дитъ въ пути́ не бла́ги:
|
|
13
|
13
|
|
моргає очима своїми, говорить ногами своїми, дає знаки пальцями своїми;
|
то́й же намиза́єтъ о́комъ и зна́меніє дає́тъ ного́ю, учи́тъ же помава́ніємъ пе́рстовъ.
|
|
14
|
14
|
|
підступність у серці її: вона замишляє зло повсякчас, сіє розбрат.
|
Развраще́нно же се́рдце кує́тъ зла́я: на вся́коє вре́мя таковы́й мяте́жы составля́єтъ гра́ду.
|
|
15
|
15
|
|
Зате несподівано прийде погибель її, раптом буде розбита — без зцілення.
|
Сего́ ра́ди внеза́пу прихо́дитъ єму́ поги́бель, разсѣче́ніє и сокруше́ніє неисцѣ́льноє.
|
|
16
|
16
|
|
Ось шість, що ненавидить Господь, навіть сім, що мерзота для душі Його:
|
Я́ко ра́дуєтся о всѣ́хъ, и́хже ненави́дитъ Бо́гъ, сокруша́єтся же за нечистоту́ души́:
|
|
17
|
17
|
|
очі горді, мова неправдива і руки, що проливають кров невинну,
|
о́ко досади́теля, язы́къ непра́ведный, ру́цѣ пролива́ющя кро́вь пра́веднаго,
|
|
18
|
18
|
|
серце, яке кує злі задуми, ноги, які швидко біжать до лиходійства,
|
и се́рдце кую́щеє мы́сли злы́, и но́зѣ тща́щыяся зло́ твори́ти потребя́тся.
|
|
19
|
19
|
|
лжесвідок, який наговорює неправду і сіє розбрат між братами.
|
Разжиза́єтъ лжы́ свидѣ́тель непра́веденъ и насыла́єтъ суды́ посредѣ́ бра́тій.
|
|
20
|
20
|
|
Сину мій! зберігай заповідь батька твого і не відкидай наставляння матері твоєї;
|
Сы́не, храни́ зако́ны отца́ твоєго́ и не отри́ни наказа́нія ма́тере твоєя́:
|
|
21
|
21
|
|
нав’яжи їх назавжди на серце твоє, обв’яжи ними шию твою.
|
навяжи́ же я́ на твою́ ду́шу при́сно и обяжи́ и́хъ о твоє́й вы́и.
|
|
22
|
22
|
|
Коли ти підеш, вони будуть керувати тобою; коли ляжеш спати, будуть охороняти тебе; коли пробудишся, будуть розмовляти з тобою:
|
Єгда́ хо́диши, води́ ю́, и съ тобо́ю да бу́детъ: єгда́ же спи́ши, да храни́тъ тя́, да востаю́щу ти́ глаго́летъ съ тобо́ю.
|
|
23
|
23
|
|
бо заповідь є світильник, і наставляння — світло, і розсудливі повчання — шлях до життя,
|
Зане́ свѣти́лникъ за́повѣдь зако́на и свѣ́тъ, и пу́ть жи́зни, и обличе́ніє, и наказа́ніє,
|
|
24
|
24
|
|
щоб оберігати тебе від негідної жінки, від улесливої мови чужої.
|
є́же сохрани́ти тя́ от жены́ мужа́ты и от наважде́нія язы́ка чужда́го.
|
|
25
|
25
|
|
Не пожадай краси її в серці твоєму, [нехай не уловленим будеш очима твоїми,] і нехай не захопить вона тебе віями своїми;
|
Сы́не, да не побѣди́тъ тя́ добро́ты по́хоть, ниже́ уловле́нъ бу́ди твои́ма очи́ма, ниже́ да совосхи́тишися вѣ́ждами єя́.
|
|
26
|
26
|
|
тому що через жінку блудну убожіють до шматка хліба, а заміжня жінка уловлює дорогу душу.
|
Цѣна́ бо блудни́цы, єли́ка єди́наго хлѣ́ба: жена́ же муже́й честны́я ду́шы уловля́єтъ.
|
|
27
|
27
|
|
Чи може хто взяти собі вогонь у пазуху, щоб не прогорів одяг його?
|
Ввя́жетъ ли кто́ о́гнь въ нѣ́дра, ри́зъ же [свои́хъ] не сожже́тъ ли?
|
|
28
|
28
|
|
Чи може хто ходити по вугіллю, яке горить, щоб не обпекти ніг своїх?
|
Или́ ходи́ти кто́ бу́детъ на у́глієхъ о́гненныхъ, но́гъ же не сожже́тъ ли?
|
|
29
|
29
|
|
Те саме буває і з тим, хто входить до дружини ближнього свого: хто доторкнеться до неї, не залишиться без провини.
|
Та́ко вше́дый къ женѣ́ мужа́тѣй не безъ вины́ бу́детъ, ниже́ вся́къ прикаса́йся є́й.
|
|
30
|
30
|
|
Не дарують злодієві, якщо він краде, щоб наситити душу свою, коли він голодний;
|
Не ди́вно, а́ще кто́ я́тъ бу́детъ крады́й: кра́детъ бо, да насы́титъ ду́шу свою́ а́лчущую:
|
|
31
|
31
|
|
але, будучи упійманим, він заплатить всемеро, віддасть усе майно дому свого.
|
а́ще же я́тъ бу́детъ, возда́стъ седмери́цею, и вся́ имѣ́нія своя́ да́въ, изба́витъ себе́.
|
|
32
|
32
|
|
Хто ж перелюбствує з жінкою, у того немає розуму; той губить душу свою, хто чинить це:
|
Прелюбодѣ́й же за ску́дость ума́ поги́бель души́ своє́й содѣва́єтъ,
|
|
33
|
33
|
|
побиття і ганьбу знайде він, і нечестя його не згладиться,
|
болѣ́зни же и безче́стіє понесе́тъ: поноше́ніє же єго́ не загла́дится во вѣ́къ:
|
|
34
|
34
|
|
тому що ревнощі — лють чоловіка, і не пощадить він у день помсти,
|
испо́лнена бо ре́вности я́рость му́жа єя́: не пощади́тъ въ де́нь суда́,
|
|
35
|
35
|
|
не прийме ніякого викупу і не задовольниться, скільки б ти не примножував дари.
|
не измѣни́тъ ни єди́ною цѣно́ю вражды́, ниже́ разрѣши́тся мно́гими дарми́.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.