|
Глава 25
|
Глава 25
|
|
1
|
1
|
|
І це притчі Соломона, які зібрали люди Єзекії, царя Юдейського.
|
Сія́ при́тчи Соломо́ни бы́вшыя нерасположе́нны, я́же списа́ша дру́зіє єзекі́и царя́ Іуде́йска.
|
|
2
|
2
|
|
Слава Божа — покривати таємницею справу, а слава царів — досліджувати справу.
|
Сла́ва Бо́жія кры́єтъ сло́во, сла́ва же царе́ва почита́єтъ повелѣ́нія єго́.
|
|
3
|
3
|
|
Як небо у висоті й земля в глибині, так серце царів — недослідиме.
|
Не́бо высоко́, земля́ же глубока́: се́рдце же царе́во необличи́телно.
|
|
4
|
4
|
|
Відокреми домішки від срібла, і вийде у срібника сосуд:
|
Ку́й неискуше́нноє сребро́, и очи́стится чи́сто все́.
|
|
5
|
5
|
|
віддали неправедного від царя, і престіл його утвердиться правдою.
|
Убива́й нечести́выя от лица́ царе́ва, и испра́вится въ пра́вдѣ престо́лъ єго́.
|
|
6
|
6
|
|
Не величайся перед лицем царя, і на місці великих не ставай;
|
Не горди́ся предъ лице́мъ царе́вымъ и на мѣ́стѣ си́льныхъ не ста́ни:
|
|
7
|
7
|
|
тому що краще, коли скажуть тобі: «йди сюди вище», ніж коли понизять тебе перед знатним, якого бачили очі твої.
|
лу́чше бо ти́ є́сть, єгда́ рече́тъ: взы́ди ко мнѣ́: не́жели смири́тися тебѣ́ предъ лице́мъ си́льнаго.
|
|
8
|
8
|
|
Не вступай поспішно в тяжбу: інакше що будеш робити після закінчення, коли суперник твій осоромить тебе?
|
Я́же ви́дѣста о́чи твои́, глаго́ли. Не впа́дай въ тя́жбу ско́ро, да не раска́єшися по́слѣжди, єгда́ тебѣ́ досади́тъ дру́гъ тво́й.
|
|
9
|
9
|
|
Веди тяжбу із суперником твоїм, але таємниці іншого не відкривай,
|
Вступа́й вспя́ть, не неради́, да не поно́ситъ у́бо тебѣ́ дру́гъ:
|
|
10
|
10
|
|
щоб не докорив тобі той, хто почує це, і тоді нечестя твоє не відійде від тебе. [Любов і дружба звільняють: збережи їх для себе, щоб не зробитися тобі достойним ганьби; збережи путі твої благовпорядкованими.]
|
сва́ра же твоя́ и вражда́ твоя́ не отсту́питъ, но бу́детъ ти́ ра́вна со сме́ртію. Благода́ть и любы́ свобожда́єтъ, въ ни́хже утверди́ себе́, да не въ поноше́ніи бу́деши, но сохрани́ пути́ твоя́ до́брѣ устро́єны.
|
|
11
|
11
|
|
Золоті яблука у срібних прозорих посудинах — слово, сказане пристойно.
|
[Я́коже] я́блоко зла́то во усеря́зи сарді́йскаго ка́мене, си́це рещи́ сло́во при прили́чныхъ єму́.
|
|
12
|
12
|
|
Золота серга і прикраса з чистого золота — мудрий викривач для уважного вуха.
|
И [я́коже] во усеря́зь златы́й сарді́йскій ка́мень многоцѣ́нный вя́жется, [си́це] сло́во прему́дро во у́хо благопослу́шно.
|
|
13
|
13
|
|
Що прохолода від снігу під час жнив, те вірний посланець для того, хто посилає його: він доставляє душі господаря свого відраду.
|
Я́коже исхо́дище снѣ́га въ жа́тву зно́я по́льзуєтъ, та́ко вѣ́стникъ вѣ́ренъ посла́вшихъ єго́: ду́шы бо употребля́ющихъ єго́ по́льзуєтъ.
|
|
14
|
14
|
|
Що хмари і вітри без дощу, те людина, яка хвалиться подарунками, яких не дає.
|
Я́коже вѣ́три и о́блацы и дожде́ве явля́ющіися, та́ко и хва́лящійся о дая́ніи ло́жнѣмъ.
