Главa lа
|
Глава 31
|
1
|
1
|
Мо‰ словесA рек0шасz t бGа, царeво прор0чество, є3г0же наказA мaти є3гw2: | Слова Лемуїла царя. Наставляння, які дала йому мати його: |
2
|
2
|
что2, чaдо, (*соблюдeши,) что2 рэчeніе б9іе; первор0дне, тебЁ глаг0лю, сhне: что2, чaдо моегw2 чрeва; что2, чaдо мои1хъ моли1твъ; | що, сину мій? що, сину утроби моєї? що, сину обітниць моїх? |
3
|
3
|
Не дaждь женaмъ твоегw2 богaтства и3 твоегw2 ўмA и3 житіS въ послёдній совётъ. | Не віддавай жінкам сил твоїх, ні шляхів твоїх згубницям царів. |
4
|
4
|
Съ совётомъ всE твори2, съ совётомъ пjй віно2: си1льніи гнэвли1ви сyть, вінA да не пію1тъ, | Не царям, Лемуїле, не царям пити вино, і не князям — сикеру, |
5
|
5
|
да напи1вшесz не забyдутъ мyдрости и3 прaво суди1ти немwщнhмъ не возм0гутъ. | щоб, напившись, вони не забули закону і не викривили суду всіх пригноблених. |
6
|
6
|
Дади1те сікeра сyщымъ въ печaлехъ и3 віно2 пи1ти сyщымъ въ болёзнехъ, | Дайте сикеру тому, хто гине, і вино засмученому душею; |
7
|
7
|
да забyдутъ ўбожeства и3 болёзней не воспомsнутъ ктомY. | нехай він вип’є і забуде бідність свою і не згадає більше про своє страждання. |
8
|
8
|
Сhне, tверзaй ўстA тво‰ сл0ву б9ію и3 суди2 вс‰ здрaвw: | Відкривай уста твої за безмовного і для захисту всіх сиріт. |
9
|
9
|
tверзaй ўстA тво‰ и3 суди2 првdнw, разсуждaй же ўб0га и3 нeмощна. | Відкривай уста твої для правосуддя і для справи бідного й убогого. |
10
|
10
|
ЖенY д0блю кто2 њбрsщетъ, дражaйши є4сть кaменіz многоцённагw таковaz: | Хто знайде доброчесну дружину? ціна її вища за перли; |
11
|
11
|
дерзaетъ на ню2 сeрдце мyжа є3S: таковaz д0брыхъ корhстей не лиши1тсz: | упевнене у ній серце чоловіка її, і він не залишиться без прибутку; |
12
|
12
|
дёлаетъ бо мyжу своемY благ†z во всE житіE: | вона відплачує йому добром, а не злом, в усі дні життя свого. |
13
|
13
|
њбрётши в0лну и3 лeнъ, сотвори2 благопотрeбное рукaма свои1ма. | Добуває вовну і льон, і з охотою працює своїми руками. |
14
|
14
|
Бhсть ћкw корaбль кyплю дёz, и3здалeча собирaетъ себЁ богaтство: | Вона, як купецькі кораблі, здалеку добуває хліб свій. |
15
|
15
|
и3 востаeтъ и3з8 н0щи, и3 дадE бр†шна д0му и3 дэлA рабhнzмъ. | Вона встає ще вночі і роздає їжу в домі своєму і визначає денну працю служницям своїм. |
16
|
16
|
Ўзрёвши село2 купи2, t плодHвъ же рyкъ свои1хъ насади2 стzжaніе. | Задумає вона про поле, і придбає його; від плодів рук своїх насаджує виноградник. |
17
|
17
|
Препоsсавши крёпкw чрє1сла сво‰, ўтверди1тъ мы6шцы сво‰ на дёло, | Підперезує силою стегна свої і зміцнює м’язи свої. |
18
|
18
|
и3 вкуси2, ћкw добро2 є4сть дёлати, и3 не ўгасaетъ свэти1лникъ є3S всю2 н0щь. | Вона відчуває, що заняття її добре, і — світильник її не гасне і вночі. |
19
|
19
|
Л†кти сво‰ простирaетъ на полє1знаz, рyцэ же свои2 ўтверждaетъ на вретено2, | Простягає руки свої до прядки, і персти її беруться за веретено. |
20
|
20
|
и3 рyцэ свои2 tверзaетъ ўб0гому, длaнь же прострE ни1щу. | Долоню свою вона відкриває бідному, і руку свою подає нужденному. |
21
|
21
|
Не печeтсz њ сyщихъ въ домY мyжъ є3S, є3гдA гдЁ замeдлитъ: вси1 бо ў неS њдёzни сyть. | Не боїться холоду для родини своєї, тому що вся родина її одягнена у подвійний одяг. |
22
|
22
|
Суг{ба њдэ‰ніz сотвори2 мyжу своемY, t вmсс0на же и3 порфЂры себЁ њдэ‰ніz. | Вона робить собі килими; висон і пурпур — одяг її. |
23
|
23
|
Слaвенъ бывaетъ во вратёхъ мyжъ є3S, внегдA ѓще сsдетъ въ с0нмищи со старBйшины жи1тельми земли2. | Чоловік її відомий біля воріт, коли сидить зі старійшинами землі. |
24
|
24
|
Плащани6цы сотвори2 и3 продадE фінікjанwмъ, њпо‰саніz же хананewмъ. | Вона робить покривала і продає, і пояси доставляє купцям фінікійським. |
25
|
25
|
ЎстA сво‰ tвeрзе внимaтелнw и3 зак0ннw и3 чи1нъ заповёда љзhку своемY. | Сила і краса — одяг її, і весело дивиться вона на майбутнє. |
26
|
26
|
Крёпостію и3 лёпотою њблечeсz, и3 возвесели1сz во дни6 послBдніz. | Вуста свої відкриває з мудрістю, і лагідне наставляння на язиці її. |
27
|
27
|
ТBсны стєзи2 д0му є3S, брaшна же лёностнагw не kдE. | Вона спостерігає за господарством у домі своєму і не їсть хліба неробства. |
28
|
28
|
ЎстA сво‰ tвeрзе мyдрw и3 зак0ннw. | Встають діти й ублажають її, — чоловік, і хвалить її: |
29
|
29
|
Ми1лостынz же є3S возстaви ч†да є3S, и3 њбогати1шасz: и3 мyжъ є3S похвали2 ю5: | «багато було дружин доброчесних, але ти перевершила всіх їх». |
30
|
30
|
мнHги дщeри стzжaша богaтство, мнHги сотвори1ша си1лу: тh же пред8успёла и3 превознеслaсz є3си2 над8 всёми: | Миловидість оманлива і краса суєтна; але дружина, яка боїться Господа, гідна похвали. |
31
|
31
|
л0жнагw ўгождeніz и3 сyетныz добр0ты жeнскіz нёсть въ тебЁ: женa бо разyмнаz благословeна є4сть: стрaхъ же гDень сіS да хвaлитъ. | Дайте їй від плоду рук її, і нехай прославлять її біля воріт діла її! |
32
|
|
Дади1те є4й t плодHвъ ўстeнъ є3S, и3 да хвали1мь бyдетъ во вратёхъ мyжъ є3S. |