Зміст
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.

Главa l
Глава 30
1
1
Сі‰ глаг0летъ мyжъ вёрующымъ бGови, и3 почивaю: Слова Агура, сина Іакеєвого. Натхненні слова, які сказав цей чоловік Іфиїлу, Іфиїлу й Укалу:
2
2
безyмнэе бо є4смь t всёхъ человBкъ, и3 рaзума человёческагw нёсть во мнЁ: справді, я більший невіглас, ніж будь-хто з людей, і розуму людського немає у мене,
3
3
бGъ же научи1 мz премyдрости, и3 рaзумъ с™hхъ ўразумёхъ. і не навчився я мудрости, і пізнання святих не маю.
4
4
Кто2 взhде на нeбо и3 сни1де; кто2 собрA вётры въ нBдра; кто2 возврати2 в0ду въ ри1зу; кто2 њбдержA вс‰ концы6 земли2; к0е и4мz є3гw2; и3ли2 к0е и4мz сhну є3гw2, да разумёеши; Хто піднімався на небо і сходив? хто зібрав вітер у пригорщі свої? хто зав’язав воду в одяг? хто поставив усі межі землі? яке ім’я йому? і яке ім’я синові його? чи знаєш?
5
5
Вс‰ бо словесA б9іz раздежє1на: защищaетъ же сaмъ благоговёющихъ є3мY. Усяке слово Бога чисте; Він — щит тим, хто уповає на Нього.
6
6
Не приложи2 ко словесє1мъ є3гw2, да не њбличи1тъ тS, и3 л0жь бyдеши. Не додавай до слів Його, щоб Він не викрив тебе, і ти не виявився неправдомовцем.
7
7
Дв0е прошY ў тебє2: не tими2 t менє2 благодaти прeжде ўмeртвіz моегw2: Дві речі я прошу в Тебе, не відмов мені, перше ніж я помру:
8
8
сyетно сл0во и3 л0жно далeче t менє2 сотвори2, богaтства же и3 нищеты2 не дaждь ми2: ўстр0й же ми2 потрє1бнаz и3 самодовHлнаz, суєту і неправду віддали від мене, убогости і багатства не давай мені, годуй мене насущним хлібом,
9
9
да не насhщьсz л0жь бyду и3 рекY: кт0 мz ви1дитъ; и3ли2 њбнищaвъ ўкрaду и3 кленyсz и4менемъ б9іимъ. щоб, переситившись, я не зрікся Тебе і не сказав: «хто Господь?» і щоб, зубожівши, не став красти і вживати ім’я Бога мого марно.
10
10
Не предaждь рабA въ рyцэ господи1на, да не когдA прокленeтъ тS, и3 и3счeзнеши. Не лихослов раба перед господарем його, щоб він не прокляв тебе, і ти не залишився винним.
11
11
Чaдо ѕло2 кленeтъ nтцA и3 мaтерь не благослови1тъ. Є рід, який проклинає батька свого і не благословляє матері своєї.
12
12
Чaдо ѕло2 прaведна себE сyдитъ, и3сх0да же своегw2 не и3змы2. Є рід, який чистий в очах своїх, тоді як не омитий від нечистот своїх.
13
13
Чaдо ѕло2 высHки џчи и4мать, вёждома же свои1ма возн0ситсz. Є рід — о, які зарозумілі очі його, і як підняті вії його!
14
14
Чaдо ѕло2 мeчь зyбы (сво‰) и4мать, и3 членHвныz ћкw сёчиво, є4же губи1ти и3 поzдaти смирє1нныz t земли2 и3 ўбHгіz и4хъ t человBкъ. Є рід, у якого зуби — мечі, і щелепи — ножі, щоб пожирати бідних на землі й убогих між людьми.
15
15
Піsвица и3мЁ три2 дщє1ри, люб0вію возлю1блєны, и3 три2 сі‰ не насhтишасz є3S, и3 четвeртаz не ўдовли1сz рещи2: дов0лно (ми2 є4сть). У ненаситності дві дочки: «давай, давай!» Ось три невситимих, і чотири, які не скажуть: «достатньо!»
