|
Глава 31
|
Глава 31
|
|
1
|
1
|
|
Слова Лемуїла царя. Наставляння, які дала йому мати його:
|
Моя́ словеса́ реко́шася от Бо́га, царе́во проро́чество, єго́же наказа́ ма́ти єго́:
|
|
2
|
2
|
|
що, сину мій? що, сину утроби моєї? що, сину обітниць моїх?
|
что́, ча́до, (*соблюде́ши,) что́ рѣче́ніє Бо́жіє? перворо́дне, тебѣ́ глаго́лю, сы́не: что́, ча́до моєго́ чре́ва? что́, ча́до мои́хъ моли́твъ?
|
|
3
|
3
|
|
Не віддавай жінкам сил твоїх, ні шляхів твоїх згубницям царів.
|
Не да́ждь жена́мъ твоєго́ бога́тства и твоєго́ ума́ и житія́ въ послѣ́дній совѣ́тъ.
|
|
4
|
4
|
|
Не царям, Лемуїле, не царям пити вино, і не князям — сикеру,
|
Съ совѣ́томъ все́ твори́, съ совѣ́томъ пі́й віно́: си́льніи гнѣвли́ви су́ть, віна́ да не пію́тъ,
|
|
5
|
5
|
|
щоб, напившись, вони не забули закону і не викривили суду всіх пригноблених.
|
да напи́вшеся не забу́дутъ му́дрости и пра́во суди́ти немощны́мъ не возмо́гутъ.
|
|
6
|
6
|
|
Дайте сикеру тому, хто гине, і вино засмученому душею;
|
Дади́те сіке́ра су́щымъ въ печа́лехъ и віно́ пи́ти су́щымъ въ болѣ́знехъ,
|
|
7
|
7
|
|
нехай він вип’є і забуде бідність свою і не згадає більше про своє страждання.
|
да забу́дутъ убоже́ства и болѣ́зней не воспомя́нутъ ктому́.
|
|
8
|
8
|
|
Відкривай уста твої за безмовного і для захисту всіх сиріт.
|
Сы́не, отверза́й уста́ твоя́ сло́ву Бо́жію и суди́ вся́ здра́во:
|
|
9
|
9
|
|
Відкривай уста твої для правосуддя і для справи бідного й убогого.
|
отверза́й уста́ твоя́ и суди́ пра́ведно, разсужда́й же убо́га и не́мощна.
|
|
10
|
10
|
|
Хто знайде доброчесну дружину? ціна її вища за перли;
|
Жену́ до́блю кто́ обря́щетъ, дража́йши є́сть ка́менія многоцѣ́ннаго такова́я:
|
|
11
|
11
|
|
упевнене у ній серце чоловіка її, і він не залишиться без прибутку;
|
дерза́єтъ на ню́ се́рдце му́жа єя́: такова́я до́брыхъ коры́стей не лиши́тся:
|
|
12
|
12
|
|
вона відплачує йому добром, а не злом, в усі дні життя свого.
|
дѣ́лаєтъ бо му́жу своєму́ блага́я во все́ житіє́:
|
|
13
|
13
|
|
Добуває вовну і льон, і з охотою працює своїми руками.
|
обрѣ́тши во́лну и ле́нъ, сотвори́ благопотре́бноє рука́ма свои́ма.
|
|
14
|
14
|
|
Вона, як купецькі кораблі, здалеку добуває хліб свій.
|
Бы́сть я́ко кора́бль ку́плю дѣ́я, издале́ча собира́єтъ себѣ́ бога́тство:
|
|
15
|
15
|
|
Вона встає ще вночі і роздає їжу в домі своєму і визначає денну працю служницям своїм.
|
и востає́тъ изъ но́щи, и даде́ бра́шна до́му и дѣла́ рабы́нямъ.
|
|
16
|
16
|
|
Задумає вона про поле, і придбає його; від плодів рук своїх насаджує виноградник.
