Главa f7
|
Глава 9
|
1
|
1
|
Премyдрость создA себЁ д0мъ и3 ўтверди2 столпHвъ сeдмь: | Премудрість збудувала собі дім, витесала сім стовпів його, |
2
|
2
|
заклA сво‰ жeртвєннаz, и3 раствори2 въ чaши своeй віно2, и3 ўгот0ва свою2 трапeзу: | заколола жертву, розбавила вино своє і приготувала в себе трапезу; |
3
|
3
|
послA сво‰ рабы6, созывaющи съ выс0кимъ проповёданіемъ на чaшу, глаг0лющи: | послала слуг своїх проголосити з височин міських: |
4
|
4
|
и4же є4сть безyменъ, да ўклони1тсz ко мнЁ. | «хто нерозумний, звернися сюди!» І бідним на розум вона сказала: |
5
|
5
|
И# трeбующымъ ўмA речE: пріиди1те, kди1те м0й хлёбъ и3 пjйте віно2, є4же раствори1хъ вaмъ: | «йдіть, їжте хліб мій і пийте вино, мною розчинене; |
6
|
6
|
њстaвите безyміе и3 жи1ви бyдете, да во вёки воцаритeсz: и3 взыщи1те рaзума, да поживетE и3 и3спрaвите рaзумъ въ вёдэніи. | залиште нерозумне, і живіть, і ходіть шляхом розуму». |
7
|
7
|
Наказyzй ѕлы6z пріи1метъ себЁ безчeстіе, њбличazй же нечести1ваго пор0чна сотвори1тъ себE (*њбличє1ніz бо нечести1вому р†ны є3мY). | Той, хто повчає кощунника, наживе собі неславу, і той, хто викриває нечестивого — пляму собі. |
8
|
8
|
Не њбличaй ѕлhхъ, да не возненави1дzтъ тебE: њбличaй премyдра, и3 возлю1битъ тS. | Не викривай кощунника, щоб він не зненавидів тебе; викривай мудрого, і він полюбить тебе; |
9
|
9
|
Дaждь премyдрому винY, и3 премyдрэйшій бyдетъ: сказyй првdному, и3 приложи1тъ пріимaти. | дай наставляння мудрому, і він буде ще мудрішим; навчи правдивого, і він примножить знання. |
10
|
10
|
Начaло премyдрости стрaхъ гDень, и3 совётъ с™hхъ рaзумъ: разумёти бо зак0нъ, п0мысла є4сть благaгw. | Початок мудрости — страх Господній, і пізнання Святого — розум; |
11
|
11
|
Си1мъ бо w4бразомъ мн0гое поживeши врeмz, и3 приложaтсz тебЁ лBта животA твоегw2. | тому що через мене примножаться дні твої, і додадуться тобі роки життя. |
12
|
12
|
Сhне, ѓще премyдръ бyдеши, себЁ премyдръ бyдеши и3 и4скрєннимъ твои6мъ: ѓще же ѕ0лъ бyдеши, є3ди1нъ почерпнeши ѕл†z. Сhнъ накaзанъ премyдръ бyдетъ, безyмный же слуг0ю ўпотреби1тсz. И$же ўтверждaетсz на лжaхъ, сeй пасeтъ вётры, т0й же поженeтъ пти6цы парsщыz: њстaви бо пути6 своегw2 віногрaда, въ стезsхъ же своегw2 земледёланіz заблуди2, прох0дитъ же сквозЁ пустhню безв0дную и3 зeмлю њпредэлeнную въ жaждэхъ, собирaетъ же рукaма непл0діе. | [Сину мій!] якщо ти мудрий, то мудрий для себе [і для ближніх твоїх]; і якщо буйний, то один потерпиш. [Хто утверджується на неправді, той пасе вітер, той ганяється за птахами летючими: бо він залишив путі свого виноградника і блукає стежками поля свого; проходить через безводну пустелю і землю, приречену на спрагу; збирає руками безплідне.] |
13
|
13
|
ЖенA безyмнаz и3 продeрзаz скуднA хлёбомъ бывaетъ, ћже не вёсть стыдёніz, | Жінка безрозсудна, галаслива, нерозумна, яка нічого не знає, |
14
|
14
|
сёде при двeрехъ д0му своегw2, на столцЁ ћвэ на ст0гнахъ, | сідає біля дверей дому свого на стільці, на підвищених місцях міста, |
15
|
15
|
призывaющаz мимоходsщихъ и3 и3справлsющихъ пути6 сво‰: | щоб кликати тих, що проходять дорогою, йдуть прямо своїми шляхами: |
16
|
16
|
и4же є4сть t вaсъ безyмнэйшій, да ўклони1тсz ко мнЁ: и3 лишє1ннымъ рaзума повелэвaю, глаг0лющи: | «хто нерозумний, звернися сюди!» і бідному розумом сказала вона: |
17
|
17
|
хлёбwмъ сокровє1ннымъ въ слaдость прикосни1тесz и3 в0ду татьбы2 слaдкую пjйте. | «води вкрадені солодкі, і прихований хліб приємний». |
18
|
18
|
Џнъ же не вёсть, ћкw земнор0дніи ў неS погибaютъ и3 во днЁ ѓда њбрэтaютсz. Но tскочи2, не замeдли на мёстэ є3S, нижE настaви џка своегw2 къ нeй: тaкw бо пр0йдеши в0ду чуждyю и3 прeйдеши рэкY чуждyю: t водh же чуждjz њшaйсz и3 t и3ст0чника чуждaгw не пjй, да мн0гое врeмz поживeши, и3 приложaтсz тебЁ лBта животA. | І він не знає, що мерці там, і що у глибині пекла закликані нею. [Але ти відскоч, не барися на місці, не зупиняй погляду твого на ній; бо таким чином ти пройдеш воду чужу. Від води чужої віддаляйся, і з джерела чужого не пий, щоб пожити довгий час, і щоб додалися тобі літа життя.] |