16
16
Ѓдъ и3 п0хоть жены2, и3 землS ненапоeнаz вод0ю и3 водA и3 џгнь не рекyтъ: довлёетъ. Пекло й утроба безплідна, земля, що не насичується водою, і вогонь, що не говорить: «досить!»
17
17
Џко ругaющеесz nтцY и3 досаждaющее стaрости мaтерни, да и3ст0ргнутъ є5 врaнове t дeбріz и3 да снэдsтъ є5 птенцы2 w4рли. Око, що насміхається з батька і нехтує покірністю до матері, виклюють ворони дольні, і пожеруть пташенята орлині!
18
18
Тріe ми сyть невозмHжнаz ўразумёти, и3 четвeртагw не вёмъ: Три речі незбагненні для мене, і чотирьох я не розумію:
19
19
слэдA nрлA парsща (по воздyху) и3 пути2 ѕмjа (ползyща) по кaмени, и3 стези2 кораблS пловyща по м0рю и3 путjй мyжа въ ю4ности (є3гw2). путі орла на небі, путі змія на скелі, путі корабля серед моря і путі чоловіка до дівчини.
20
20
Так0въ пyть жены2 блудни1цы: ћже є3гдA сотвори1тъ, и3 и3змhвшисz, ничт0же, речE, содёzхъ нелёпо. Така путь і дружини перелюбної; поїла й обтерла рот свій, і говорить: «я нічого поганого не зробила».
21
21
Трeми трzсeтсz землS, четвeртагw же не м0жетъ понести2: Від трьох трясеться земля, чотирьох вона не може носити:
22
22
ѓще рaбъ воцари1тсz, и3 безyмный и3сп0лнитсz пи1щею, и3 рабA ѓще и3зженeтъ свою2 госпожY, раба, коли він стає царем; нерозумного, коли він досита їсть хліб;
23
23
и3 мeрзкаz женA ѓще ключи1тсz добрY мyжу. ганебну жінку, коли вона виходить заміж, і служницю, коли вона займає місце пані своєї.
24
24
Четhри же сyть малBйшаz на земли2, сі‰ же сyть мудрBйша мyдрыхъ: Ось чотири малих на землі, але вони мудріші за мудрих:
25
25
мрaвіє, и5мже нёсть крёпости и3 ўготовлsютъ въ жaтву пи1щу: мурахи — народ несильний, але влітку заготовляють їжу свою;
26
26
и3 хірогрЂлли, kзhкъ не крёпокъ, и5же сотвори1ша въ кaменіихъ д0мы сво‰: гірські миші — народ слабкий, але ставлять доми свої на скелі;
27
27
безцaрни сyть прyзіе, и3 вою1ютъ t є3ди1нагw повелёніz благочи1ннw: у сарани немає царя, але виступає уся вона струнко;
28
28
ћщерица (Е#вр.: паyкъ.), рукaми њпирaющисz и3 ўд0бь ўловлsема сyщи, живeтъ во твeрдехъ царeвыхъ. павук лапками чіпляється, але буває у царських чертогах.
29
29
ТріE сyть, ±же благопоспёшнw х0дzтъ, четвeртое же, є4же д0брэ прох0дитъ: Ось троє мають струнку ходу, і четверо струнко виступають:
30
30
скЂменъ льв0въ крэпчaе ѕвэрeй, и4же не tвращaетсz, ни ўстрашaетсz скотA, лев, силач між звірами, не посторониться ні перед ким;
31
31
и3 пётель ходS въ к0кошэхъ благодyшенъ, и3 козeлъ предводи1тель стaду, и3 цaрь глаг0лzй къ нар0ду во kзhцэ. кінь і козел, [проводир стада,] і цар серед народу свого.
32
32
Ѓще вдaси себE въ весeліе и3 прострeши рyку твою2 со свaромъ, порyганъ бyдеши. Якщо ти у зарозумілості своїй зробив дурість і помислив зле, то поклади руку на вуста;
33
33
Мельзи2 млеко2, и3 бyдетъ мaсло. Ѓще ли нHздри чeшеши, и3зhдетъ кр0вь: ѓще же и3звлечeши словесA, и3зhдутъ сyдове и3 т‰жбы. тому що, як збивання молока робить масло, поштовх у ніс викликає кров, так і пробудження гніву чинить сварку.
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.