|
Узрѣ́вши село́ купи́, от плодо́въ же ру́къ свои́хъ насади́ стяжа́ніє.
|
|
17
|
17
|
|
Підперезує силою стегна свої і зміцнює м’язи свої.
|
Препоя́савши крѣ́пко чре́сла своя́, утверди́тъ мы́шцы своя́ на дѣ́ло,
|
|
18
|
18
|
|
Вона відчуває, що заняття її добре, і — світильник її не гасне і вночі.
|
и вкуси́, я́ко добро́ є́сть дѣ́лати, и не угаса́єтъ свѣти́лникъ єя́ всю́ но́щь.
|
|
19
|
19
|
|
Простягає руки свої до прядки, і персти її беруться за веретено.
|
Ла́кти своя́ простира́єтъ на поле́зная, ру́цѣ же свои́ утвержда́єтъ на вретено́,
|
|
20
|
20
|
|
Долоню свою вона відкриває бідному, і руку свою подає нужденному.
|
и ру́цѣ свои́ отверза́єтъ убо́гому, дла́нь же простре́ ни́щу.
|
|
21
|
21
|
|
Не боїться холоду для родини своєї, тому що вся родина її одягнена у подвійний одяг.
|
Не пече́тся о су́щихъ въ дому́ му́жъ єя́, єгда́ гдѣ́ заме́длитъ: вси́ бо у нея́ одѣ́яни су́ть.
|
|
22
|
22
|
|
Вона робить собі килими; висон і пурпур — одяг її.
|
Сугу́ба одѣя́нія сотвори́ му́жу своєму́, от виссо́на же и порфи́ры себѣ́ одѣя́нія.
|
|
23
|
23
|
|
Чоловік її відомий біля воріт, коли сидить зі старійшинами землі.
|
Сла́венъ быва́єтъ во вратѣ́хъ му́жъ єя́, внегда́ а́ще ся́детъ въ со́нмищи со старѣ́йшины жи́тельми земли́.
|
|
24
|
24
|
|
Вона робить покривала і продає, і пояси доставляє купцям фінікійським.
|
Плащани́цы сотвори́ и продаде́ Фінікі́аномъ, опоя́санія же Ханане́омъ.
|
|
25
|
25
|
|
Сила і краса — одяг її, і весело дивиться вона на майбутнє.
|
Уста́ своя́ отве́рзе внима́телно и зако́нно и чи́нъ заповѣ́да язы́ку своєму́.
|
|
26
|
26
|
|
Вуста свої відкриває з мудрістю, і лагідне наставляння на язиці її.
|
Крѣ́постію и лѣ́потою облече́ся, и возвесели́ся во дни́ послѣ́днія.
|
|
27
|
27
|
|
Вона спостерігає за господарством у домі своєму і не їсть хліба неробства.
|
Тѣ́сны стези́ до́му єя́, бра́шна же лѣ́ностнаго не яде́.
|
|
28
|
28
|
|
Встають діти й ублажають її, — чоловік, і хвалить її:
|
Уста́ своя́ отве́рзе му́дро и зако́нно.
|
|
29
|
29
|
|
«багато було дружин доброчесних, але ти перевершила всіх їх».
|
Ми́лостыня же єя́ возста́ви ча́да єя́, и обогати́шася: и му́жъ єя́ похвали́ ю́:
|
|
30
|
30
|
|
Миловидість оманлива і краса суєтна; але дружина, яка боїться Господа, гідна похвали.
|
мно́ги дще́ри стяжа́ша бога́тство, мно́ги сотвори́ша си́лу: ты́ же предуспѣ́ла и превознесла́ся єси́ надъ всѣ́ми:
|
|
31
|
31
|
|
Дайте їй від плоду рук її, і нехай прославлять її біля воріт діла її!
|
ло́жнаго угожде́нія и су́єтныя добро́ты же́нскія нѣ́сть въ тебѣ́: жена́ бо разу́мная благослове́на є́сть: стра́хъ же Госпо́день сія́ да хва́литъ.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.