Главa №
|
Глава 1
|
1
|
1
|
При6тчи соломHна сhна давjдова, и4же цaрствова во ї}ли, | Притчі Соломона, сина Давидового, царя Ізраїльського, |
2
|
2
|
познaти премyдрость и3 наказaніе и3 ўразумёти словесA мyдрости, | щоб пізнати мудрість і наставляння, зрозуміти слова розуму; |
3
|
3
|
пріsти же и3зви6тіz словeсъ и3 разрэшє1ніz гадaній, ўразумёти же прaвду и4стинную и3 сyдъ и3справлsти: | засвоїти правила розсудливости, правосуддя, суду і правоти; |
4
|
4
|
да дaстъ неѕлHбивымъ ковaрство, nтрочaти же ю4ну чyвство же и3 смhслъ. | простим дати розважливість, юнаку — знання і розсудливість; |
5
|
5
|
Си1хъ бо послyшавъ, мyдрый премyдрэе бyдетъ, ґ разyмный строи1телство стsжетъ: | послухає мудрий — і примножить пізнання, і розумний знайде мудрі поради; |
6
|
6
|
ўразумёетъ же при1тчу и3 тeмное сл0во, рэчє1ніz же премyдрыхъ и3 гад†ніz. | щоб розуміти притчу і хитромудру мову, слова мудреців і загадки їхні. |
7
|
7
|
Начaло премyдрости стрaхъ гDень, рaзумъ же блaгъ всBмъ творsщымъ є3го2: бlгочeстіе же въ бGа начaло чyвства, премyдрость же и3 наказaніе нечести1віи ўничижaтъ. | Початок мудрости — страх Господній; [добре розуміння в усіх, кого воно водить; а благоговіння до Бога — початок розуміння;] нерозумні тільки нехтують мудрість і наставляння. |
8
|
8
|
Слhши, сhне, наказaніе nтцA твоегw2 и3 не tри1ни завётwвъ мaтере твоеS: | Слухай, сину мій, повчання батька твого і не відкидай заповіту матері твоєї, |
9
|
9
|
вэнeцъ бо благодaтей пріи1меши на твоeмъ версЁ и3 гри1вну злaту њ твоeй вhи. | тому що це — прекрасний вінок для голови твоєї і прикраса для шиї твоєї. |
10
|
10
|
Сhне, да не прельстsтъ тебE мyжіе нечести1віи, нижE да восх0щеши, | Сину мій! якщо будуть схиляти тебе грішники, не погоджуйся; |
11
|
11
|
ѓще пом0лzтъ тS, глаг0люще: и3ди2 съ нaми, приwбщи1сz кр0ве, скрhемъ же въ зeмлю мyжа првdна непрaведнw: | якщо будуть говорити: «йди з нами, зробимо засідку для убивства, підстережемо непорочного без вини, |
12
|
12
|
пожрeмъ же є3го2 ћкоже ѓдъ жи1ва, и3 в0змемъ пaмzть є3гw2 t земли2, | живих проковтнемо їх, як пекло, і — цілих, як тих, що сходять у могилу; |
13
|
13
|
стzжaніе є3гw2 многоцённое пріи1мемъ, и3сп0лнимъ же д0мы нaшz корhстей: | наберемо всякого дорогоцінного майна, наповнимо доми наші здобич чю; |
14
|
14
|
жрeбій же тв0й положи2 съ нaми: џбще же влагaлище стsжемъ вси2, и3 мэшeцъ є3ди1нъ да бyдетъ всBмъ нaмъ. | жереб твій ти будеш кидати разом з нами, склад один буде в усіх нас», — |
15
|
15
|
Не и3ди2 въ пyть съ ни1ми: ўклони1 же н0гу твою2 t стeзь и4хъ: | сину мій! не ходи в путь з ними, утримай ногу твою від путі їх, |
16
|
16
|
н0зэ бо и4хъ на ѕло2 текyтъ, и3 ск0ри сyть и3зліsти кр0вь. | тому що ноги їхні біжать до зла і поспішають на пролиття крови. |
17
|
17
|
Не без8 прaвды бо простирaютсz мрє1жи перн†тымъ: | У очах усіх птахів даремно розставляються тенета, |
18
|
18
|
