|
Главa f7i
|
Глава 19
|
|
1
|
1
|
| Лyчше є4сть ўб0гъ ходsй въ простотЁ своeй, нeже богaтый стропти1въ ўстны6 свои1ми и3 несмhсленъ. | Краще бідний, який ходить у своїй непорочності, ніж [багатий] із неправдивими вустами, і притім нерозумний. |
|
2
|
2
|
| И#дёже нёсть ўчeніz души2, нёсть добро2, и3 и4же ск0ръ є4сть ногaма, п0ткнетсz. | Недобре душі без знання, і хто поспішний ногами, той оступиться. |
|
3
|
3
|
| Неразyміе мyжа погублsетъ пути6 є3гw2, и3 бGа вин0вна твори1тъ въ сeрдцы своeмъ. | Глупота людини спотворює путь її, а серце її обурюється на Господа. |
|
4
|
4
|
| Богaтство прилагaетъ дрyги мнHги: ни1щій же и3 t сyщагw дрyга њставлsемь бывaетъ. | Багатство додає багато друзів, а бідного залишає і друг його. |
|
5
|
5
|
| Свидётель лжи1въ без8 мyки не бyдетъ: њклеветazй же непрaведнw не ўбэжи1тъ є3S. | Лжесвідок не залишиться непокараним, і хто говорить неправду, не врятується. |
|
6
|
6
|
| Мн0зи ўгождaютъ ли1цамъ ц†рскимъ: всsкъ же ѕ0лъ бывaетъ въ поношeніе мyжеви. | Багато хто запобігає перед знатними, і всякий — друг людині, яка дає подарунки. |
|
7
|
7
|
| Всsкъ, и4же ўб0гаго брaта ненави1дитъ, и3 t содрyжества далeче бyдетъ. Мhсль благaz вёдzщымъ ю5 приближaетсz, мyжъ же мyдръ њбрsщетъ ю5. Мн0гw творsй ѕлA совершaетъ ѕл0бу, ґ и4же раздражaетъ словесы2, не спасeтсz. | Бідного ненавидять усі брати його, тим більше друзі його віддаляються від нього: женеться за ними, щоб поговорити, але і цього немає. |
|
8
|
8
|
| Стzжaвый мyдрость лю1битъ себE, ґ и4же сохранsетъ рaзумъ, њбрsщетъ благ†z. | Хто здобуває розум, той любить душу свою; хто спостерігає розважливість, той знаходить благо. |
|
9
|
9
|
| Свидётель лжи1вый не без8 мyки бyдетъ, ґ и4же разжизaетъ ѕл0бу, поги1бнетъ t неS. | Лжесвідок не залишиться непокараним, і хто говорить неправду, загине. |
|
10
|
10
|
| Не п0льзуетъ безyмному слaдость, и3 ѓще рaбъ нaчнетъ съ досаждeніемъ њбладaти. | Непристойна нерозумному пишність, тим більше рабові панування над князями. |
|
11
|
11
|
| Ми1лостивъ мyжъ долготерпи1тъ, похвалa же є3гw2 превосх0дитъ законопрестyпныхъ. | Розсудливість робить людину повільною на гнів, і слава для неї — бути поблажливою до провин. |
|
12
|
12
|
| Царeво прещeніе под0бно рыкaнію льв0ву, и3 ћкоже росA ѕлaку, тaкw ти1хость є3гw2. | Гнів царя — як ревіння лева, а благовоління його — як роса на траву. |
|
13
|
13
|
| Стyдъ є4сть nтцY сhнъ безyменъ, и3 нечи6сты њбёты t мзды2 блудни1цы. | Нерозумний син — руйнування для батька свого, і сварлива дружина — стічна труба. |
|
14
|
14
|
| Д0мъ и3 и3мёніе раздэлsютъ nтцы2 чaдwмъ: t гDа же сочетавaетсz женA мyжеви. | Дім і майно — спадщина від батьків, а розумна дружина — від Господа. |
|
15
|
