|
Главa к7f
|
Глава 29
|
|
1
|
1
|
| Лyчше мyжъ њбличazй, нeжели мyжъ жестоковhйный: внезaпу бо пали1му є3мY, нёсть и3сцэлeніz. | Людина, яка, будучи викритою, озлоблює шию свою, раптово скрушиться, і не буде їй зцілення. |
|
2
|
2
|
| Похвалsємымъ првdнымъ, возвеселsтсz лю1діе: начaлствующымъ же нечєсти1вымъ, стенsтъ мyжіе. | Коли примножуються праведники, веселиться народ, а коли панує нечестивий, народ стогне. |
|
3
|
3
|
| Мyжу лю1бzщу премyдрость, весели1тсz nтeцъ є3гw2: ґ и4же пасeтъ любодBйцы, погуби1тъ богaтство. | Чоловік, який любить мудрість, радує батька свого; а хто знається з блудницями, той марнує майно. |
|
4
|
4
|
| Цaрь прaведенъ возвышaетъ зeмлю, мyжъ же законопрестyпникъ раскоповaетъ. | Цар правосуддям утверджує землю, а хто любить подарунки, розоряє її. |
|
5
|
5
|
| И$же ўготовлsетъ на лицE своемY дрyгу мрeжу, њблагaетъ ю5 на сво‰ н0ги. | Чоловік, який лестить другові своєму, розстелює сіті ногам його. |
|
6
|
6
|
| Согрэшaющему мyжу вeліz сёть: првdный же въ рaдости и3 въ весeліи бyдетъ. | У гріху злої людини — тенета для неї, а праведник веселиться і радіє. |
|
7
|
7
|
| Ўмёетъ првdный сyдъ твори1ти ўбHгимъ, ґ нечести1вый не разумёетъ рaзума, и3 ўб0гому нёсть ўмA разумэвaющагw. | Праведник ретельно вникає у позов бідних, а нечестивий не розглядає справи. |
|
8
|
8
|
| Мyжіе беззак0нніи сожг0ша грaдъ, мyдріи же tврати1ша гнёвъ. | Люди розпусні обурюють місто, а мудрі втихомирюють заколот. |
|
9
|
9
|
| Мyжъ мyдръ сyдитъ kзhки, мyжъ же ѕлhй гнёваzйсz посмэвaемь бывaетъ, ґ не ўстрашaетъ. | Розумна людина, маючи суд з людиною дурною, чи сердиться, чи сміється, — не має спокою. |
|
10
|
10
|
| Мyжіе кровeй причaстни возненави1дzтъ прпdбнаго, прaвіи же взhщутъ дyшу є3гw2. | Кровожерливі люди ненавидять непорочного, а праведні піклуються про його життя. |
|
11
|
11
|
| Вeсь гнёвъ св0й произн0ситъ безyмный: премyдрый же скрывaетъ по чaсти. | Нерозумний весь гнів свій виливає, а мудрий стримує його. |
|
12
|
12
|
| Царю2 послyшающу словесE непрaведна, вси2, и5же под8 ни1мъ, законопрест{пницы. | Якщо правитель слухає неправдиві слова, то і всі службовці у нього нечестиві. |
|
13
|
13
|
| Заимодaвцу и3 должникY, дрyгъ со дрyгомъ сошeдшымсz, посэщeніе твори1тъ nбёма гDь. | Бідний і лихвар зустрічаються один з одним; але світло очам того й іншого дає Господь. |
|
14
|
14
|
| Царю2 во и4стинэ судsщему ни1щымъ, прест0лъ є3гw2 во свидётелство ўстр0итсz. | Якщо цар судить бідних за правдою, то престіл його назавжди утвердиться. |
|
15
|
15
|
| Ћзвы и3 њбличє1ніz даю1тъ мyдрость: џтрокъ же заблуждazй срамлsетъ роди1тєли сво‰. | Різка і викриття дають мудрість; але отрок, залишений у нехтуванні, чинить сором своїй матері. |
|
16
|
16
|
| МнHгимъ сyщымъ нечєсти1вымъ мн0зи грэси2 бывaютъ, првdніи же, w4нымъ пaдающымъ, ўстрашaеми бывaютъ. | При примноженні нечестивих збільшується беззаконня; але праведники побачать падіння їх. |
|
17
|
17
|
| Наказyй сhна твоего2, и3 ўпок0итъ тS и3 дaстъ лёпоту души2 твоeй. | Карай сина твого, і він дасть тобі спокій, і принесе радість душі твоїй. |
|
18
|
18
|
| Не бyдетъ сказaтель kзhку законопрестyпну, хранsй же зак0нъ блажeнъ. | Без одкровення з висоти народ неприборканий, а хто дотримується закону — блаженний. |
|
19
|
19
|
| Не накaжетсz словесы2 рaбъ жeстокъ: ѓще бо и3 ўразумёетъ, но не послyшаетъ. | Словами не навчиться раб, тому що, хоча він розуміє їх, але не слухається. |
|
20
|
20
|
| Ѓще ўви1диши мyжа ск0ра въ словесёхъ, разумёй, ћкw ўповaніе и4мать пaче є3гw2 безyмный. | Чи бачив ти чоловіка необачного у словах своїх? на нерозумного більше надії, ніж на нього. |
|
21
|
21
|
| И$же ласкосeрдъ бyдетъ t дётства, пораб0титсz, на послёдокъ же болёзновати бyдетъ њ сeмъ. | Якщо з дитинства виховувати раба у розкоші, то згодом він захоче бути сином. |
|
22
|
22
|
| Мyжъ гнэвли1вый воздвизaетъ свaръ, мyжъ же ћрый tкрывaетъ грэхи2. | Чоловік гнівливий заводить сварку, і запальний багато грішить. |
|
23
|
23
|
| Досаждeніе мyжа смирsетъ, ґ смирє1нныz ўтверждaетъ гDь въ слaвэ. | Гордість людини принижує її, а смиренний духом здобуває шану. |
|
24
|
24
|
| И$же соwбщaетсz тaтю, ненави1дитъ своеS души2: ѓще же клsтву предложeнную слhшавшіи не возвэстsтъ, | Хто ділиться зі злодієм, той ненавидить душу свою; чує він прокляття, але не оголошує про те. |
|
25
|
25
|
| ўбоsвшесz и3 постыдёвшесz человёкwвъ, преткнyтсz: надёzвыйсz же на гDа возвесели1тсz. Нечeстіе мyжу даeтъ соблажнeніе: ўповazй же на вLку спасeтсz. | Острах перед людьми ставить тенета; а хто уповає на Господа, буде у безпеці. |
|
26
|
26
|
| Мн0зи ўгождaютъ ли1цамъ начaлникwвъ: t гDа же сбывaетсz прaвда мyжу. | Багато хто шукає прихильного лиця правителя, але доля людини — від Господа. |
|
27
|
27
|
| Мeрзость првdнику мyжъ непрaведенъ: мeрзость же законопрестyпному пyть правоведsй. | Мерзота для праведників — людина неправедна, і мерзота для нечестивого — хто йде прямим шляхом. |