тjи бо ўбjйству приwбщaющесz, сокр0вищствуютъ себЁ ѕл†z: разрушeніе же мужeй законопрестyпныхъ ѕло2. | а роблять за сідку для їхньої крови і підстерігають їхні душі. |
19
|
19
|
Сjи путіE сyть всёхъ творsщихъ беззакHннаz: нечeстіемъ бо свою2 дyшу teмлютъ. | Такі путі кожного, хто жадає чужого добра: воно віднімає життя у того, хто заволодів ним. |
20
|
20
|
Премyдрость во и3сх0дэхъ поeтсz, въ ст0гнахъ же дерзновeніе в0дитъ, | Премудрість виголошує на вулиці, на площах підносить голос свій, |
21
|
21
|
на крaехъ же стёнъ проповёдуетсz, ў врaтъ же си1льныхъ присэди1тъ, во вратёхъ же грaда дерзaющи глаг0летъ: | у головних місцях зібрань проповідує, біля входів у міські ворота говорить промову свою: |
22
|
22
|
є3ли1ко ќбw врeмz неѕл0бивіи держaтсz прaвды, не постыдsтсz: безyмніи же досaды сyще желaтеліе, нечести1віи бhвше, возненави1дэша чyвство | «доки, невігласи, будете любити неуцтво? доки буйні будуть тішитися буйством? доки нерозумні будуть ненавидіти знання? |
23
|
23
|
и3 пови1нни бhша њбличeніємъ. СE, предложY вaмъ моегw2 дыхaніz рэчeніе, научy же вaсъ моемY словеси2. | Зверніться до мого викривання: ось, я виллю на вас дух мій, сповіщу вам слова мої. |
24
|
24
|
Понeже звaхъ, и3 не послyшасте, и3 простирaхъ словесA, и3 не внимaсте, | Я кликала, і ви не послухалися; простягала руку мою, і не було того, хто слухає; |
25
|
25
|
но tметaсте мо‰ совёты и3 мои6мъ њбличeніємъ не внимaсте: | і ви відкинули всі мої поради, і викривань моїх не прийняли. |
26
|
26
|
u5бо и3 ѓзъ вaшей поги1бели посмэю1сz, порaдуюсz же, є3гдA пріи1детъ вaмъ пaгуба, | За те і я посміюся з вашої загибелі; порадію, коли прийде на вас жах; |
27
|
27
|
и3 є3гдA пріи1детъ на вы2 внезaпу мzтeжъ, низвращeніе же под0бно бyри пріи1детъ, и3ли2 є3гдA пріи1детъ вaмъ печaль и3 градоразорeніе, и3ли2 є3гдA нaйдетъ на вы2 пaгуба. | коли прийде на вас жах, як буря, і лихо, як вихор, принесеться на вас; коли осягнуть вас скорбота і тиснява. |
28
|
28
|
Бyдетъ бо є3гдA призовeте мS, ѓзъ же не послyшаю вaсъ: взhщутъ менE ѕлjи и3 не њбрsщутъ. | Тоді будуть кликати мене, і я не почую; зранку будуть шукати мене, і не знайдуть мене. |
29
|
29
|
Возненави1дэша бо премyдрость, словесe же гDнz не пріsша: | За те, що вони зненавиділи знання і не обрали для себе страху Господнього, |
30
|
30
|
нижE хотёша внимaти мои6мъ совётwмъ, ругaхусz же мои6мъ њбличeніємъ. | не прийняли поради моєї, знехтували усі викривання мої; |
31
|
31
|
Тёмже снэдsтъ свои1хъ путjй плоды2 и3 своегw2 нечeстіz насhтzтсz: | за те і будуть вони споживати від плодів шляхів своїх і насичуватися від помислів їх. |
32
|
32
|
и4бо, занE њби1дэша младeнцєвъ, ўбіeни бyдутъ, и3 и3стzзaніе нечести6выz погуби1тъ. | Тому що впертість невігласів уб’є їх, і безтурботність нерозумних погубить їх, |
33
|
33
|
Менe же слyшаzй всели1тсz на ўповaніи и3 почjетъ без8 стрaха t всsкагw ѕлA. | а той, хто слухає мене, буде жити безпечно і спокійно, не боячись зла». |