|
Главa Gi
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
| Сhнъ бlгоразyмный послушли1въ nтцY, сhнъ же непокорли1вый въ поги1бель. | Мудрий син слухає настанови батька, а буйний не слухає викриття. |
|
2
|
2
|
| T плодHвъ прaвды снёсть бlгjй: дyшы же беззак0нныхъ погибaютъ безврeменнw. | Від плоду вуст своїх людина споживе добро, душа ж законопорушників — зло. |
|
3
|
3
|
| И$же храни1тъ сво‰ ўстA, соблюдaетъ свою2 дyшу: продeрзивый же ўстнaма ўстраши1тъ себE. | Хто зберігає вуста свої, той береже душу свою; а хто широко розкриває свій рот, тому біда. |
|
4
|
4
|
| Въ п0хотехъ є4сть всsкъ прaздный: рyки же мyжественныхъ въ прилэжaніи. | Душа лінивого бажає, але марно; а душа старанних насититься. |
|
5
|
5
|
| СловесE непрaведна ненави1дитъ првdникъ: нечести1вый же стыди1тсz и3 не воз8имётъ дерзновeніz. | Праведник ненавидить неправдиве слово, а нечестивий осоромлює і нечестить себе. |
|
6
|
6
|
| Прaвда храни1тъ неѕлHбивыz: нечести6выz же ѕлы6 твори1тъ грёхъ. | Правда зберігає непорочного в путі, а нечестя губить грішника. |
|
7
|
7
|
| Сyть богатsще себE, ничесHже и3мyще: и3 сyть смирsющесz во мн0зэ богaтствэ. | Хтось видає себе за багатого, а в нього нічого нема; інший видає себе за бідного, а в нього багатства багато. |
|
8
|
8
|
| И#збавлeніе мyжа души2 своE є3мY богaтство: ни1щій же не терпи1тъ прещeніz. | Багатством своїм людина викуповує життя своє, а бідний і погрози не чує. |
|
9
|
9
|
| Свётъ првdнымъ всегдA, свётъ же нечести1выхъ ўгасaетъ: дyши льсти6выz заблуждaютъ во грэсёхъ, првdніи же щeдрzтъ и3 ми1луютъ. | Світло праведних весело горить, світильник же нечестивих угасає. [Душі підступні блукають у гріхах, а праведники співчувають і милують.] |
|
10
|
10
|
| Ѕлhй съ досаждeніемъ твори1тъ ѕл†z: себe же знaющіи премyдри (сyть). | Від зарозумілости виникає розбрат, а в тих, що радяться, — мудрість. |
|
11
|
11
|
| И#мёніе поспэшaемо со беззак0ніемъ ўмaлено бывaетъ, собирazй же себЁ со бlгочeстіемъ и3зwби1лствовати бyдетъ: првdный щeдритъ и3 даeтъ. | Багатство від суєтности виснажується, а той, хто збирає працею, примножує його. |
|
12
|
12
|
| Лyчше начинazй помогaти сeрдцемъ њбэщaющагw и3 въ надeжду ведyщагw: дрeво бо жи1зни желaніе д0брое. | Надія, яка довго не збувається, мучить серце, а бажання, що сповнилося, — як древо життя. |
|
13
|
13
|
| И$же презирaетъ вeщь, презрёнъ бyдетъ t неS: ґ боsйсz зaповэди, сeй здрaвствуетъ. | Хто нехтує слово, той заподіює шкоду собі; а хто боїться заповіді, тому воздається. |
|
14
|
14
|
| Сhну лукaвому ничт0же є4сть блaго: рабy же мyдру благопоспBшна бyдутъ дэлA, и3 и3спрaвитсz пyть є3гw2. | [У сина лукавого нічого немає доброго, а в розумного раба справи благоуспішні, і путь його пряма.] |
|
15
|
15
|
| Зак0нъ мyдрому и3ст0чникъ жи1зни: безyмный же t сёти ќмретъ. | Навчання мудрого — джерело життя, що віддаляє від сітей смерти. |
|
16
|
16
|
| Рaзумъ бlгъ даeтъ блгdть: разумёти же зак0нъ, мhсли є4сть благjz: путіe же презирaющихъ въ поги1бели. | Добрий розум дає приємність, путь же беззаконних жорстока. |
|
17
|
17
|
| Всsкъ хи1трый твори1тъ съ рaзумомъ, безyмный же прострeтъ свою2 ѕл0бу. | Усякий розважливий діє зі знанням, а нерозумний виставляє напоказ глупство. |
|
18
|
18
|
| Цaрь дeрзостенъ впадeтъ во ѕл†z, вёстникъ же мyдръ и3збaвитъ є3го2. | Поганий посол потрапляє в біду, а вірний посланник — спасіння. |
|
19
|
19
|
| НищетY и3 безчeстіе teмлетъ наказaніе: хранsй же њбличє1ніz прослaвитсz. | Убогість і посоромлення тому, хто відкидає вчення; а хто дотримується настанов, буде в честі. |
|
20
|
20
|
| Жел†ніz бlгочести1выхъ наслаждaютъ дyшу, дэлa же нечести1выхъ далeче t рaзума. | Бажання, яке сповнилося, — приємне для душі; але тяжко для глупих ухилятися від зла. |
|
21
|
21
|
| Ходsй съ премyдрыми премyдръ бyдетъ, ходsй же съ безyмными познaнъ бyдетъ. | Той, хто спілкується з мудрими, стане мудрішим, а хто дружить з нерозумними, розбеститься. |
|
22
|
22
|
| Согрэшaющихъ пости1гнутъ ѕл†z, првdныхъ же пости1гнутъ бlг†z. | Грішників переслідує зло, а праведникам відплачується добром. |
|
23
|
23
|
| Бlгъ мyжъ наслёдитъ сhны сынHвъ: сокр0вищствуетсz же првdнымъ богaтство нечести1выхъ. | Добрий залишає спадщину й онукам, а багатство грішника зберігається для праведного. |
|
24
|
24
|
| Првdніи насладsтсz въ богaтствэ лBта мнHга: непрaведніи же поги1бнутъ вск0рэ. | Багато хліба буває і на ниві бідних; але дехто гине від безладдя. |
|
25
|
25
|
| И$же щади1тъ жeзлъ (св0й), ненави1дитъ сhна своего2: любsй же наказyетъ прилёжнw. | Хто шкодує різки своєї, той ненавидить сина; а хто любить, той з дитинства карає його. |
|
26
|
26
|
| Првdный kдhй насыщaетъ дyшу свою2: дyшы же нечести1выхъ ск{дны. | Праведник їсть до ситости, а утроба беззаконних терпить нестачу. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