|
|
15
|
15
|
|
Лагідністю схиляється до милости вельможа, і м’який язик переломлює кістки.
|
Въ долготерпѣ́ніи благополу́чіє царе́мъ: язы́къ же мя́кокъ сокруша́єтъ ко́сти.
|
|
16
|
16
|
|
Знайшов ти мед, — їж, скільки тобі потрібно, щоб не пересититися ним і не виблювати його.
|
Ме́дъ обрѣ́тъ я́ждь умѣ́ренно, да не ка́ко пресыще́нъ изблює́ши.
|
|
17
|
17
|
|
Не вчащай входити в дім друга твого, щоб ти не надокучив йому і він не зненавидів тебе.
|
Не учаща́й вноси́ти но́гу твою́ ко дру́гу твоєму́, да не когда́ насы́щься тебе́, возненави́дитъ тя́.
|
|
18
|
18
|
|
Що молот і меч і гостра стріла, те людина, яка виголошує лжесвідчення проти ближнього свого.
|
Дреко́ль и ме́чь и стрѣла́ остра́, та́ко и му́жъ свидѣ́телствуяй на дру́га своєго́ свидѣ́телство ло́жноє.
|
|
19
|
19
|
|
Що зламаний зуб і розслаблена нога, те надія на ненадійну [людину] в день біди.
|
Пу́ть зла́го и нога́ законопресту́пнаго поги́бнутъ въ де́нь зо́лъ.
|
|
20
|
20
|
|
Що холодний день, для того, хто знімає із себе одяг, що оцет на рану, те той, хто співає пісень сумному серцю. [Як міль одягу і черва дереву, так печаль шкодить серцю людини.]
|
Я́коже о́цетъ неполе́зенъ вре́ду и ды́мъ очи́ма, та́ко припа́дшая стра́сть въ тѣлеси́ се́рдце оскорбля́єтъ. Я́коже мо́ліє въ ри́зѣ и че́рвіє въ дре́вѣ, та́ко печа́ль му́жу вреди́тъ се́рдце.
|
|
21
|
21
|
|
Якщо голодний ворог твій, нагодуй його хлібом; і якщо він спраглий, напої його водою:
|
А́ще а́лчетъ вра́гъ тво́й, ухлѣ́би єго́: а́ще ли жа́ждетъ, напо́й єго́:
|
|
22
|
22
|
|
тому що, [роблячи це,] ти збираєш палаюче вугілля на голову його, і Господь воздасть тобі.
|
сіє́ бо творя́, у́гліє о́гненноє собира́єши на главу́ єго́, Госпо́дь же возда́стъ тебѣ́ блага́я.
|
|
23
|
23
|
|
Північний вітер приносить дощ, а таємна мова — незадоволені обличчя.
|
Вѣ́тръ сѣ́верный воздвиза́єтъ о́блаки, лице́ же безсту́дно язы́къ раздража́єтъ.
|
|
24
|
24
|
|
Краще жити в кутку на покрівлі, ніж із сварливою дружиною у просторому домі.
|
Лу́чше жи́ти во у́глѣ непокры́тѣмъ, не́же во хра́минѣ о́бщей со жено́ю клеветли́вою.
|
|
25
|
25
|
|
Що холодна вода для виснаженої спрагою душі, те добра звістка з далекої країни.
|
Я́коже вода́ студе́ная души́ жа́ждущей благопрія́тна, та́ко вѣ́сть блага́я от земли́ издале́ча.
|
|
26
|
26
|
|
Що збурене джерело й пошкоджена криниця, те праведник, що падає перед нечестивим.
|
Я́коже а́ще кто́ исто́чникъ загражда́єтъ и исхо́дище воды́ губи́тъ, та́ко не лѣ́по пра́веднику па́сти предъ нечести́вымъ.
|
|
27
|
27
|
|
Як недобре їсти багато меду, так домагатися слави не є слава.
|
Я́сти ме́дъ мно́го не добро́: почита́ти же подоба́єтъ словеса́ сла́вна.
|
|
28
|
28
|
|
Що місто зруйноване, без стін, те людина, що не володіє духом своїм.
|
Я́коже гра́дъ стѣна́ми разоре́нъ и не огражде́нъ, та́ко му́жъ творя́й что́ безъ совѣ́та.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.