|
Главa к7ѕ
|
Глава 26
|
|
1
|
1
|
| Ћкоже росA въ жaтву и3 ћкоже д0ждь въ лётэ [Е#вр.: ћкоже снёгъ въ лётэ и3 д0ждь въ жaтву.], тaкw нёсть безyмному чeсти. | Як сніг улітку і дощ під час жнив, так честь непристойна нерозумному. |
|
2
|
2
|
| Ћкоже пти6цы tлетaютъ и3 врaбіеве, тaкw клsтва сyетнаz не нaйдетъ ни на ког0же. | Як горобець спурхне, як ластівка полетить, так незаслужене прокляття не збудеться. |
|
3
|
3
|
| Ћкоже би1чь коню2 и3 њстeнъ nслY, тaкw жeзлъ kзhку законопрестyпну. | Бич для коня, вузда для осла, а палка для дурних. |
|
4
|
4
|
| Не tвэщaй безyмному по безyмію є3гw2, да не под0бенъ є3мY бyдеши: | Не відповідай нерозумному за глупотою його, щоб і тобі не зробитися подібним до нього; |
|
5
|
5
|
| но tвэщaй безyмному по безyмію є3гw2, да не kви1тсz мyдръ ў себє2. | не відповідай нерозумному за глупотою його, щоб він не став мудрецем в очах своїх. |
|
6
|
6
|
| T путjй свои1хъ поношeніе твори1тъ, и4же послA вёстникомъ безyмнымъ сл0во. | Підрізує собі ноги, терпить неприємність той, хто дає словесне доручення дурневі. |
|
7
|
7
|
| Tими2 шeствіе t глeзнъ и3 законопреступлeніе t ќстъ безyмныхъ. | Нерівно піднімаються ноги у кульгавого, — і притча у вустах дурнів. |
|
8
|
8
|
| И$же привzзyетъ кaмень въ прaщи, под0бенъ є4сть даю1щему безyмному слaву. | Що той, хто вкладає коштовний камінь у пращу, те саме той, що віддає нерозумному шану. |
|
9
|
9
|
| Тє1рніz прозzбaютъ въ руцЁ піsницы, и3 порабощeніе въ руцЁ безyмныхъ. | Що колючий терен у руці п’яного, те притча в устах дурнів. |
|
10
|
10
|
| Мн0гими волнyетсz всsка пл0ть безyмныхъ, сокрушaетсz бо и3зступлeніе и4хъ. | Сильний робить усе довільно: і нерозумного нагороджує, і всякого перехожого нагороджує. |
|
11
|
11
|
| Ћкоже пeсъ, є3гдA возврати1тсz на сво‰ блевHтины, и3 мeрзокъ бывaетъ, тaкw безyмный своeю ѕл0бою возврaщьсz на св0й грёхъ. Е$сть стhдъ наводsй грёхъ, и3 є4сть стhдъ слaва и3 благодaть. | Як пес повертається на блювотину свою, так нерозумний повторює дурість свою. |
|
12
|
12
|
| Ви1дэхъ мyжа непщевaвша себE мyдра бhти, ўповaніе же и4мать безyмный пaче є3гw2. | Чи бачив ти чоловіка, мудрого в очах своїх? На нерозумного більше надії, ніж на нього. |
|
13
|
13
|
| Глаг0летъ лэни1вый п0сланъ на пyть: лeвъ на путeхъ, на ст0гнахъ же разбHйницы. | Лінивець говорить: «лев на дорозі! лев на площах!» |
|
14
|
14
|
| Ћкоже двeрь њбращaетсz на пzтЁ, тaкw лэни1вый на л0жи своeмъ. | Двері качаються на гаках своїх, а лінивець на постелі своїй. |
|
15
|
15
|
| Скрhвъ лэни1вый рyку въ нёдро своE не возм0жетъ принести2 ко ўстHмъ. | Лінивець опускає руку свою в чашу, і йому важко донести її до рота свого. |
|
16
|
16
|
| Мудрёйшій себЁ лэни1вый kвлsетсz, пaче во и3з8oби1ліи и3зносsщагw вёсть. | Лінивець в очах своїх мудріший за сімох, які відповідають обдумано. |
|
17
|
17
|
| Ћкоже держaй за w4шибъ псA, тaкw предсэдaтелствуzй чуждeму судY. | Хапає пса за вуха, хто, проходячи мимо, втручається в чужу сварку. |
|
18
|
18
|
| Ћкоже врачyеміи мeщутъ словесA на человёки, срэтazй же сл0вомъ пeрвый зaпнетсz: | Як той, хто прикидається несповна розуму, кидає вогонь, стріли і смерть, |
|
19
|
19
|
| тaкw вси2 ковaрствующіи над8 свои1ми др{ги: є3гдa же ўви1дэни бyдутъ, глаг0лютъ, ћкw и3грaz содёzхъ. | так — чоловік, який підступно шкодить другові своєму і потім говорить: «я тільки пожартував». |
|
20
|
20
|
| Во мн0зэхъ дрeвэхъ растeтъ џгнь: ґ и3дёже нёсть разгнэвлsюща, ўмолкaетъ свaръ. | Де немає більше дров, вогонь погасає, і де немає навушника, розбрат вщухає. |
|
21
|
21
|
| Nгни1ще ќглію, и3 дровA nгнeви: мyжъ же клеветли1въ въ мzтeжъ свaра. | Вугілля — для жару і дрова — для вогню, а людина сварлива — для розпалення сварки. |
|
22
|
22
|
| СловесA ласкaтелей м‰гка: сі‰ же ўдарsютъ въ сокрHвища ўтр0бъ. | Слова навушника — як ласощі, і вони входять у нутрощі утроби. |
|
23
|
23
|
| Сребро2 даeмо съ лeстію, ћкоже скудeль вмэнsемо: ўстнЁ гл†дки сeрдце покрывaютъ приск0рбно. | Що нечистим сріблом обкладена глиняна посудина, те полум’яні вуста і серце злісне. |
|
24
|
24
|
| Ўстнaма вс‰ њбэщавaетъ плaчай врaгъ, въ сeрдцы же содэвaетъ лeсть. | Вустами своїми прикидається ворог, а у серці своєму замишляє підступи. |
|
25
|
25
|
| Ѓще тS м0литъ врaгъ вeліимъ глaсомъ, не вёруй є3мY, сeдмь бо є4сть лукaвствій въ души2 є3гw2. | Якщо він говорить і ніжним голосом, не вір йому, тому що сім мерзот у серці його. |
|
26
|
26
|
| Таsй враждY составлsетъ лeсть: tкрывaетъ же сво‰ грэхи2 благоразyмный на с0нмищихъ. | Якщо ненависть прикривається наодинці, то відкриється злоба його в народному зібранні. |
|
27
|
27
|
| И#зрывazй ћму и4скреннему впадeтсz въ ню2: валszй же кaмень на себE вали1тъ. | Хто риє яму, той упаде в неї, і хто покотить нагору камінь, до того він повернеться. |
|
28
|
28
|
| Љзhкъ лжи1въ ненави1дитъ и4стины, ўстa же непокровє1нна творsтъ нестроeніе. | Неправдивий язик ненавидить уражених ним, і улесливі вуста готують падіння. |
