|
Главa }i
|
Глава 18
|
|
1
|
1
|
| Вины6 и4щетъ мyжъ хотS tлучи1тисz t другHвъ, на всsко же врeмz поноси1мь бyдетъ. | Примхи шукає норовистий, повстає проти всього розумного. |
|
2
|
2
|
| Не трeбуетъ премyдрости мyжъ скудоyменъ, занE пaче в0дитсz безyміемъ. | Дурень не любить знання, а тільки б виявити свій розум. |
|
3
|
3
|
| Е#гдA пріи1детъ нечести1вый во глубинY ѕHлъ, неради1тъ: нах0дитъ же є3мY безчeстіе и3 поношeніе. | З приходом нечестивого приходить і презирство, а з неславою — ганьба. |
|
4
|
4
|
| ВодA глубокA сл0во въ сeрдцы мyжа, рэкa же и3зскaчущи и3 и3ст0чникъ жи1зни. | Слова вуст людських — глибокі води; джерело мудрости — струменевий потік. |
|
5
|
5
|
| Чуди1тисz лицY нечести1вагw не добро2, нижE препод0бно ўкланsти првdное на судЁ. | Недобре бути небезстороннім до нечестивого, щоб звергнути праведного на суді. |
|
6
|
6
|
| ЎстнЁ безyмнагw прив0дzтъ є3го2 на ѕло2, ўстa же є3гw2 дeрзwстнаz призывaютъ смeрть. | Вуста нерозумного йдуть на сварку, і слова його викликають побиття. |
|
7
|
7
|
| ЎстA безyмнагw сокрушeніе є3мY, ўстнё же є3гw2 сёть души2 є3гw2. | Язик нерозумного — загибель для нього, і вуста його — сітка для душі його. |
|
8
|
8
|
| Лэни6выz низлагaетъ стрaхъ: дyши же мужeй женaмъ под0бныхъ взaлчутъ. | [Лінивого долає страх, а душі жоноподібні будуть голодувати.] |
|
9
|
9
|
| Не и3сцэлszй себE во свои1хъ дёлэхъ брaтъ є4сть погублsющему себE самaго. | Слова навушника — як ласощі, і вони входять у нутрощі утроби. |
|
10
|
10
|
| И#з8 вели1чества крёпости и4мz гDне, къ немyже притекaюще првdницы возн0сzтсz. | Недбайливий у роботі своїй — брат марнотратцю. |
|
11
|
11
|
| И#мёніе богaту мyжу грaдъ твeрдъ, слaва же є3гw2 вельми2 присэнsетъ. | Ім’я Господа — міцна вежа: втікає до неї праведник — і у безпеці. |
|
12
|
12
|
| Прeжде сокрушeніz возн0ситсz сeрдце мyжу и3 прeжде слaвы смирsетсz. | Майно багатого — міцне місто його, і як висока огорожа в його уяві. |
|
13
|
13
|
| И$же tвэщaетъ сл0во прeжде слhшаніz, безyміе є3мY є4сть и3 поношeніе. | Перед падінням підноситься серце людини, а смирення передує славі. |
|
14
|
14
|
| Гнёвъ мyжа ўкрощaетъ рaбъ разyмный: малодyшна же человёка кто2 стерпи1тъ; | Хто дає відповідь не вислухавши, той нерозумний, і сором йому. |
|
15
|
15
|
| Сeрдце разyмнагw стsжетъ чyвствіе, ўшесa же мyдрыхъ и4щутъ смhсла. | Дух людини переносить її немочі; а вражений дух — хто може підкріпити його? |
|
16
|
16
|
| Даsніе человёка распространsетъ є3го2 и3 съ си1льными посаждaетъ є3го2. | Серце розумного здобуває знання, і вухо мудрих шукає знання. |
|
17
|
17
|
| Првdный себє2 самaгw њглаг0лникъ во первосл0віи: є3гдa же приложи1тъ супостaтъ, њбличaетсz. | Подарунок у людини дає їй простір і до вельмож доведе її. |
|
18
|
18
|
| ПрекослHвіz ўтолsетъ молчали1вый и3 во властeхъ њпредэлsетъ. | Перший у позові своєму правий, але приходить суперник його і досліджує її. |
|
19
|
19
|
| Брaтъ t брaта помогaемь, ћкw грaдъ твeрдъ и3 выс0къ, ўкрэплsетсz же ћкоже њсновaное цaрство. | Жереб припиняє суперечки і вирішує між сильними. |
|
20
|
20
|
| T плодHвъ ќстъ мyжъ насыщaетъ чрeво своE, и3 t плодHвъ ўстeнъ свои1хъ насhтитсz. | Брат, який озлобився, неприступніший за міцне місто, і сварки подібні до запорів замку. |
|
21
|
21
|
| Смeрть и3 жив0тъ въ руцЁ љзhка: ўдержавaющіи же є3го2 снэдsтъ плоды2 є3гw2. | Від плоду вуст людини наповнюється утроба її; плодами вуст своїх вона насичується. |
|
22
|
22
|
| И$же њбрёте женY добрY, њбрёте благодaть, пріsлъ же є4сть t гDа тишинY. | Смерть і життя — у владі язика, і ті, що люблять його, споживуть від плодів його. |
|
23
|
23
|
| И$же и3згонsетъ женY д0брую, и3згонsетъ благ†z: держaй же прелюбодёйцу безyменъ и3 нечести1въ. | Хто знайшов [добру] дружину, той знайшов благо й одержав благодать від Господа. [Хто виганяє добру дружину, той виганяє щастя, а хто утримує перелюбницю — божевільний і нечестивий.] |
|
24
|
24
|
| Съ молє1ніи глаг0летъ ўб0гій, богaтый же tвэщaетъ жeстокw. | З благанням говорить убогий, а багатий відповідає грубо. |
|
25
|
25
|
| Мyжъ люб0венъ къ дрyжбэ, и3 є4сть дрyгъ прилэпи1выйсz пaче брaта. | Хто хоче мати друзів, той і сам повинен бути дружнім; і буває друг, більш прив’язаний, ніж брат. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
