Главa к7з
|
Глава 27
|
1
|
1
|
Не хвали1сz њ ќтріи, не вёси бо, что2 роди1тъ (дeнь) находsй. | Не хвалися завтрашнім днем, тому що не знаєш, що народить той день. |
2
|
2
|
Да хвaлитъ тS и4скренній, ґ не тво‰ ўстA, чуждjй, ґ не твои2 ўстнЁ. | Нехай хвалить тебе інший, а не вуста твої, — чужий, а не язик твій. |
3
|
3
|
Тsжкw кaмень и3 неудобон0снw пес0къ, гнёвъ же безyмнагw тsжшій nбоегw2. | Важкий камінь, вагомий і пісок; але гнів дурня важчий за них обох. |
4
|
4
|
Безми1лостивна ћрость и3 џстръ гнёвъ, но ничт0же постои1тъ рeвности. | Жорстокий гнів, неприборкна лють; але хто устоїть проти ревнощів? |
5
|
5
|
Лyчше њбличє1ніz tкровє1нна тaйныz любвE. | Краще відкрите викривання, ніж прихована любов. |
6
|
6
|
Достовёрнэе сyть ћзвы дрyга, нeжели вHльнаz лобз†ніz врагA. | Щирі докори від того, хто любить, і неправдиві поцілунки ненависника. |
7
|
7
|
ДушA въ сhтости сyщи с0тамъ ругaетсz: души1 же нищeтнэй и3 гHрькаz сл†дка kвлsютсz. | Сита душа зневажає і стільник, а голодній душі все гірке солодке. |
8
|
8
|
Ћкоже є3гдA пти1ца tлети1тъ t гнэздA своегw2, тaкw человёкъ порабощaетсz, є3гдA ўстрани1тсz t свои1хъ мёстъ. | Як птах, який залишив гніздо своє, так людина, яка залишила місце своє. |
9
|
9
|
МЂры и3 він0мъ и3 fmмі†мы красyетсz сeрдце, растерзавaетжесz t бёдъ душA. | Масті і пахощі радують серце; так солодкий усякому друг сердечною порадою своєю. |
10
|
10
|
Дрyга твоегw2 и3ли2 дрyга џтча не њставлsй: въ д0мъ же брaта своегw2 не вни1ди неблагополyчнw: лyчше дрyгъ бли1з8, нeже брaтъ далeче живhй. | Не залишай друга твого і друга батька твого, і в дім брата твого не ходи в день нещастя твого: краще сусід поблизу, ніж брат далеко. |
11
|
11
|
Мyдръ бyди, сhне, да весели1тсz сeрдце твоE, и3 tврати2 t себє2 понHслива словесA. | Будь мудрий, сину мій, і радуй серце моє; і я буду мати, що відповідати тому, хто лихословить мене. |
12
|
12
|
Хи1трый ѕлы6мъ находsщымъ ўкрывaетсz: безyмніи же нашeдше тщетY пострaждутъ. | Розсудливий бачить біду і ховається; а недосвідчені йдуть уперед і караються. |
13
|
13
|
Tими2 ри1зу є3гw2, прeйде бо досади1тель, и4же чужд†z погублsетъ. | Візьми у нього одяг його, тому що він ручився за чужого, і за стороннього візьми від нього заставу. |
14
|
14
|
И$же ѓще благослови1тъ дрyга ќтрw вeліимъ глaсомъ, t кленyщагw ни чи1мже рaзнствовати возмни1тсz. | Хто голосно хвалить друга свого з раннього ранку, того вважатимуть за лихомовця. |
15
|
15
|
К†пли и3згонsютъ человёка въ дeнь зи1менъ и3з8 д0му є3гw2, тaкw и3 женA клеветли1ваz и3з8 своегw2 д0му. | Безперестанний капіж у дощовий день і сварлива дружина — рівні: |
16
|
16
|
Сёверъ жeстокъ вётръ, и4менемъ же пріsтенъ нарицaетсz. | хто хоче приховати її, той хоче приховати вітер і масть у правій руці своїй, що дає знати про себе. |
17
|
17
|
Желёзо желёза њстри1тъ: мyжъ же поwщрsетъ лицE дрyжне. | Як залізо гострить залізо, так людина гострить погляд друга свого. |
18
|
18
|
И$же насаждaетъ смок0вницу, снёсть плоды2 є3S: ґ и4же храни1тъ г0спода своего2, чeстенъ бyдетъ. | Хто стереже смоковницю, той буде їсти плоди її; і хто береже господаря свого, той буде в шані. |
19
|
19
|
Ћкоже сyть неподHбна ли1ца ли1цамъ, си1це нижE сердцA человёкwвъ. | Як у воді лице — до лиця, так серце людини — до людини. |
20
|
20
|
Ѓдъ и3 поги1бель не насыщaютсz: тaкожде и3 џчи человёчестіи несhти. Мeрзость гDеви ўтверждazй џчи, и3 ненакaзанніи невоздeржни љзhкомъ. | Пекло й Аваддон — ненаситні; так ненаситні й очі людські. [Мерзота перед Господом той, хто зухвало піднімає очі, і нерозумні нестримані на язик.] |
21
|
21
|
И#скушeніе сребрY и3 злaту раздежeніе: мyжъ же и3скушaетсz ўсты6 хвaлzщихъ є3го2. Сeрдце беззак0нника взыскyетъ ѕл†z, сeрдце же прaво взыскyетъ рaзума. | Що плавильня — для срібла, горно — для золота, те для людини вуста, які хвалять її. [Серце беззаконника шукає зла, серце ж праведне шукає знання.] |
22
|
22
|
Ѓще біeши безyмнаго посредЁ с0нмища срамлsz є3го2, не tи1меши безyміz є3гw2. | Товчи нерозумного, як зерно у ступі, не відокремиться від нього глупота його. |
23
|
23
|
Разyмнэ разумэвaй дyши стaда твоегw2, и3 да пристaвиши сeрдце твоE ко твои6мъ стадaмъ. | Добре спостерігай за худобою твоєю, май піклування про стада; |
24
|
24
|
Ћкw не во вёкъ мyжеви держaва и3 крёпость, нижE предаeтъ t р0да въ р0дъ. | тому що багатство не навіки, та й влада хіба з роду в рід? |
25
|
25
|
Прилэжи2 њ ѕлaцэхъ сyщихъ на п0ли и3 пожнeши травY, и3 собирaй сёно наг0рное, | Проростає трава, і з’являється зелень, і збирають гірські трави. |
26
|
26
|
да и4маши џвцы на њдэsніе: почитaй п0ле, да бyдутъ ти2 ѓгнцы. | Вівці — на одяг тобі, і козли — на купівлю поля. |
27
|
27
|
Сhне, t менє2 и4маши рэчє1ніz крBпка въ жи1знь твою2 и3 въ жи1знь твои1хъ служи1телей. | І достатньо козячого молока на їжу тобі, на їжу домашнім твоїм і на споживу служницям твоїм. |