|
Главa к7
|
Глава 20
|
|
1
|
1
|
| Неви1нно віно2, ўкори1зненно же піsнство, и3 всsкъ пребывazй въ нeмъ не бyдетъ премyдръ. | Вино — глузливе, сикера — буйна; і всякий, хто захоплюється ними, нерозумний. |
|
2
|
2
|
| Не рaзнствуетъ прещeніе царeво t ћрости льв0вы: раздражazй же є3го2 и3 примэшazйсz є3мY согрэшaетъ въ свою2 дyшу. | Гроза царя — ніби ревіння лева: хто дратує його, той грішить проти самого себе. |
|
3
|
3
|
| Слaва мyжу tвращaтисz t досаждeніz: всsкъ же безyменъ си1ми соплетaетсz. | Шана для людини — відстати від сварки; а всякий дурень задерикуватий. |
|
4
|
4
|
| Поноси1мь лэни1вый не ўсрамлsетсz, тaкожде и3 заeмлzй пшени1цу въ жaтву. | Лінивець узимку не оре: шукає влітку — і немає нічого. |
|
5
|
5
|
| ВодA глубокA совётъ въ сeрдцы мyжа: мyжъ же премyдръ и3счeрплетъ ю5. | Помисли в серці людини — глибокі води, але людина розумна вичерпує їх. |
|
6
|
6
|
| Вели1ка вeщь человёкъ, и3 драгaz мyжъ творsй ми1лость: мyжа же вёрна (вели1ко) дёло њбрэсти2. | Багато хто хвалить людину за милосердя, але правдиву людину хто знаходить? |
|
7
|
7
|
| И$же без8 пор0ка живeтъ въ прaвдэ, блажє1ны њстaвитъ дёти сво‰. | Праведник ходить у своїй непорочності: блаженні діти його після нього! |
|
8
|
8
|
| Е#гдA цaрь прaведенъ на прест0лэ сsдетъ, не проти1витсz пред8 nчи1ма є3гw2 ничт0же лукaво. | Цар, який сидить на престолі суду, розганяє очима своїми все зле. |
|
9
|
9
|
| Кто2 похвaлитсz чи1сто и3мёти сeрдце; и3ли2 кто2 дeрзнетъ рещи2 чи1ста себE бhти t грэхHвъ; | Хто може сказати: «я очистив моє серце, я чистий від гріха мого?» |
|
10
|
10
|
| Вёсъ вели1къ и3 мaлъ, и3 мёра сугyба, нечи6ста пред8 гDемъ nбоS: | Неоднакові терези, неоднакова міра, те й інше — мерзота перед Господом. |
|
11
|
11
|
| и3 творsй | въ начинaніихъ свои1хъ зaпнетсz: ю4нота съ препод0бнымъ, и3 прaвый пyть є3гw2. | Можна узнати навіть отрока за заняттями його, чи чистою і чи правильною буде поведінка його. |
|
12
|
12
|
| Ќхо слhшитъ, и3 џко ви1дитъ: гDнz дэлA nбоS. | Вухо, що чує, й око, що бачить, — і те й інше створив Господь. |
|
13
|
13
|
| Не люби2 клеветaти, да не вознесeшисz: tвeрзи џчи твои2 и3 насыщaйсz хлёба. | Не люби спати, щоб тобі не зубожіти; тримай відкритими очі твої, і будеш досита їсти хліб. |
|
14
|
14
|
| Ѕло2, ѕло2, речeтъ стzжавazй, и3 tшeдъ тогдA похвaлитсz. | «Погано, погано», говорить покупець, а коли відійде, хвалиться. |
|
15
|
15
|
| Е$сть злaто и3 мн0жество кaменій драги1хъ, сосyдъ чeстенъ ўстнЁ раз{мны. | Є золото і багато перлів, але дорогоцінне начиння — вуста розумні. |
|
16
|
16
|
| Возми2 ри1зу є3гw2, ћкw и3спорyчникъ бhсть чуждhz, и3 за чуждyю возми2 зал0гъ t негw2. | Візьми одяг його, оскільки він заручився за чужого; і за стороннього візьми від нього заставу. |
|
17
|
17
|
| Слaдокъ є4сть человёку хлёбъ лжи2, но пот0мъ и3сп0лнzтсz ўстA є3гw2 кaменіz. | Солодкий для людини хліб, придбаний неправдою; але після рот її наповниться жорствою. |
|
18
|
18
|
| Помышлeніе въ совётэ ўгот0витсz, въ правлeніи же твори1тъ брaнь. | Починання одержують твердість через нараду, і після наради веди війну. |
|
19
|
19
|
| Tкрывazй тaйну х0дитъ лeстію: и3 прельщaющему ўстнaми свои1ми не примэшaйсz. | Хто ходить переносником, той відкриває таємницю; і хто широко розкриває рот, з тим не спілкуйся. |
|
20
|
20
|
| Ѕлосл0вzщему nтцA и3ли2 мaтерь ўгaснетъ свэти1лникъ, зBницы же nчeсъ є3гw2 ќзрzтъ тмY. | Хто лихословить батька свого і свою матір, того світильник згасне серед глибокої темряви. |
|
21
|
21
|
| Чaсть поспёшна въ начaлэ, въ послёднихъ не благослови1тсz. | Спадщина, поспішно захоплена спочатку, не благословиться згодом. |
|
22
|
22
|
| Не рцы2: tмщY врагY: но потерпи2 гDа, да ти2 пом0жетъ. | Не говори: «я відплачу за зло»; залиш Господу, і Він збереже тебе. |
|
23
|
23
|
| Мeрзость гDеви сугyбый вёсъ, и3 мёрило лжи1во не добро2 пред8 ни1мъ. | Мерзота перед Господом — неоднакові гирі, і неправильні терези — не добро. |
|
24
|
24
|
| T гDа и3справлsютсz стwпы2 мyжу: смeртный же кaкw ўразумёетъ пути6 сво‰; | Від Господа спрямовуються кроки людини; людині ж як дізнатися про шлях свій? |
|
25
|
25
|
| Сёть мyжеви ск0рw нёчто t свои1хъ њсвzщaти: по њбётэ бо раскazніе бывaетъ. | Сітка для людини — поспішно давати обітницю, і після обітниці обмірковувати. |
|
26
|
26
|
| Вёzтель нечести1выхъ є4сть цaрь мyдръ и3 наложи1тъ на нS к0ло. | Мудрий цар розвіє нечестивих і поверне на них колесо. |
|
27
|
27
|
| Свётъ гDень дыхaніе человёкwмъ, и4же и3спытaетъ т†йнаz ўтр0бы. | Світильник Господній — дух людини, який випробовує всі глибини серця. |
|
28
|
28
|
| Ми1лостынz и3 и4стина сохранeніе царю2, и3 њб8и1дутъ прест0лъ є3гw2 въ прaвдэ. | Милість і істина охороняють царя, і милістю він підтримує престіл свій. |
|
29
|
29
|
| Лёпота (є4сть) ю4нымъ премyдрость: слaва же ст†рымъ сэди6ны. | Слава юнаків — сила їх, а прикраса старих — сивина. |
|
30
|
30
|
| Р†ны и3 сокрушє1ніz срэтaютъ ѕлhхъ, ћзвы же въ сокр0вищихъ чрeва. | Рани від побиття — лікування проти зла, й удари, що проникають у нутрощі утроби. |