15
|
| Стрaхъ содержи1тъ мyжа женонрaвна: душa же прaзднагw взaлчетъ. | Лінощі занурюють у сонливість, і недбайлива душа буде терпіти голод. |
|
16
|
16
|
| И$же храни1тъ зaпwвэди, соблюдaетъ свою2 дyшу, ґ нерадsй њ свои1хъ путeхъ поги1бнетъ. | Хто зберігає заповідь, той зберігає душу свою, а хто не дбає про путі свої, — загине. |
|
17
|
17
|
| Ми1луzй ни1ща взаи1мъ даeтъ бGови, по даsнію же є3гw2 воздaстсz є3мY. | Хто благодіє бідному, дає в борг Господу, і Він воздасть йому за благодіяння його. |
|
18
|
18
|
| Наказyй сhна твоего2, тaкw бо бyдетъ благонадeженъ: въ досаждeніе же не взeмлисz душeю твоeю. | Карай сина свого, доки є надія, і не обурюйся криком його. |
|
19
|
19
|
| Ѕлоyменъ мyжъ мн0гw њтщети1тсz: ѓще же губи1тель є4сть, и3 дyшу свою2 приложи1тъ. | Гнівливий нехай терпить покарання, тому що, коли пощадиш його, доведеться тобі ще більше карати його. |
|
20
|
20
|
| Слyшай, сhне, nтцA твоегw2 наказaніz, да мyдръ бyдеши въ послBднzz тво‰. | Слухайся поради і приймай викривання, щоб стати тобі згодом мудрим. |
|
21
|
21
|
| МнHги мы6сли въ сeрдцы мyжа: совётъ же гDень во вёкъ пребывaетъ. | Багато задумів у серці людини, але відбудеться тільки визначене Господом. |
|
22
|
22
|
| Пл0дъ мyжеви ми1лостынz: лyчше же ни1щь првdный, нeжели богaтъ лжи1въ. | Радість людині — добродійність її, і бідна людина краще, ніж неправдива. |
|
23
|
23
|
| Стрaхъ гDень въ жив0тъ мyжеви: ґ безстрaшный водвори1тсz на мёстэхъ, и3дёже не наблюдaетсz рaзумъ. | Страх Господній веде до життя, і хто має його, завжди буде задоволений, і зло не осягне його. |
|
24
|
24
|
| Скрывazй въ нёдрэхъ рyцэ свои2 непрaведнw нижE ко ўстHмъ свои6мъ принесeтъ |. | Лінивий опускає руку свою у чашу, і не хоче донести її до рота свого. |
|
25
|
25
|
| Губи1телю р†ны пріeмлющу, безyмный ковaрнэе бyдетъ: ѓще же њбличaеши мyжа разyмна, ўразумёетъ чyвство. | Якщо ти покараєш кощунника, то і простий зробиться розсудливим; і якщо викриєш розумного, то він зрозуміє наставляння. |
|
26
|
26
|
| Безчeствуzй nтцA и3 tрэвazй мaтерь свою2 срамотY пріи1метъ и3 поношeніе. | Хто розоряє батька і виганяє матір, — син соромітний і безчесний. |
|
27
|
27
|
| Сhнъ њставлszй храни1ти наказaніе џтчее поучи1тсz словесє1мъ ѕлы6мъ. | Перестань, сину мій, слухати напоумлення про відхилення від висловів розуму. |
|
28
|
28
|
| Выручazй џтрока несмhслена досаждaетъ њправдaнію: ўстa же нечести1выхъ пожрyтъ сyдъ. | Лукавий свідок знущається із суду, і вуста беззаконних ковтають неправду. |
|
29
|
29
|
| Ўготовлsютсz невоздє1ржнымъ р†ны, и3 мучє1ніz под0бнэ нераз{мнымъ. | Готові суди для кощунників, і побиття — на тіло нерозумних. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
